Трансплантація, виклик "швидкої" та закупівля ліків: заступник Супрун розповів про результати медичної реформи в Україні

У програмі "Час: Online" на "5 каналі" заступник міністра охорони здоров'я України Павло Ковтонюк розповів, хто та чому блокує роботу МОЗ, та що вже зробила команда Уляни Супрун у медичній реформі

– "Радикальна партія" подала ще один позов щодо роботи Уляни Супрун, щодо ставлення її на посаду. Прокоментуйте, що відбувається, тому що доволі агресивна дія саме "Радикальної партії", чому зараз, чому так активно і як ви з цим боретеся?

– По-перше, дозвольте мені сказати, що медична реформа в Україні завершувати буде не лише команда Уляни Супрун, але і наступний уряд повинен продовжувати медичну реформу, і через один уряд повинні продовжувати медичну реформу. Її не можна провести швидко, вона буде довго відбуватися. Ця ситуація, яка сталася, вона загрожує не Уляні Супрун чи її команді. Вона загрожує змінам, які ми почали, але які потрібно буде продовжувати і надалі. Не можна вилікувати хворобу, якщо вона 25 років розвивалася. Її не можна однією пігулкою вилікувати. Лише довга хірургія, реабілітація. Або ж якщо в квартирі 25 років ніхто не жив, то за один день її не прибереш. Така сама тут аналогія. Тому ці атаки, які зараз ідуть на нас, йдуть на все хороше, що зараз розпочалося в медицині. Ми це розцінюємо саме так. Ми відбиваємося, ми в жодному разі з такими речами не будемо йти на компроміси. І я дуже радий, що на боці захисту змін виступили і президент, і прем'єр, і народні депутати, і голова Верховної Ради, і посли різних країні, і громадські організації, і пацієнти. Вони приїхали під суд. Декілька разів протягом тижня приїжджало дуже багато людей. І це означає, що люди і політики, а не тільки наша команда, готові ці зміни захищати. Я думаю, ми їх захистимо і все буде гаразд.

– Тобто це такий рецидив, який ви поборете?

– Так, зараз таке загострення. Ми майже 3 роки вже працюємо, весь цей час щось таке відбувалося, просто його зараз багато сконцентровано в часі.

– Пане Павле, ми з Вами зустрічалися у 2017 році, коли ви тільки починали займатися реформою. Про які результати ми з вами можемо вже казати за ці два роки?

– Наші результати можна з одного боку охарактеризувати, як і дуже скромні, так і дуже великі. Ми змінили деякі речі в організації системи, які десятками років не мінялися. Ці перетворення вже вбудовані. Ми встановили нові блоки в цю нову систему. В житті людей також відбулися зміни, але вони в життя приходять повільніше, і вони з роками будуть посилюватися. Будемо відчувати їх ефект пізніше. Але дещо вже зараз відбулося. Наприклад, програма "Доступні ліки" для людей, у яких є гіпертонія, бронхіальна астма, або цукровий діабет. Зараз не проблема отримати ліки, які вони приймають, або безоплатно, або з невеликою доплатою. Також ситуація із сімейною медициною. Ми дозволили вільний вибір лікаря. Ми повністю змінили принцип заробітку лікаря. Він тепер заробляє від пацієнта. Лікарі стали зацікавлені в пацієнті, почали краще обслуговувати, почали заробляти. Ті лікарі, які хороші. У пацієнтів з'явилися свої лікарі, якому вони довіряють. Коли ми звикнемо до нової реальності, що в нас є власний лікар, що до нього можна звернутися при будь-яких умовах, наше життя буде ставати кращим. Дедалі більше змін буде відбуватися і тут, і на наступних рівнях.

– Сайт eliky.in.ua. Дуже цікава ініціатива, і вона з'явилася якраз із прикрого випадку, коли лікарні приховували від пацієнтів препарати, які купувалися за державний кошт. Здавали ліки в аптеки і отримували за це кошти. Найбільш гучна і неприємна подія була в "Охматдиті" влітку 2018 року, якраз виявили таку схему. Для цього було створено цей сайт. Розкажіть, будь ласка, як це працює, як людям цим користуватися і перевірити, чи є ліки, які держава надає їм безкоштовно?

