"5 канал" і "Машина часу" розповідають вам про події "Празької весни" та окупацію Чехословаччини СРСР.

Дивіться повний випуск програми:

Ялтинська конференція та події після

У лютому 1945 у Ялті в Криму лідери США, Британії та срср ділили світ.

Уже тоді стало зрозуміло – захоплені червоною армією території будуть країнами-сателітами радянської росії. Саме так і вийшло. Протягом 1945-1948 року в усіх країнах Центральної та Східної Європи були встановлені маріонеткові комуністичні режими, які керувалися з москви. Чехословацька соціалістична республіка – не виняток.

"Починати, власне, треба з подій 1948 року, тому що в лютому 1948 року до влади приходить комуністична партій внаслідок державного перевороту", – сказав консультант фільму "Вторгнення" Віталій Бака.

Культ сталіна та спорудження монументу в Празі

У країні – репресії і – культ сталіна.

У 1949 році маріонеткова влада Чехословаччини на честь 70-ліття сталіна вирішує встановити йому гігантський монумент. Робота забирає купу грошей і часу, та закінчується уже після його смерті в 1955-му. За неї береться маловідомий скульптор Отакар Швець. Його витвір – не в стилі традиційних празьких пам'ятників, а в дусі радянської гігантоманії і монументальної пропаганди.

сталін цілком домінує над ландшафтом і всією Прагою, дивиться суворо і погрозливо. Веде за собою народи – радянський і чеський. Чехи – вервечкою справа, радянські люди – зліва. Останні в колоні – солдати – дивляться назад: чи не крадеться ворог.

"Робота над монументом – довга і марудна. Тільки розробка проєкту займає 3 роки. Влада до дрижаків боїться не вгодити кремлю, тому постійно втручається в роботу. Скульптору виписують догану за доганою, за ним постійно стежить таємна поліція, квартира прослуховується", – розповів історик Іван Дерейко.

Отакар тяжко пиячить, а його дружина не витримує і накладає на себе руки.

Коли у 1952-му будівництво нарешті починається, скульптору починають дорікати за дорожнечу проєкту – на ці гроші можна було б збудувати 2 райони міста. Остаточно ж його добиває балакучий таксист, який везе Отакара Швеця на оглядини пам'ятника за два місяці до офіційного відкриття. Виявляється, вся Прага сміється з того, що радянська партизанка схопила солдата за ширінку. Люди певні, що скульптора за таке точно розстріляють. Отакар повертається додому і пускає у квартирі газ, а для певності – ще й випиває отруту.

Окрім скульптора і його дружини, на мегабудові гине ще 8 людей. Та монумент таки відкривають.

З пам'ятника й далі глузують. Пражани охрестили скульптуру "сталін і дуполизи", а також "черга за м'ясом". Ще за рік культ вождя народів розвінчують на ХХ з'їзді партії. Монумент спочатку закривають дерев'яними щитами, а потім – підривають. Момент підриву заборонено знімати, все очеплено поліцією. Але монструозний пам'ятник видно звідусіль, тож вибух потрапляє в десятки фото- і кіно об'єктивів.

"По суті, на території Чехословаччини починає існувати соціалістична держава. Ця соціалістична держава в 40-50 роки розвивалася в руслі швидкої індустріалізації, досягнень усіх зовнішніх показників соціалістичної держави, по всіх внутрішніх ознаках, перебудови внутрішнього життя, налагодження тісних контактів з радянським союзом. Але в 60-х роках починаються роздуми, яким чином можна змінити в першу чергу економічне життя Чехословаччини. Тому що багато в чому її промисловість виділялася на фоні інших соціалістичних країн. В середовищі економістів зароджується думка перетворень внутрішньополітичного життя Чехословаччини. Але поступово ці ідеї починають поширюватися також серед літераторів, людей, причетних до мистецтва, це починають обговорювати на зібраннях літераторів", – сказав консультант фільму "Вторгнення" Віталій Бака.

Керівником компартії чсср став Александер Дубчек

На початку 1968 бажання змін дійшло і до керівних органів чсср – керівником компартії чсср став молодий Александер Дубчек. І він оголосив курс на реформи.

"1968 року відбуваються певні зміни в партійному житті Чехословаччини. Тому що до влади, власне, першим секретарем комуністичної партії стає Александр Дубчек. Людина, яка вважалася представником реформаторського крила. Людина, яка, вважалося, зможе реформувати соціалістичне суспільство. Створити, що називається, "соціалізм з людським обличчям". З обранням Александра Дубчека на цю посаду ми можемо констатувати, що починаються події Празької весни", – розповів консультант фільму "Вторгнення" Віталій Бака.

Було скасовано цензуру, запроваджено свободу зібрань. Заговорили про вільні вибори. У країні виникли нові позапартійні організації на кшталт "Клубу активних безпартійних" або "Клубу колишніх політичних в'язнів". При цьому Чехословаччина не відмовлялася від соціалізму, лише мріяла про "соціалізм з людським обличчям".

Франтішек Крігель

Одним з найактивніших діячів "Празької весни" став Франтішек Крігель.

