"Довелось ампутувати ногу": воїн хоче повернутися до лав ЗСУ

У програмі "Час: Online" з Марією Скібінською на "5 каналі" військовослужбовець легендарного 13-го окремого десантно-штурмового батальйону, 95-ї ОДМБр "Сав'єр" розповів про поранення та плани після.

Дивіться повний випуск програми:

Друзі, герой інтерв'ю потребує дорогої реабілітації та протезування – закликаємо підтримати бійця. Пам'ятайте, що маленьких донатів не буває – будь-яка допомога важлива!

Картка Monobank: 4441111137069104

Банка Monobank: https://send.monobank.ua/jar/3ZQqFfn7bB

Контакт родички: +380671453207, Ольга Володимирівна Прибила

"Поранення я отримав у жовтні, під час виконання завдання на Донецькому напрямку. Якраз, у нас було завдання – вирушити на точку збору, разом із штурмовою групою, ми там мали зустрітися, і надалі, проводити так би мовити підтримку зі зв'язком. Тоді росіяни, включали там якусь свою апаратуру, яка досить таки сильно приглушила наш зв'язок по радіостанціях. Тому у нас було завдання, ми мали розгорнути ретранслятор "точка-точка". По дорозі у мене, ну я був старшим групи. По дорозі у мене відключився планшет з картою і треком, тому довелося йти по компасу. По компасу я збився десь метрів на 800. Вийшов вже на дорогу, яка мала вести до точки збору. Якраз був ранок, тобто, ще темно було. Тому видимість була досить така погана. Ну і звісно дощ, туман. "Чудова" погода, щоб отримати поранення", – сказав "Сав'єр".

Він додав: "Якраз я іду цією дорогою, дивлюся лежить протитанкова міна, я одразу даю команду своїм хлопцям, щоб зупинилися, роблю по інерції ще один крок, вибух – я наступив на міну, ПМН".

"В результаті один з моїх хлопців впав у ступор. Він, ну я сильно на це не звернув тоді уваги, ну він майже ні на що не реагував. Інший, одразу же підбіг, надав мені допомогу. Тобто, наклав турнікет, підняв мене. Я сам собі не міг накласти, бо одну руку мені пошкодило осколками, а іншу руку придавило рушницею. Далі ми відтягнулися, на десь метрів може 100-200 в посадку. Там сховалися, почали передивлятися поранення. Там спробували застосувати знеболююче, знеболююче не спрацювало. Є шанс того, що це знеболююче не спрацює. Принаймні, так мені казали. Мені казали лікарі вже тут і кажуть, що "добре, що не спрацювало", тому що воно більше не біль приглушує, а якби робить людину такою млявою, що вона перестає. Так, вона більше допомагає тим, хто проводить евакуацію, що людина їм не заважає в цьому", – розповів військовослужбовець.

"Сав'єр" зазначив: "Зв'язок у нас зник, зв'язку не було певний час. Як тільки відновився – ми запросили евакуацію. Нам спочатку прислали двох людей, з м'якими носилками, з суміжного підрозділу. Вони мали допомогти нам дійти до точки збору. Ми потроху вирушили. Ці хлопці пройшли метрів 50 і сказали, що "ми втомилися, перепочиньмо". А вже ранок, світає, тобто, є шанс того, що нас виявлять, ми можна сказати у відкритому полі".

"Тоді оцей другий хлопець, що впав в ступор, звати його Юра, він можна сказати плюнув на це все діло, скинув із себе бронежилет, каску, взяв мене "на пожежника", це на плечі закинув і поніс через все мінне поле. Я оце тільки так от вишу, дивлюся, зліва міна пройшла у нього під ногою, справа. Ну і він отак мене 800 метрів проніс на собі. Так він переступав, між ними проходив. Десь він мене 800 метрів оце так проніс до точки збору. Там уже мене чекала наша, одна із наших штурмових груп, вони мене взяли на ноші, і вже доправили до точки евакуації", – розповів військовослужбовець.

"Сав'єр" сказав: "На жаль, евакуація була досить довгою. Бо були проблеми, погода, плюс те, що таке місце. Тому, на жаль, турнікет у мене був понад шість годин, довелося ампутувати (ред. – ногу). Але, в принципі, я за це сильно не переживаю, я вже тоді здогадувався, що так буде, тому, ну що поробиш".

"Але я ще з самого початку поранення сказав матері, брату, щоб не вважали мене за інваліда. Це просто тимчасовість. Стану на протез, буду точно так само як і раніше. Я планую повернутися назад інструктором. Я просто вважаю, що для мене війна ще не закінчилася, я ще не достатньо помстився за моїх товаришів. Ну і, звісно, що, як же там мої хлопці без мене?" – підсумував він.