Стрімкий розвиток трансплантології в Україні. За три роки після змін у законодавстві пересадки серця, печінки, нирок та інших органів нині вийшли на рівень майже буденної операції, розповідають лікарі. Мовиться про посмертні трансплантації. У медиків з'явився шанс рятувати життя приречених пацієнтів. Утім, з дитячим донорством в Україні ситуація критична. Перша в історії трансплантація під померлої дитини відбулася на початку липня. Життя шестирічної дівчинки, яка страждала на невиліковну ваду серця, врятував 4-річний малюк. Він помер від крововиливу в мозок. Батьки хлопчика дали дозвіл на донорство серця та інших органів після смерті сина. Яка нині ситуація з дитячими пересадками, дізнавалася Марта Шикула.

17-річна Юліана із Закарпаття до Інституту серця потрапила у критичному стані. Коли їй було сім, банальне вірусне захворювання дало ускладнення на серце. Єдиним способом урятувати життя Юліани була трансплантація. На донора дитина чекала місяць.

"У неї була кардіоміопатія, швидко розвивалася, попри на всі зусилля, Юліана танула як свічка, нам її привезли в дуже складному стані", – каже завідувач відділення патологій міокарду Інституту серця МОЗ Гаврило Ковцун.

Юліані, можна сказати, пощастило, вона – підліток і її донором може бути доросла людина. Так і сталося.

"Мені сказали, що це жінка, 40 років. Дуже вдячна, що сім'я дала згоду, бо коли такий вибір, що життя своєї людини не врятувати, а є можливість врятувати життя взагалі тобі чужої людини. Це такий великий вчинок, це просто гордість", – вважає дівчинка.

Складніша ситуація була у Соломії. Хвороба серця дівчинки не лікувалася ні медикаментозно, ні хірургічно. Її серце щодня збільшувалося і не могло виконувати свою найважливішу функцію – перекачувати кров.

Але дівчинці шість, і пересаджувати орган їй можна лише від однолітків. На донора чекали довго. Врешті знайшли. І донор Соломійки став першим донором-дитиною в Україні.

"Особливості цієї трансплантації було те, що донором був маленький хлопчик, а реципієнт – це була дівчинка, якій 6 рочків. Це для нас дуже особлива і дуже емоційно складна операція, бо якщо попередні трансплантації ми мали дітей побратаного віку і ми могли використати дорослі серця, які по розмірах в принципі підходили діткам 15-16-17 років, а Соломійка – це маленька дівчинка, якій потрібен був маленький донор", – пояснює лікарка-кардіологиня Інституту серця МОЗ Софія Чайковська.

Донором був 4-річний хлопчик, у якого стався крововилив у мозок. Після смерті сина батьки Юрчика вирішили віддати органи хлопчика дітям, які без пересадки були приречені. І нині серце Юри б'ється знову. Свій вчинок мама дитини пояснила у фейсбуці:

"У нашому випадку я сама була ініціатором. Попросила допомоги колег у пошуках варіантів, куди можна звернутися. Збоку виглядає божевіллям та дикістю. Але так склалося, що я не лише мати, а й лікар. І моє розуміння того, що відбувається, набагато ширше, ніж у людей далеких від медицини. Я чекала до глибокої ночі результату операції. Коли мені сказали, що серце сина б'ється в іншій дитині, я вперше щиро посміхнулася. Пізніше дізналася, про врятованих хлопчиків із клініки "Охматдит". Рада, що хоч у цих дітей буде шанс на здорове життя".

"Ця трансплантація є першим кроком у розвитку дитячої трансплантації і є надією для дітей і для батьків, які стоять на листку очікування", – зауважила лікарка-кардіологиня Інституту серця МОЗ Софія Чайковська.

В листі очікування нині кілька десятків маленьких дітей, які потребують пересадки серця та легень, розповідають лікарі-трансплантологи. Це приречені маленькі пацієнти з різними вадами серця та муковісцидозом.

"Такі діти далі жити не зможуть, скільки таких дітей? Напевно, десятки на рік потребували б трансплантацію серця. Єдиний шанс – тривало жити на підтримувальній терапії. Так, комусь це вдається, питання в якості життя, тобто вони не толерують фізичного навантаження, вони не можуть ходити в школу, займатися спортом, в цілому вони прикуті до ліжка, до інотропних посередників і до кисню, і в такий спосіб намагаються доживати до підліткового віку, щоб отримати доросле серце", – розповідає завідувач відділення трансплантології Лікарні Святого Миколая Першого медоб'єднання Львова Дмитро Грицак.

"Якщо ми візьмемо орган дорослий навіть 20-річної людини – такі органи 6-річній дитині не підійдуть, бо вони дуже великі. В усьому світі є проблеми дитячої трансплантації, пов'язані з наявністю дитячих органів. Це є вкрай велика проблема. Отримати дозвіл від батьків не те що важко, просто у свідомості людини не вкладається, що маленька дитина, яка вчора бігала, стає донором, але таке життя. Діти хворіють, а трансплантація – це продовження життя, 2-3-4 дітей. Трансплантацію треба розглядати з цієї сторони", – наголошує завідувач відділення патологій міокарду Інституту серця МОЗ.

І хоч імовірні діти-донори є, кажуть медики, врятувати приречених дітей нині надто тяжко, бо культура донорства, насамперед дитячого, в Україні ще не до кінця розвинута. Ірина Ілясевич працює трансплантант-коодинатором у львівській лікарні. З 2019 року тут зробили 147 посмертних трансплантацій, а це 147 врятованих підлітків та дорослих. Саме Ірина чи не щодня розмовляє з рідними померлих пацієнтів і переконує їх у важливості донорства. Якщо рідні дорослих пацієнтів дедалі частіше дають дозвіл на забір органів, рідні померлих дітей на трансплантації не погоджуються зовсім, розповідає медикиня.

"Частина відмов у зв'язку з релігійними переконаннями, а частина відмов через небажання і нерозуміння. Батьки чи родичі не розуміють, що ми забираємо органи, думають, що ми забираємо всі органи, дитину розріжуть. Українці не знають і не розуміють важливості цього процесу, цього методу лікування. У нас на листі очікування в цілій Україні є тисячі діток, які очікують, в них останній шанс на життя. Саме цей орган, ті батьки, які дають можливість дитині стати донором органів, зможуть дати частинку дитини, відчути в інших дітках", – переконує трансплант-координатор Ірина Ілясевич.

Нині лікарі-трансплантологи працюють над популяризацією трансплантації, сподіваються найближчим часом в Україні ситуація з дитячим та дорослим донорством зміниться.

На цій світлині мати першої в Україні дитини-донора слухає, як серце її сина б'ється в тілі Соломійки. Печінку Юрчика отримав 15-річний Дмитро, дві нирки – 12-річний Антон. Доки дітлахи оговтуються від операцій, їхні батьки не припиняють дякувати батькам хлопчика за такий відважний вчинок, який урятував життя дітей.

Марта Шикула, Орест Пона, "5 канал"

Читайте також: "Втратив око й частину щелепи": у "Повернись живим" розповіли, як лікарі відновлювали понівечене обличчя бійцеві 14-ї ОМБр 

Дивіться відео: Осколок зайшов у ногу, поламав кістку, вирвав нерви: лікарі повернули бійцю ЗСУ можливість ходити

Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.

• Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.

Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.