– Я розказав про програму "Доступні ліки" – це те, що ми отримуємо в аптеках. Але є ще дуже велика сфера в медицині, яку широкі народні маси не відчувають, але пацієнти з тяжкими хворобами дуже відчувають, і від цього залежить їхнє життя і здоров'я. Ми як уряд купуємо за кордоном і в Україні дороговартісні ліки і поставляємо їх в лікарні, щоб вони були там, коли тяжкохвора людина туди потрапляє. Схеми, які були на цих закупівлях, були різноманітні і в попередні роки. І на рівні міністерства ми їх одразу знищили, але на рівні лікарень вони ще деякий час продовжувалися. Найбільш розповсюджена – це перепродаж цих ліків у своїх аптеках. Ми їм поставили безоплатно для пацієнтів, вони їх віднесли на перший поверх в аптеку, а людині сказали, що вибачте ліків немає, ви повинні їх купити. Щоб цього не було громадські активісти зробили цей сайт і додаток на мобільний телефон eliky.in.ua, де можна в кожній лікарні, куди ти приходиш, подивитися, чи є на складі той препарат безкоштовно поставлений за наші закупівлі, який тобі потрібен. Лікар сказав назву, ти можеш подивитися і знати, що він там є. Спочатку це була просто громадська ініціатива. Вона нам дуже сподобалася, і на сьогодні ми зробили її обов'язковою. Тепер всі лікарні повинні вносити в цілу систему всі дані про ліки, які у них є на складах.

– А перевіряти інформацію, яку вносять на сайт, це прерогатива міністерства?

– Так. І в нас вже була одна історія з тим, що лікарні намагалися обманювати, намагалися вносити некоректні дані до системи. Але одразу цей випадок отримав велику увагу і з нашого боку, і навіть з боку прем'єр-міністра. Я пам'ятаю, як на засіданні уряду він чітко вказав ті міста, області і лікарні, де це траплялося. Ми провели там перевірки, всі отримали свої санкції, і сподіваюся, що ніхто надалі не буде так робити.

Павло Ковтонюк

– У 2015 році Україна перейшла на закупівлю ліків через міжнародні організації. Є певне нарікання, що нібито ліки іноземного виробництва переважають на вітчизняному ринку. Чи це так?

– Це так, тому що вони якісніші. Українські ліки повинні ставати якіснішими і повинні вигравати цю конкуренцію. Я повинен сказати, що по деяких позиціях так і є. І українські ліки є доволі хороші, тому ми їх купуємо. Для нас ліки купують міжнародні організації, такі як ООН. Їх не можна звинуватити в тому, що вони є фарммафією. Це організація, яка має кришталево чисту репутацію, і вона проводить закупівлю по своїх міжнародних процедурах, по яких вона робить це для багатьох країн світу. Тому обманути на закупівлях неможливо. Вони купують найкраще. І коли вони купують в українських компаніях – це дуже високий рівень визнання. Це означає, що ми молодці і що ми виграли конкуренцію на міжнародному ринку. Але велика кількість ліків купується у закордонних компаніях. Ми купуємо те, що є найкраще за найменшу ціну для пацієнта. На цій системі близько 40% всіх грошей, які йшли на ці закупівлі були заощадженими за рахунок того, що ціна знизилася. Раніше це була ціна відкатів, завищених цін для різних компаній посередників при старій моделі закупівлі до 2015 року. Зараз всі ці гроші залишаються, і ми на них купуємо ще ліків. Раніше пацієнти з важкими хворобами не могли ці ліки мати, а зараз на 40% мінімум збільшилася кількість ліків, які ми можемо їм надати. Наприклад, вакцини. Перший яскравий приклад. Вперше за дуже-дуже багато років у нас є по всьому календарю вакцини для діток. Всі вакцини в усіх закладах. Ну, я не пам'ятаю, коли таке було востаннє. Ми змогли не платити відкати компаніям і на кошти, які залишилися, закупити повністю всі вакцини на весь календар. Те саме стосується дитячої онкології. Ми зараз практично дібралися до 100% потреби.

– Що означає 100% потреба?

– Це означає, що є певні хвороби, по яких ми знаємо, скільки кожен рік захворіває. Або скільки є хворих на цей конкретний рік. І ми знаємо, скільки таких препаратів потрібно. Це дуже дороговартісні препарати. Або такі, які просто не знайдеш в аптеці. Тому ми їх купуємо через міжнародні організації і поставляємо в лікарні, або в інші заклади, де люди їх отримують. Так от, ми стараємося, щоб 100% людей, які мають цю хворобу, мали ці ліки. Не по всіх програмах ми можемо собі це дозволити, але по найбільш критичних, ми зараз їх зробили головними. Ми цього досягли по вакцинах, майже впоралися по дитячій онкології і добре рухаємося по дорослому раку.

