Той, без кого важко уявити Українську незалежність. У Києві попрощалися з письменником і народним депутатом кількох скликань Володимиром Яворівським. Його серце зупинилося на 79-му році життя. Яворівський написав десятки оповідань, нарисів, повістей та кілька романів. Яким був його вклад в історію України – знає журналістка "5 каналу" Ірина Саєвич.
До Видубицького монастиря один за одним сходяться люди: від топпосадовців до письменників та пересічних українців. Прощаються з Володимиром Яворівським. Друзі кажуть: його раптова смерть від інсульту стала для всіх шоком.
"За ним сьогодні плаче вся Україна. Я навіть отримую через інтернет тисячі-тисячі співчуттів. Навіть його недруги, його опоненти кажуть, що він назавжди залишиться в історії", – розповів письменник Василь Шкляр.
Історія самого Яворівського почалася з села Теклівка – нині це Вінницька область.
"Я народився в дуже простій родині, але коренево українській. Українство для нас була така підпільна сімейна тема", – зазначав сам Володимир Яворівський.
Тож згодом закінчив філологічний факультет, був одним із засновників народного Руху України й стояв біля витоків незалежності.
"Якби мене хтось запитав, десь там у 60-70-тих роках, чи буде Україна колись вільною, я би навіть сказав, що буде, звичайно, але коли ніхто не знає. А в те, що я навіть буду активним учасником цього проголошення, цього руху і відновлення української держави і що мій палець натисне от цю заповітну зелену кнопку за відновлення української державності, я би ніколи не повірив", – казав Яворівський.
Не лише голосував за незалежність, а й зачитував акт проголошення української самостійності.
"Він був лідером усіх майданів, наших мітингів. Його слово звучало, як дзвін, даруйте за пафос, і ми за ним йшли. Сотні, тисячі людей збиралися, щоб послухати Яворівського. Нам вибивали ребра, зуби, на нас нацьковували собак, а ми йшли і йшли, бо це було закличне, щире і дуже потрібне слово. Тільки він вмів так сказати, і не дарма його називали Золотоустом", – згадував письменник Василь Шкляр.
У Раді в той час Яворівський очолював Чорнобильський комітет, сам був на місці аварії й написав книгу про цю трагедію – "Марія з полином наприкінці століття". Та на час депутатства відклав творчість і всього себе присвятив роботі. Його обирали депутатом 6 разів. Останні – від "Батьківщини".
Уповноважена з прав людини Людмила Денісова пригадує, як Яворівський допомагав їй вчити українську мову.
"В 2007 році пані Тимошенко пропонувала мене на посаду міністра соціальної політики, а він говорив: "Вона ж не знає українську мову". Для нього ця наша Україна, мова, віра – це головне в його житті. Дуже велика втрата і для мене той Яворівський, який завжди посміхався і називав мене "Людасічка", – це друг", – зазначає уповноважена Верховної Ради з прав людини Людмила Денісова.
В останні ж роки Яворівський повернувся до того, що любив найбільше – літератури.
"Жадібно писав те, що не встиг. Він написав роман про Княгиню Ольгу – "У мене вечеряв Ісус", написав про Мазепу – "Іван Окаянний" і до останнього дня працював над книгою всього свого життя – це був роман про Тараса Шевченка. На жаль, він, напевно, не встиг поставити останню крапку", – розповідає Василь Шкляр.
А ще до останнього сподівався побачити, як в Україні завершиться війна.
"Переживемо цю війну, ми переживемо ці злигодні, які ми переживаємо. І Україна буде. Ми будемо святкувати День незалежності. Це буде свято от тут у нас. Парад не парад, свято буде от тут. Бо ми маємо державу", – переконував Володимир Яворівський.
Ірина Саєвич, Анна Кудрявцева. "5 канал"
