"5 канал" і "Машина часу" розповідають вам про аварію на Чорнобильській АЕС та причини катастрофи.
Дивіться повний випуск програми:
Мінісеріал компанії HBO "Чорнобиль" та реакція на росії
Травень 2019-го. На світові екрани виходить мінісеріал компанії HBO "Чорнобиль". Фільм із 5 частин у подробицях розповідає про перші хвилини та дні після найбільшої техногенної катастрофи сучасності, а також суд над звинуваченими в ній.
Серіал дістав схвальні відгуки критиків. Але найголовніше – за кілька місяців побив усі рекорди переглядів, випередивши навіть славнозвісну "Гру престолів".
Незадоволеними виявилися на росії – мовляв, серіал "порочить радянську дійсність". Натомість український історик Сергій Плохій високо оцінив серіал, водночас відзначивши один недолік – очорнювання працівників станції.
"Машина часу" слідом за НВО пропонує свою версію подій.
Про Чорнобильську АЕС
1 травня 1986-го, Україна. Центральний комітет партії виводить на першотравневі демонстрації сотні тисяч людей, зокрема дітей. Починається дощ. Разом з водою на голови людей падають радіоактивний цезій, стронцій і плутоній. Їх ніхто не попередив про небезпеку. Напередодні про аварію на Чорнобильській АЕС були лише невеликі повідомлення – як про "незначний інцидент".
Чорнобильська АЕС. Збудована в 70-х роках минулого століття. Лише за 110 км від Києва, вона покликана була реалізувати гасло комуністів – "мирний атом" у кожен дім". І виконала це завдання буквально.
"Мирний атом" як побічний продукт атому військового в ссср почали розвивати в 1954-му, запустивши першу АЕС потужністю всього 5 МВТ. Потім атомні станції почали рости по всій країні рад як гриби. З властивим тій країні розмахом і зневагою до безпеки.
Про реактори типу РВПК 1000
Майже всі АЕС оснащувалися реакторами РВПК 1000. Розробник цієї установки вважав її "наднайдіною" і пропонував встановити на червоній площі у москві. До нього, на жаль, не прислухалися. Не прислухалися і до інспектора держатомнагляду ссср, який після інспекції на курську АЕС волав, що реактори типу РВПК 1000 небезпечні. Саме такий реактор був встановлений і в Чорнобилі.
"Компартія і уряд срср ухвалили рішення щодо масового будівництва АЕС, а саму атомну енергетику визнали однією з пріоритетних галузей промисловості. На об'єктах атомної енергетики було поліпшене постачання товарами, підвищена зарплата, інші пільги, що було досить важливо в країні з абсолютним дефіцитом. Тому на АЕС усіма правдами й неправдами влаштовувалися люди, далекі від "мирного атома", – мовиться у матеріалі Анатолія Грицака, "Ланцюгова реакція" для "Дзеркало тижня".
Популярності набуває нова спеціальність – атомні електростанції і установки. Таку відкривають, наприклад, в одеському інституті борошномельної і хлібопекарської промисловості. А згодом переносять у холодильний інститут. Такий от одеський гумор.
Проблеми не лише з кадрами, а й з управлінням
АЕС в ссср мали проблеми не лише з кадрами, а й з управлінням. Спочатку їх будівництвом і експлуатацією займалися в мінсередмаші. Під цією складною абревіатурою ховалося міністерство середнього машинобудування, основним завданням якого було виробництво ядерної зброї. Потім настала чергова оптимізації і експлуатацію АЕС передали до Міненерго, залишивши мінсередмашу всі секретні атомні технології.
Така двоїстість одразу дала свої негативні результати. Наприклад, на керівні посади атомних електростанцій почали призначати вчорашніх працівників теплових електростанцій, яких мінсередмашівці зневажали, називаючи "паровозниками". Як підсумовують деякі із дослідників – аварія на ЧАЕС була не випадковою.
Ніч на 26 квітня 1986 року
Місто Прип'ять Київської області. Тепло і спокійно. Мало хто здогадується, що за кілька кілометрів на АЕС під час планової зупинки 4 реактора проводиться експеримент. Раптом здригається земля і один за одним чуються кілька вибухів. Над станцією – заграва. Нічну тишу струшує завивання пожежних авто.
Масштаби руйнувань були колосальними. Багатотонна кришка реактора злетіла в повітря, розірвала перекриття і знову впала. Майже одразу стало відомо про перших загиблих.