– Щодо дитячої онкології. Це препарати, які лікують чи ті, які знімають біль?

– В основному це препарати, які лікують. Це хіміотерапія. Це ліки, які крапають онкохворим в лікарнях.

– Поговоримо про лікування серцево-судинних захворювань. На якому етапі та які перетворення вже є?

– Серцево-судинні захворювання – це №1 пріоритет в Україні. Від них із всіх смертей, які, на жаль, трапляються з нашими пацієнтами, через хвороби – це 2/3 серцево-судинні захворювання. Це статистика по Україні. В житті – це інфаркт та інсульт. В кожній сім'ї можна згадати приклад, коли у когось був інфаркт або інсульт. Тому що майже кожна українська сім'я з цим стикається. Це є в абсолютному пріоритеті, і ми різними програмами, різними методами з цим боремося. Основним фактором ризику інфаркту або інсульту є підвищений тиск – гіпертонія. Тому у програмі "Доступні ліки" у нас є препарати проти гіпертонії, які люди тепер можуть собі дозволити і контролювати свій тиск, тим самим запобігаючи інфаркту або інсульту. Не лікуючи, а запобігаючи. Якщо все-таки це стається, ми досягли того, що у нас є повністю забезпечена країна стентами, аби якщо є екстрена операція, людині швидко її зробили і поставили стент. Стент – це в судину серця вставляється такий балончик, який розширяє цю судину і дає доступ крові до серця. Дуже важливо зробити цю операцію протягом кількох годин, коли виник інфаркт, і є такі центри, куди так само завдяки урядові програмі було закуплено спеціальне обладнання, який називається ангіограф, під контролем якого ця операція робиться. Вони вже є майже у всіх областях і навіть в деяких районних центрах, і є 25 тисяч стентів, тому що це та кількість екстрених операцій, які потрібні українцям щороку. Вони безкоштовні. Тобто якщо є інфаркт екстрений, вона не повинна ні за що платити в лікарні.

– По онкохворих дітках ці ліки є безкоштовними чи за них потрібно платити?

– Ті ліки, які ми закуповуємо, є безкоштовними. На жаль, різновидів дитячої онкології є дуже багато. Всі вони не входять у державні програми, тому іноді доводиться шукати можливості купувати додаткові ліки, або якісь інноваційні ліки, які ще тільки на етапі реєстрації в Україні, або іноді їхати лікуватися за кордон. Але для тих видів раку, які є в нашій державні програмі, ми вже наближаємося до того, щоб цю проблему закрити.

Лікар-онколог, діагноз, рак

– Повернуся до серцево-судинних захворювань. Був неприємний інцидент з Інститутом серця на чолі з Борисом Тодуровим. Якось вирішилося це питання?

– Я утримуюся від того, щоб коментувати якісь конкретні прізвища. Я просто хочу сказати наступне. Багато-багато років в українських лікарнях було дуже багато різних схем. Одну з них ми з вами щойно розклали, як ліки перепродаються. Інша схема була зі стентами, ще одна полягала у тому, що у людей, в яких є планові операції. Їх під видом екстреної також госпіталізують в певний заклад, хоча вона може отримати по місцю свого проживання і так далі. Ми вибудовуємо систему так, щоб вона їх не допускала. І це не всім подобається. Наприклад, коли ми кажемо, що ми забезпечили всіх безкоштовними стентами, то вже дуже важко буде продати людині той стент. Але багато лікарів звикли трошки на цьому заробляти або головних лікарів. Їм не подобається те, що ми робимо. Вони під іншими приводами, в інший час роблять такі заходи, щоб зовсім якісь інші люди робили атаку на МОЗ. Рідко люди прямо атакують. Вони наймають якихось знайомих серед депутатів, які виконують певні замовлення. Тому людям дуже важко знайти зв'язок між атакою на МОЗ тут, і якоюсь корупційною схемою там. Є широкий спектр цих атак. Поки що ми тримаємося доволі успішно, тому що ми маємо широку коаліцію, яка ці зміни підтримує. Курс правильний, і я сподіваюся, що він є невідворотній.

– Торкнемося теми інсулінозалежних пацієнтів. Там так само є проблеми. Як зараз це питання вирішується?

