Важкі долі та неймовірні розповіді, які не залишать байдужими нікого. "Жива книга": відверті історії про цінність сім'ї та порятунок дітей від інтернатів. Таку назву має проєкт, у межах якого патронатні вихователі діляться досвідом опіки та виховання дітей, що пережили складні життєві обставини. Про те, як це – бути батьками для тих, кого обирає серце, розповіли герої цих історій нашій Діані Шликовій.
Патронат – це професійний догляд, виховання та реабілітація дітей, які не можуть проживати у своїй сім'ї. Перебування під патронатом – тимчасове, на декілька місяців, поки біологічні батьки долають труднощі або на час пошуку дітям нової родини. Опікуни, патронатні вихователі та батьки-вихователі зібралися в Києві, щоб поділитися своїм досвідом.
"Можливо, хтось і хоче, і не знає до кого звернутися, можливо, є якісь сумніви. Тут завдяки живим історіям можна приміряти цей досвід на себе і зрозуміти чи готові", – розповів керівник служби у справах сім'ї і дітей КМДА Валерій Танцюра.
Своєю чергою, заступник голови Координаційного центру з розвитку сімейного виховання та догляду дітей Микола Литвиненко зазначив: "Ми мріємо, щоб у кожній територіальній громаді була хоча б одна патронатна сім'я сімейного виховання. Бо це критично важливо, щоб дитина у цей найгірший та критичний момент життя опинилася не в холодних стінах інтернату, а в люблячій професійній сім'ї, яка запропонує їй допомогу".
Марія Мельничук із Тернопільщини розповідає: стати патронатною вихователькою її надихнули батьки. Нині вона виховує сімох дітей, більшість з яких – підлітки.
"Дітям, які потрапляють до мене, важче. Адже я перебуваю в звичному середовищі, а для них все нове. Кожен випадок унікальний і для мене, мабуть, найпозитивніше – коли діти повертаються в сім'ї або їм допомагають знайти нові сім'ї. І перший мій випадок закінчився тим, що взяли під опіку хлопчика, який перебував в мене під патронатом", – поділилася патронатна вихователька.
Патронатна родина, дитячий будинок сімейного типу, притулок – цей непростий шлях пройшла 14-річна Ганна з Донецької області. Вона пробула в патронаті майже рік, а згодом опинилася у притулку, звідки її забрала прийомна родина.
"Патронат – це любов до навчання і книжок. Я почала більше спілкуватися в соціумі. Сімейна форма виховання дуже важлива для дитини. Я була в притулках, знаю що це і як це. Вихователям, на жаль, байдуже на дітей. У сім'ї тебе навчать всьому і будуть любити", – наголосила вихованка патронатної родини.
Від початку року в Україні з'явилося 164 патронатні родини, а ще близько 70 – на етапі навчання.
Діана Шликова, Микола Довгий, "5 канал"
Як повідомляв 5.ua, ізоляція від соціуму, фізичне та психологічне насильство – яке життя людей із інвалідністю в інтернатах. Міністерство соціальної політики розпочало реформу деінституацілізації.
Читайте також: діти під час війни потребують захисту: як пройшов саміт, ініційований Оленою Зеленською.
Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій. Також стежте за нами у мережі WhatsApp. Для англомовної аудиторії маємо WhatsApp англійською.
