За Єдину Помісну Православну Церкву в Україні боролися вже три століття. Об'єднатися не вдавалося, ба більше, – Українська Церква зазнавала переслідувань і тиску з боку Москви. Протягом років святі отці не раз закидали одне одному звинувачення в розколі православ'я. Але історичні факти й документи – не горять. Хто і від кого відмежовувався, і хто насправді є розкольник – досліджували журналісти "5 каналу".
Єдина. Помісна. Православна. Церква, яку Україна чекала більше, ніж усі роки незалежності. Вона базуватиметься на трьох конфесійних китах: до неї мають увійти представники УПЦ Київського Патріархату, Автокефальної Православної Церкви і Православної у підпорядкуванні Москви. Останні – частково.
Нещодавно журналіст Віталій Гайдукевич запитав у Предстоятеля Української Православної Церкви Київського Патрархату Філарета: "Чи є за ризик, що з цим перетіканням людей з Московського Патріархату до Єдиної Церкви, Єдина Церква зі своїми отцями насичуватиметься московськими агентами впливу?"
Філарет: "Ми цього не боїмося. Бо Єдина Українська Православна Церква буде тако великою і впливовою, що ніякі агенти… Якщо вони й будуть, то що вони робитимуть? Молитимуться!"
До Єдиної Православної Церкви Україна йшла тернистим шляхом, поки автокефалію на вищому рівні не затвердили в Константинополі, – теперішньому Стамбулі. Київська митрополія бере початок від 988-го року, після хрещення Володимира Великого. Юрисдикція: землі нинішньої України, Білорусі, Литви, Польщі та… Росії. Аж до першого розколу, коли у XV столітті відмежуватися вирішила Москва, самопроголосила себе незалежною. Її, як Помісну Церкву, той самий Вселенський Константинополь визнав лише за півтора століття.
Богдан Хмельницький укладає угоди з російським царем. 30 років потому Київ позбавляють права на самостійні рішення. Навіть друкувати релігійні книги українською мовою Печерській лаврі – заборонили. Переломним стає 1685 рік – скориставшись смертю митрополита Київського, Галицького і всієї Русі – Москва дотисла остаточно. І новопризначений митрополит присягнув їй на вірність. Такі дії пізніше Константинополь визнав незаконними. І надалі вважаючи Київ своєю канонічною територією.
"Ми, Українська Церква, є дочірньою Церквою Константинопольського Патріархату, а Російська Церква є дочірньою Церквою, дочкою, а не Матір'ю Української Церкви", – наголошує Філарет.
Національно-релігійний рух обертів набирає з проголошенням Української народної республіки. Служби знову правлять українською, зокрема в Софійському соборі. Проголошують Автокефальну Православну Церкву. Утім, томосу не дають, бо нікому – в Константинополі нема Патріарха.
Буремні 1920-ті зміцнюють більшовицьку владу. Ті починають терор: зруйновані церкви, гоніння священиків, розстріляні та затаборовані служителі. Тому друга спроба самостійності – вже початок 90-х. Український єпископат отримує від Москви дозвіл на широку автономію. Предстоятелем УПЦ стає Філарет із титулом "Митрополит Київський і всієї України".
Коли Україна проголошує незалежність, Філарет скликає Собор, де незалежність проголошує і Українська Православна Церква. Проти – Росія.
"Тоді вже прозвучав цей лозунг "Незалежній Україні – незалежну Церкву". Ну, ми ще тоді від цього гасла небезпеки не сприймали", – казав протоієрей УПЦ МП Анатолій Затовський.
За "самовільність" Філарета – Москва позбавляє його сану та накладає анафему. А проросійські архієреї в Харкові новим митрополитом обирають Володимира Сабодана. Проукраїнські проголошують досі ніким не визнаний Київський Патріархат. Так і почався чвертьстолітній розкол в українському православ'ї. Аж дотепер.
Євгенія Таганович, "5 канал"
Томос близько: як Синод звіту екзархів чекає – ексклюзивні ФОТО