– Воно вирішується у два способи. Один спосіб – це так само програма "Доступні ліки", де ліки від діабету можна по рецепту отримати в аптеці безоплатно або з невеликою оплатою. Друга частина – це інсулін, який людина отримує у свого лікаря-ендокринолога, який їй його виписує. Ця програма реалізується і за рахунок нас, як уряду, і за рахунок місцевої влади. Ця програма є успішною, але в деяких районах є проблеми. Кожен рік ми чуємо, що десь чогось бракує. Це означає тільки одне, що десь є схеми роботи з цим інсуліном. Імовірніше, він або перепродається, або завищується потреба і потім він поширюються серед пацієнтів незаконними способами. Ми зараз створюємо електронний реєстр людей, які потребують інсулін. На 2020 рік забезпечити цей реєстр на 100% інсуліном, щоб ні одна місцева влада не могла сказати, що ви нам недопоставили чогось. Якщо хтось скаже, що у нас є людина без інсуліну, то тоді чому вона не в реєстрі? Якщо її внесуть, в неї буде інсулін, якщо її не внесуть, то тоді може її взагалі немає? Цей реєстр ми розробили і наразі пілотуємо. Ми виявили, що в деяких областях до 25-27% людей, які раніше заявляли, що потребують інсуліну, їх просто не існує. Куди дівалися ці ліки – не зрозуміло. Але при цьому створювалися скандали, що уряд не дає інсулін і так далі. Тому схем дуже багато, але їх всіх одразу не викоріниш. Знаєте, якщо тарганів дуже багато в квартирі, то їх всіх не виженеш одним капцем. Треба вивести їх одразу всіх. Для цього повністю потрібно поміняти систему. Ми змінюємо логіку системи так, щоб здійснити якусь корупційну схему було або неможливо, або дуже важко і було б простіше працювати чесно.

Павло Ковтонюк

– Є певні нарікання населення, що "швидка" по виклику не приїжджає. Розберімо зараз випадки, коли "швидка" може не приїхати.

– Перше, що хочу сказати. Такі нарікання були завжди. Жодного року не було, щоб люди на це не нарікали. Зауважу, що МОЗ офіційно не вносило жодних змін щодо виклику "швидкої". Ми зараз цим не займаємося. Медреформа зараз ніяк не впливає на виклики "швидкої". В Україні є проблема з викликами "швидкої". Вони полягають в тому, що коли не потрібно, її викликають, а коли потрібно, вона іноді не приїжджає, або не встигає приїхати. Чому? Імовірніше, тому що вона поїхала на той виклик, де вона не потрібна. Люди повинні розуміти дві речі. Перша річ – у них є сімейний лікар. Вони можуть у нього завжди проконсультуватися щодо свого хронічного захворювання або своїх особливостей, як бути в тій чи іншій ситуації. Якщо в них є маленька дитина, можна піти до свого сімейного лікаря або педіатра і сказати, а раптом у нього підніметься висока температура, як мені діяти. Лікар все пояснить. Я так само зробив. У мене є маленька дитина, і я у педіатра розпитав насамперед, які можуть бути екстрені випадки, і що мені робити. Я не викликаю "швидку", коли вона не потрібна. Те саме може зробити кожен. Другий момент – це те, коли ви думаєте, чи потрібно викликати "швидку". Чи дійсно ситуація, яка у вас сталася серйозно загрожує вашому життю і здоров'ю. Якщо ви думаєте, що так, тоді не думайте і викликайте. Але якщо ви сумнішаєте, ну, в принципі погано, але може я до сімейного лікаря схожу або подзвоню спитаю, тоді скоріше за все не потрібно викликати "швидку". Треба думати про те, що якщо "швидка" їде до вас, то вона не їде десь на ДТП, де людина може бути в ситуації, яка загрожує її життю і здоров'ю. І, на жаль, у нас є дуже багато викликів, коли у людини просто підвищений тиск, або викликають просто поспілкуватися, або людина думає, що їй погано. "Швидка" повинна обслуговувати випадки, де є загроза життю. У іншому випадку є сімейний лікар. Якщо він не готовий вас приймати, не дає вам свій телефон, щоб ви йому подзвонили, тоді змініть його. Виберіть того, хто буде вам відповідати і радьтеся з ним.

– Тут мова напевно йшла про ті випадки, коли дійсно вже дуже піднімається тиск і людина вже майже втрачає свідомість, тоді вже не треба думати, бо це є ціна помилки. Або якщо температура вже надто висока і не збивається і це сталося вночі, а сімейний лікар не бере слухавку, бо це теж жива людина, і вона теж спить.

– Безумовно. Але бачите ви зараз уявили дві ситуації, які можуть трапитися у житті кожної людини. Я б у такому випадку прийшов до свого сімейного лікаря заздалегідь і спитав, якщо у мене така температура буде і не збивається, що мені робити. І лікар порадить, бо він знає що робити.