"Франтішек Кригель він у нашому українському дискурсі є менш відомий, менш знаковий. Тому що на слуху більш популярні імена", – сказав консультант фільму "Вторгнення" Віталій Бака.

Він був євреєм, народився у Станіславові, нині Івано-Франківськ. Через антисемітизм у міжвоєнній Польщі, у 1920-х роках Крігель емігрував до Чехословаччини. Вивчився на лікаря, вступив до Комуністичної партії. У 1937 взяв участь у громадянській війні в Іспанії на боці республіканців, під час другої світової війни потрапив до Китаю, де служив у польовому шпиталі під час японсько-китайської війни. Після війни повернувся до Чехословаччини. Взяв активну участь у комуністичному перевороті 1948, був сталіністом, але потім змінив погляди і зосередився на лікарській практиці. У другій половині 1960-х повернувся до політики, уже під гаслами лібералізації політичного життя – єврокомунізму та демократичного соціалізму.

"Празька весна" викликала в срср переполох

"Ми не можемо втратити Чехословаччину, це було б на кшталт втрати завоювань у "Великій вітчизняній війні" – написав у свій щоденник лідер української компартії Шелест. ЧССР як незалежну країну, яка може робити, що завгодно, ніхто не розглядав. Тож фактично від початку подій у москві почали планувати військову інтервенцію.

Проте як напасти на дружню країну, не привернувши увагу санітарів? Тобто не стурбувавши світову спільноту? Це, нагадаємо 1968 рік. З одного боку "Відлига" в срср завершилася, з іншого – після "Карибської кризи" кремль намагався домовитися посередині із Заходом. От-от почнеться так звана "розрядка" між срср та США. Починати війну в центрі Європи без жодних підстав очільник радянського союзу брежнєв боявся. Численні переговори з чехами і словаками результатів не давали. Під час однієї з зустрічей український комуніст Шелест накинувся на Крігеля з антисемітською лайкою.

Як радянські танки отримали "запрошення" до окупації

Тоді в кремлі виникла думка знайти в середовищі верхівки Компартії Чехословаччини зрадників. Які або влаштують переворот, або запросять радянські війська до окупації. Як це свого часу зробив янукович.

Пошуком чехословацьких зрадників – або як їх тоді називали "здорових сил" – займався уже згадуваний керівник кпу Петро Шелест. І таки знайшов. Серед декількох зрадників найвищу посаду у комуністичній партії Чехословаччини займав Василь Біляк – до речі, етнічний українець.

Петро Шелест докладно описав історію отримання листа-запрошення до окупації. Ось показовий фрагмент: "Після цього я запитав його (Ред. – Біляка): "Так чому ви активно не дієте?". Біляк трішки подумав та заявив: "Ми боїмось, що нас можуть звинуватити у зраді батьківщини, з усіма відповідними наслідками. Ми всі готові вас підтримати усіма можливими способами, але що робити – ми не знаємо". Я Біляку сказав: "Нам від вас потрібен лист, в якому б було викладено ваше прохання по допомогу. Ми даємо повну гарантію, що лист не буде опублікований, так само як і його автори".

Тобто Біляк добре усвідомлював – йдеться про запрошення чужих військ та зраду батьківщини, і намагався уникнути цього через різні відмовки. Утім врешті під тиском зрадники таки написали такого листа. Проте його передача перетворилася на історичний анекдот. Український та словацький комуністи таємно зустрічалися у туалеті..

Ось ще один епізод із спогадів Петра Шелеста: "Ближче до вечора я таки зустрівся з Біляком, і ми з ним домовилися, що о 20:00 він заходить в громадський туалет, в цей же час там повинен з'явитись і я, і він мені через нашого співробітника КДБ Савченко передає листа. Так і було".

Шелест одразу телеграфував у москву брежнєву хвалитися гарними новинами. У нього в руках був надрукований російською мовою лист з 5 підписами ось такого змісту.

Таким чином в руках союзників кремля опинився чи не головний, нехай і формальний, козир. радянські танки отримали "запрошення" до окупації.

Війська країн учасниць "Варшавського договору" перетнули чехословацькі кордони

Війська країн учасниць "Варшавського договору" перетнули чехословацькі кордони в ніч на 21 серпня, а на празькому летовищі Рузинє приземлилися радянські десантники.

Безперешкодний сценарій просування окупаційних військ в перші години серпневого вторгнення забезпечувався бездіяльністю Чехословацької народної армії. Місцеві військові керувалися розпорядженням міністра оборони Мартіна Дзура, якого радянська сторона запевнила, що вся операція узгоджена із "найвищими політичними представниками" країни.

Міністра фактично ізолювали від лідерів Чехословаччини, тому він керувався наявною інформацією. Дзур видав наказ не чинити опір. Вже через декілька годин, на світанку 21 серпня, міністр без сумніву усвідомив, наскільки драматичну помилку він вчинив, коли ЦК КПЧ на чолі з Александром Дубчеком однозначно засудило вторгнення військ країн учасниць "Варшавського договору".

