Із вояком 54-ї бригади попрощалися на Луганщині. Дмитро Стрекнєв загинув під час бою поблизу Золотого в Попаснянському районі.
6 квітня ворог почав обстріл українських позицій із мінометів, станкових гранатометів та великокаліберних кулеметів. Унаслідок щільного обстрілу на місці загинули кулеметник Дмитро Стрекнєв та гранатометник Іван Лисиця. З Дмитром попрощалися в Нижній Дуванці, що у Сватівському районі. Провести в останню путь бійця прийшли рідні, друзі та побратими. За контрактом Дмитро служив два роки. У нього залишилися батьки, два брати та дві сестри.
"Ми з ним зідзвонювалися буквально за три дні до смерті. Говорив, що будемо гуляти, як раніше. Але війна є війна. Молодий ще. Життя ще не бачив. А так любив жити, так любив мріяти", – розповідає друг загиблого Дмитро Прокопенко.
"Дмитро завжди був відчайдухом. Веселим, товариським, світлим. В цьому весь Дмитро був.
Він був справжнім патріотом. Він пішов за покликом душі, захищаючи нас з вами, луганчан в тому числі, і загинув за Україну", – пригадує вчитель Дмитра Олександр Вдовін.
З Іваном Лисицею, військовослужбовцем 54 механізованої бригади, прощалися на Дніпропетровщині. Провести в останню путь 23-річного гранатометника прийшли зо три сотні людей. У родині Іван був молодшою дитиною. В нього залишилися два брати і сестра. У війську боєць служив з 18-ти років. На мить загибелі це був його третій контракт. Поховали Івана Лисицю в селі Широка Дача. Це неподалік Кривого Рогу.
"Як людина він був воїн. Він був таким, що останнє віддав би. Уже втретє підписав контракт. Він утретє пішов на службу. Був патріотом. Не бачив себе ні вдома, ніде. Йому тільки автомат у руки дай і він виконуватиме свою роботу", – розповідає побратим загиблого "Кіпіш".
Хлопці були на посту, прилетіла міна, і відразу життя обох забрала.