– А хто вирішкує, виїжджати "швидкій" чи ні?

– Диспетчер, який має медичну освіту.

– А він несе якусь відповідальність за виклики?

– Безумовно. Зараз у 2019 році ми будемо підсилювати їхню роботу. Від цих людей дуже багато залежить. Ми їх ніколи не бачимо, лише чуємо. Ми зараз закуповуємо для них спеціальні диспетчерські протоколи, тобто системи, які допомагають вирішувати. Ці системи електронні, вони в них на комп'ютерах на екранах, які допомагають диспетчеру задати правильні питання людині при тій чи іншій ситуації. А також інструкції, які треба людині дати в тій чи іншій ситуації. Це набагато покращить якість роботи "швидкої".

швидка допомога

– Чи планується введення ліцензування для лікарів?

– Ця ліцензія є запобіжником проти нефахової роботи, а з іншого боку вона і лікаря захищає. Сьогодні, на жаль, лікар сам не є захищеним. Нині повну владу не має головний лікар. Ми як Міністерство охорони здоров'я не бачимо індивідуального лікаря. Ми бачимо заклад охорони здоров'я, у якого є працівники. І відповідальність також несе заклад охорони здоров'я, у якого є працівники. Зараз ми вже почали працювати над законопроектом, який запровадить індивідуальні ліцензії лікарям. Це буде означати, що лікар не є заручником головного лікаря. Він може обирати собі роботу, де хоче зі своєю ліцензією, але з іншого боку він нею і ризикує. Якщо він допускає помилку, порушує закон, порушує клінічні протоколи, то він відповідає своєю ліцензією.

– Поговорімо про студентів-медиків. Ви ввели нові правила щодо здачі іспитів. Ми знаємо, що певні ректори медичних університетів дуже опираються. Чому?

– Навіть студенти опираються, бо вони ліниві, і це класика. І так само ректори. Ну, звичайно, ми очікували таких змін. Що ми зробили? Ми становили мінімальний вхідний бал ЗНО на рівні 150. Це була ідея нашого заступника міністра Олександра Лінчевського. Він дуже цікавиться темою освіти і робить багато для її реформування. І це була абсолютно правильна ініціатива. Тому що на етапі навчання ми якось шкодуємо людей. Ну от в нього немає 150 балів, але ж він такий хороший хлопчик або дівчинка. Нехай вчиться. Але потім, коли ми приходимо лікуватися до цього лікаря, ми тоді вимогливі до нього. Треба бути дуже жорстким і вимогливим на всіх етапах: вступ до університету, у лікарів є так само три професійні іспити. Вони називаються Крок, які здаються по ходу навчання. Ми зараз так само змінюємо ці іспити. Ми запроваджуємо туди питання закордонних іспитів, які стосуються загального здоров'я людини, не системи охорони здоров'я, а здоров'я в принципі. Ми беремо з іноземних екзаменів питання по біології, по медицині і додаємо до наших іспитів, щоб підвищувати планку на виході. Це буде мотивувати студента краще вчитися, коли він просто ходить на заняття. Багатьом студента це не подобається, багатьом ректорам це не подобається. Це треба напружуватися, це створює конкуренцію і дійсно відбирає найкращих. Але я можу сказати, що я не закінчував медичний вуз. Я закінчував Києво-Могилянську академію, але Могилянка була першим вузом, яка ввела дуже жорсткі тести на вході. У нас не було співбесід, дати хабар комусь в комісії. У нас був електронний тест, він був дуже важкий. Але коли ти його здавав. Ти почував себе гордим за те, що ти це зробив. І ти вчився в середовищі людей, які дбали за своє добре ім'я, і вони реально вчилися. Від цього всі разом підвищували свій рівень знань. Тому це дуже важливі зміни. Ми також їх будемо дуже жорсткого відстоювати, хоча є дуже багато людей, яким це не подобається.

– З 2018 року трансплантацію узаконили в Україні. Але з того часу якось нічого не відбувається. Розкажіть, у світлі реформи взагалі, які плани в МОЗ?

