Рятуючи інших – своє життя ставлять під загрозу. Ці слова як ніколи актуальні щодо українських медиків, які в умовах пандемії цілодобово протистоять коронавірусу. Щоб побороти його і не дати йому зробити ані кроку – медперсонал став на одну лінію захисту. Як сьогодні працюють ті, хто щодня ризикує собою – далі.
За брамою інфекційної лікарні нон-стоп працюють медики. Із березня умови та режим закладу змінилися кардинально.
Поверх білого халата інфекціоністка Марія Гринишин одягає ще два комплекти захисного спецодягу. Обличчя ховає за пластиковим екраном, маскою та окулярами. Потому починає прийом пацієнтів із підозрою на COVID-19. За медичним протоколом огляд відбувається у спеціалізованому наметі. За вісім робочих годин лікарка приймає понад сотню людей.
Бідкається: "У ньому важко дихати, в ньому важко рухатися, в ньому важко пересуватися… Палатка сама, можна сказати, створює такий "вакуум". І коли ти виходиш, ти відчуваєш, що весь одяг під костюмом такий вологий, це неприємне відчуття".
За фахом Марія – дитяча інфекціоністка. Від грипу, кору, вітрянки вилікувала сотні дітлахів. Тепер допомагає пацієнтам, ураженим не до кінця розгаданим вірусом. Родину Марія майже не бачить.
Щоби не наражати на небезпеку, 5-річного сина відвезла до своїх батьків: "Звати Ігор, 5 рочків, скучає за мамою... Переживаю, не так за своє, як до тих, до кого я приходжу додому, щоб ніхто від мене не заразився".
Пандемія коронавірусу стала викликом для усіх медиків. Найважче, зізнаються фахівці, коли не вдається врятувати пацієнта.
"Дивитися тобі в очі, хапає за руку і питає в лікаря "чи я виживу чи не виживу?". Розумієте? І не знаєш, що й відповісти, якщо бачиш, що нічого вже зробити неможливо. Звичайно, кажеш що "виживеш". Але після того, коли людина помирає, то ти той погляд пам'ятаєш не один день. Почуття після цього розривають серце і душу", – розповідає заступник головного лікаря Львівської обласної інфекційної лікарні Ігор Берник.
Ігор Берник 10 років працює в інфекційній лікарні. Каже: за ці роки часто доводилося долати складні професійні виклики.
Проте нині бувають дні, коли серце щемить, дивлячись на колег: "Збираєшся додому, переодягаєшся. Після такої зміни в лікарів і медсестр просто стан жахливий, психологічний і моральний… Ніс червоний, навколо рота видно сліди від респіраторів, від окулярів".
Нині у Львівській обласній інфекційній із коронавірусом борються десятки лікарів. Марія Гринишин висловлює сподівання усіх медиків: "Єдине бажання – щоб ставало щораз менше хворих. Це єдине наше бажання".
Марта Шикула, Євген Радіон, Львів, "5 канал"