Група пожежників, яка прибула на місце аварії за лічені хвилини, взялася гасити загорання в цехах зруйнованого реактору. Їм це вдалося. Вже до 5-ї ранку задимлення в усіх залах було ліквідоване. Тліли лише графітні стержні з радіонуклідами. Пожежники зупинили вогонь ціною власного життя. Володимир Тішура, Володимир Правік, Віктор Кібенок, Василь Ігнатенко та Микола Ващук померли у травні від променевої хвороби. Командир пожежників Леонід Телятников прожив до 2004-го року і помер від раку.
Одним із перших на місце аварії Через 20 хвилин після вибуху прибув Віктор Клочко – тоді керівник міськвідділу кдб.
Саме Клочко напередодні писав у кдб урср доповідні записки про те, що на станції бувають позапланові зупинки та зниження потужностей. Однак кдб тоді боролося з буржуазними націоналістами і на тривожні сигнали не звернуло уваги.
Надвечір 26 квітня у Прип'яті запрацювала комісія ради міністрів ссср. Виявилося, на станції навіть не було чим міряти радіаційний фон.
Першочерговим завданням було зупинити горіння в реакторі, щоб унеможливити самовільну ланцюгову реакцію. Для цього залучили військову авіацію і тисячі тон свинцю.
Операція проходила не зовсім гладко. Гвинтокрили промахувалися, один із багатотонних мішків впав на дах третього блоку і проламав його. Попри труднощі, операція дала результат і вже всередині травня з реактора перестав валити дим.
Ще 26 квітня постало питання евакуації населення з Прип'яті. Проте проведена вона була лише наступного дня і доволі хаотично. Колона автобусів, яка вивозила з міста жінок і дітей, розтяглася на 12 кілометрів. Києвом поповзли чутки про страшну аварію. Офіційна влада вперто мовчала, вивозячи подалі від Києва свої родини. Тільки після безглуздої демонстрації під проливним дощем паніка охопила і Печерські пагорби, і кремль.
5 травня Рада Міністрів УРСР уже готувала евакуацію Києва. Минулося. Обійшлося так званою "30 кілометровою зоною". Величезна територія назавжди стала пусткою.
ссср до останнього зберігав мовчанку
Західний світ дізнався про аварію на ЧАЕС на другий день. У Швеції зафіксували раптове підвищення радіаційного фону. Радіоактивна хмара досягла навіть Америки. ссср до останнього зберігав мовчанку. Аж 14 травня, через 19 днів після катастрофи, на відеозвернення наважився тодішній керівник срср михайло горбачов.
Між тим зону довкола реактора, який продовжував викидати тони радіонуклідів, замість виселеного цивільного населення заселили сотнями тисяч ліквідаторів, яких звозили у добровільно-примусовому порядку.
"Невидимий фронт"
Відмовитися від поїздки в Чорнобиль могли собі дозволити різноманітні партійні чиновники, інші – ні. Реально ліквідацією аварії займалася переважно наспіх мобілізовані. "Невидимий фронт" – влучно писала партійна преса. Точна кількість ліквідаторів невідома. Однозначно, що їх більше ніж пів мільйона. Дехто отримав велику дозу опромінення, інші побували кілька разів у Чорнобилі і отримали посвідчення та квартири.
У травні 1986-го партійне керівництво ссср ухвалило рішення продовжити експлуатацію Чорнобильської АЕС. Щоб це стало можливо, над зруйнованим блоком збудували об'єкт "Укриття" – так званий "саркофаг".
У найгірших традиціях того часу, будівництво з ризиком для здоров'я і життя мали завершити до конкретної дати – річниці перевороту 1917-го року. Поспіх обертався новими трагедіями – наприклад, зазнав катастрофи вертоліт Мі-8 разом із екіпажем, від променевої хвороби загинув чоловік, якого примусили встановити червоний прапор над 4 блоком АЕС.
Показове покарання призначених винними
Паралельно відбулося показове покарання призначених винними – на лаві підсудних опинилося кілька працівників АЕС на чолі з її директором. Суд визнав винуватими директора ЧАЕС Віктора Брюханова (10 років ув'язнення), головного інженера станції Миколу Фоміна (10 років), заступника головного інженера ЧАЕС з другої черги Анатолія Дятлова (10 років), начальника реакторного цеху №2 Олексія Коваленка (3 роки), інспектора Держатоменергонагляду Юрія Лаушкіна (2 роки) та начальника зміни станції Бориса Рогожкіна (5 років). Минуло кілька років і причини найбільшої техногенної катастрофи ХХ століття довелося переглянути.