– Дозвольте внести два уточнення. По-перше, вона не була узаконена, вона була завжди узаконена в Україні. Річ у тім, що трансплантація в Україні була, але її настільки було мало і настільки було складно і технічно і юридично її проводити, що ця сфера не розвивалася. В результаті чого, єдиною можливістю отримати цю послугу, це отримати її за кордоном. Воно потрібно, як правило, у двох випадках. Це або трансплантація нирки, або це рак крові і тоді потрібна трансплантація кісткового мозку. Це і у дітей, і у дорослих. Трансплантація нирки в Україні була відносно якась непогано ситуація, то з трансплантацією кісткового мозку в Україні майже не робилося, і більшість з цих людей ми відправляємо лікуватися за кордон за дуже-дуже великі гроші. Втрачається час, некомфортно їхати.

Трансплантація

– Це гроші держави?

– Це гроші і держави, і людини, тому що за державні гроші ми не можемо відправити всіх. У нас є довга черга людей, ми намагаємося відправляти якомога більше, але все-одно потреба є більшою, ніж ми можемо собі дозволити. І багато хто шукає свої можливості туди поїхати. Ми хочемо, щоб це було в Україні. Ми тоді за державний кошт зможемо дозволити набагато більшу кількість людей пролікувати. Закон був дійсно прийнятий минулого року. Це дуже важливий закон, який допомагає збільшити кількість трансплантації в Україні. Зараз відбувається підготовка до його впровадження. Треба зробити дуже велику підготовчу роботу. Що я маю на увазі? Перше – устаткувати заклади, які готові це робити. У нас є декілька закладів в Україні, у яких є фахівець, який каже, що готовий у себе розвивати цей напрямок, але треба доустаткувати їх. Першими підуть чотири заклади в країні в цю програму. Друге найголовніше – це реєстр. Що таке реєстр? Коли людині потрібна трансплантація і їй потрібен донор. Як його знайти? Потрібен список донорів, який регулярно оновлюється. І коли в одному місці, в одній точці країни виникає потреба в трансплантації, швидко в реєстрі знаходиться донор в іншій частині України. Тільки за умов наявності якісних електронних реєстрів донорів можлива трансплантація в країні в принципі. Зараз такий реєстр ми робимо. Вже є компанія, яка розробляє відповідне електронне рішення. Тендер закінчився, почалася розробка. Потім буде етап наповнення цього реєстру, туди треба буде вносити потенційних донорів. Потім його потрібно буде інтегрувати закордонними реєстрами. Є поширена практика обміну між країнами і тільки тоді буде якісна система трансплантації. І ось коли ця підготовча робота буде зроблена, коли ми зможемо все це розвинути, тоді ця сфера почне зростати. Я не сумніваюся, що вона буде в Україні. Тому що, наприклад, в Білорусі, які почали це робити набагато раніше, зараз доволі непоганий рівень. Але Україна – країна більша. Це означає, що у нас більше донорів, більше лікарів, які мають таку практику, більше пацієнтів, які потребують цього, але це означає, що і медики більш фахові, бо частіше з цим зустрічаються, більш професійні.

– Як можна стати донором саме кісткового мозку?

– Є спеціальна система, яка це робить. Є донори родинні, неродинні, інколи потрібно пересаджувати кістковий мозок від самого себе. Такі теж випадки бувають. Найголовніше – це спочатку зробити ось цю основу, яка дозволить робити це масово. Не шукати донорів по дзвінках. Зараз лікар, який це робить, він просто знає кілька лікарень, в яких потенційно донори можуть бути, він на своїх знайомствах їх знаходить. Саме завдяки цьому не розвивається трансплантація, а не завдяки тому, що ми якісь не такі чи в нас лікаря якісь не такі. Немає системи. Зараз ця система будується. Я сподіваюся, це буде цього року і вона запрацює. Є так само останній крок, який ми зробили. Ми офіційно впровадили в Україні професію трансплант-координатор. Це людина, яка займається зв'язкою людина, яка потребує і донор. Це особлива компетенція, це медик, який сам працює в лікарні, але це його додаткова робота, яку він робить саме в сфері трансплантації. Ось із таких кроків, які не помітні широкому загалу складається будівництва цього фундаменту, яке, я думаю, ми в цьому році завершимо.

Нагадаємо, раніше 5.ua повідомляв, що Уляна Супрун розповіла про другий етап медичної реформи та які зміни чекати.

Також дивіться фотогалерею за темою:

У зоні ООС пройшов тренінг із невідкладної медичної допомоги: як це було – ФОТО

/
/
/
/
/
/
/
/

Попередній матеріал
Боротьба заради майбутнього: детальна реконструкція останніх 5-ти днів Революції Гідності
Наступний матеріал
"Поставити Росію на місце": головні меседжі Порошенка в Генасамблеї ООН і реакція світових лідерів