Згідно з планом, операція "Дунай", мала отримати й політичне продовження. П'ятірка колаборантів повинна була викликати кризу в ЦК партії і захопити владу в країні. Однак група явно переоцінила власні сили – справжні лідери держави на засіданні ЦК КПЧ однозначно засудили вторгнення.

Чехи чинили опір як могли. Перегороджували дорогу танкам, писали образливі написи.

Утім сили були нерівні. Їм протистояло 200 тисяч солдатів і 5 тисяч танків.

Керівники незалежної Чехословаччини були фактично взяті в заручники. Їх силою відвезли до москви, де примушували підписати так званий "московський протокол" – запевнення, що влада і далі буде належати лише комуністичній партії. Підписи під капітуляцією поставили усі. Майже усі.

Виступаючи перед чехословацькими бранцями брежнєв прямо заявив, що "Чехословаччина "не є самостійною країною".

Таку політику як її ще називали обмеженого суверенітету тоді ж назвуть "доктриною Брежнєва". Це те, що сьогодні намагається повернути путін. Війною в Україні і діями в Грузії.

Чехословацькі бранці схилили голови перед аргументами сили, але не всі

"Багато в чому ті діячі, які були вивезені до москви, розуміли, що змінити ситуацію неможливо. Бо територія Чехословаччини вже окупована. Боротьба хоч і ведеться, але армія не вступала у пряму конфронтацію з армією країн "Варшавського договору". Тому такі дії не призведуть до покращення ситуації, навпаки, можливо могли б спровокувати більш жорстке панування радянської армії на чехословацьких теренах. Скоріш за все на таких позиціях і стояв Олександр Дубчек, який був готовий до співпраці", – розповів консультант фільму "Вторгнення" Віталій Бака.

Але не всі. Підписувати "московський протокол" відмовилася лише одна людина. Франтішек Крігель.

"Франтішек Кригель мав зовсім іншу позицію. Він вважав, що необхідно відстоювати свої інтереси, свою позицію до останнього, не зважаючи на жодні інші обставини. І таким чином став тою єдиною людиною, яка не підписала "московський протокол". Чи припинили існування "московський протокол" від цього вчинку? Звісно, ні. Але це дуже показова і знакова подія з точки зору вибору людини", – сказав консультант фільму "Вторгнення" Віталій Бака.

У цей час відбувалися засідання Радбезу ООН, де західні демократії висловиловили "глибоку стурбованість", але срср ветував будь-які рішення. радянські дипломати хотіли показати схвалення своїх дій з боку ув'язнених керівників Чехословаччини. Підпису Крігеля їм дуже бракувало. Проте він не здався. Спроби кремля ув'язнити його у москві наштовхнулися на опір інших чехословацьких лідерів. "Тоді залишимося і ми" – сказали вони. Врешті, востаннє спробувавши затримати і зламати його в аеропорту, кремль відпустив усіх.

"Всіх діячів після формального підписання московського договору не могли ліквідувати. Бо це пішло би всупереч всім офіційним і неофіційним домовленостям, які були укладені. Тому багато діячів повернулося до Праги. Ясна річ, що вони не могли продовжувати своє партійне життя, партійну роботу. Франтішек Кригель ще деякий час попрацював на партійній роботі, потім його змусили піти з комуністичної партії. Здати партквиток, піти з усіх посад і він повернувся до роботи лікаря і мав відому лікарняну практику в Празі", – сказав консультант фільму "Вторгнення" Віталій Бака.

Коли у 1979 Крігель помер від серцевого нападу, нова влада Чехословаччини кремувала його тіло і заборонила похорон – щоб це не викликало протестів.

"Події "Празької весни" поділили чеське суспільство. І в хронологічному вимірі і в ставленні до цих подій. Тому що той період, який наступив після введення радянських військ, він носить назву "нормалізації внутрішньополітичного життя". І багато в чому керівництво новоствореної комуністичної партії Чехословаччини ставило за мету нормалізувати життя в цій країні і таким чином багато хто сприйняв ту модель життя. Політика "нормалізації" – це ще й покращення або намагання покращення побутових умов населення. Це політика задоволення побутових потреб і таким чином зменшення їхньої революційної активності", – розповів консультант фільму "Вторгнення" Віталій Бака.

Він додав: "Звісно, що не всі чехи і словаки ставали на таку позицію, але ми маємо сказати правдиву річ, що більшість ставали на позицію періоду "нормалізації". Інші намагалися дотичними до політики способами впливати на політичне життя Чехословаччини. Тому там організовується та ж сама "Хартія 77". Подекуди це мало вияв у таких андеграундових музичних рухах, групах, які за допомогою мистецтва намагалися показати свою позицію. Свою незгоду до політики радянського уряду".

У 1989 у Празі вибухнула нова весна – "Оксамитова революція". Прах Франтішека Крігеля нарешті поховали. Доктрина обмеженого суверенітету брежнєва канула в лету.

Читайте також: аварія на Чорнобильській АЕС – причини найбільшої техногенної катастрофи сучасності – "Машина часу".

Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.

Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.

Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.