Смерть Валерія Легасова
27 квітня 1988-го, друга річниця аварії на ЧАЕС. У своєму кабінеті знаходять мертвим академіка Валерія Легасова – одного з членів урядової комісії з ліквідації катастрофи, співавтора доповіді МАГАТЕ по Чорнобилю. Офіційна версія – самогубство. Мовляв, Лігасов "страждав від депресії". Хоча друзі і родичі не помічали за академіком навіть поганого настрою, в останні дні він багато жартував і збирався на риболовлю. Поруч із тілом міліція знайшла диктофон із записами Лігасова. На місці, де академік завів мову про причини аварії на ЧАЕС, хтось затер плівку.
У 2000 році ЧАЕС імені леніна припинила роботу
У 2000-му році під тиском міжнародної спільноти ЧАЕС імені леніна припинила роботу. Причиною тиску були ті самі реактори РВПК-1000, які їхній розробник пропонував встановити на червоній площі біля кремля.
Улітку 1986-го у Відні МАГАТЕ розглянуло перші результати розслідувань аварії на ЧАЕС. ссср вперто доводило: причина аварії – недбалість персоналу станції. Як пізніше з'ясувалося – в самому СССР у цю версію не вірили. На таємному засіданні політбюро цк кпрс визнали зовсім інше.
"1. Авария явилась следствием досрочного прекращения теоретических исследований по безопасности реактора, что сделало РБМК "потенциально опасным реактором". Виновность за это, в первую очередь, лежит на руководстве государства, руководстве Академии наук и руководстве Министерства среднего машиностроения.
2. Физикой и конструкцией реактора, в том числе системой его управления и защиты, не была исключена возможность "разгона" мощности реактора при некоторых рабочих ситуациях его промышленной эксплуатации. В этом виновны научный руководитель и главный конструктор реактора. Разработчик Программы испытаний и персонал Чернобыльской АЭС, которых главный конструктор не предупредил о способности РБМК к "саморазгону" в определенных ситуациях, ввели реактор в потенциально опасный режим. Виновность за это лежит на главном конструкторе, руководстве эксплуатирующей организации и руководстве ЧАЭС".
Протокол засідання Політбюро ЦК КПРС, 3 липня 1986-го, гриф "цілком таємно".
Попри наявність інформації про реальні причини катастрофи, в ссср до останнього захищали небезпечні реактори.
У 1993-му МАГАТЕ переглянуло свої попередні висновки
Аж у 1993-му, уже після розпаду срср, МАГАТЕ переглянуло свої попередні висновки. Нові висновки не залишали сумнівів – проблема не в персоналі, а в конструкції реактора.
"Ми можемо стверджувати: істинні причини аварії були зрозумілі радянським фахівцям уже на початку травня 1986 року. Це однозначно засвідчують заходи з реконструкції РБМК, до яких терміново почали вдаватися на діючих енергоблоках цього типу, починаючи з червня 1986 року. Головний серед них – зміна конструкції стрижнів регулювання й захисту. Саме хибність їхньої конструкції стала першопричиною аварії. Будь-якому автомобілістові зрозуміло: якщо він, натискаючи на педаль гальма, фактично натискає на педаль газу, аварія неминуча. Саме так сталося в ніч на 26 квітня 1986 року, коли персонал, завершивши випробування блока, натиснув на кнопку аварійного захисту, якою користуються й у разі нормальної зупинки. Проте конструкція стрижнів регулювання й захисту була такою, що в перший момент вони не гасили ядерну реакцію, а, навпаки, її прискорювали"
М. Копчинський, Н. Штейнберг "Ще раз про причини Чорнобильської аварії", "Дзеркало тижня", 2002 р.
Визнання справжніх причин аварії ставило під сумнів не тільки престиж. Мовиться про великі гроші. Варто сказати – ще й сьогодні в росії на атомних електростанціях продовжують експлуатувати старі реактори типу РБМК. Причому в разі аварій може постраждати і Україна – небезпечні реактори є на берегах Десни і Сейму. Чорнобиль довів, що ядерні аварії не мають кордонів.
Сьогодні Чорнобиль – це передовсім новий об'єкт укриття – безпечний конфайнмент. А ще – територія, яка наочно демонструє кінець модерної індустріальної цивілізації. Яка вважала, що людина – вінець еволюції, новий бог, який прийшов на зміну старому. Як виявилося, даремно. Незнання історії не звільняє від відповідальності.
Читайте також: МАГАТЕ проінспектувала Чорнобильську АЕС.
Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.
Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.
Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.