Ампутація ноги, численні контузії, втрата зору та уламкові поранення. Піхотинець Андрій Мельник на позивний "Дрон" став на захист Батьківщини від першого дня повномасштабного вторгнення. Чоловік боронив українську землю разом із рідним братом поблизу Авдіївки на Донеччині. Там із побратимами підірвалися на міні. Поки чекали на допомогу – ворог не припиняв обстрілювати. Шансів вижити майже не було, але він вижив. Історію дивовижного порятунку – дивіться далі.
"Ампутація ноги, пальці потрощені, пальці висіли, контузія, досі, жодного разу я не зловив себе на думці, що в мене не шипить і не дзвенить в вухах", – каже військовослужбовець.
37-річний Андрій Мельник на позивний "Дрон" – піхотинець 59-ї бригади ЗСУ. До початку великої війни він разом із братом ремонтував автівки для бійців на фронт. А в перший день повномасштабного вторгнення, не чекаючи повістки, сам пішов до військкомату.
"Я пішов воювати за незалежність своєї країни, тому що я хочу процвітання цій країні, я хочу, щоб моя сім'я була тут щаслива, щоб мій син планував тут життя, і не ставив собі цілі десь поїхати кудись за кордон", – пояснює боєць.
Андрій служив разом із рідним братом – захищали Україну на сході, в Авдіївці. Минулої зими під час виконання чергового бойового завдання автівка, в якій їхала група військових, підірвалася на міні. Поранені хлопці кілька годин чекали на евакуацію, а вороги продовжували щільно обстрілювати територію та атакували безпілотниками.
"Нас було 15, мені пощастило найменше: та міна буквально зірвалась у мене в ногах, вона зробила велику воронку в підлозі нашого БМП. Я туди провалився, хлопці мене витягли. Мені надавав допомогу мій побратим, він мене перемотав і сказав лежи. Ми всі дуже сильно обгоріли, все згоріло, шапки, бафи", – згадує чоловік.
Андрій пригадує, врятувалися дивом. Але шансів на життя спочатку не давали ані побратими, ані лікарі.
"Я почув гул мотора, і я зрозумів, що за нами їдуть. До мене підійшли двоє хлопців і один каже: подивись на нього, тут немає що забирати, а інший йому – це ж наш побратим, ми його все одно заберемо. Закинули мене на дах, всередині вже не було місця, і я чую такі слова: якщо по дорозі не загубиться, значить йому пощастило", – розповідає захисник.
Після поранення Андрій лікується вже майже рік. Та попри складнощі з відновленням здоров'я, мріяти не припиняє. Його найпалкіше бажання – піднятися на вершину гори разом із сином та розгорнути там український стяг.
Анастасія Голошивець, Вікторія Ворущак, Вінниця, "5 канал"
Читайте також: "В Україні реабілітація краща, ніж у США" – снайпер Позняк про лікування після підриву на міні
Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.
Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.
- Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.
Завдання – стабілізувати пораненого в будь-якому стані: в "Азові" показали роботу стабпункту – важкі ФОТО
