34-річний Дмитро Сидорук як і під час служби на сході - стрілець. Щоправда, за три роки після поранення замість автомата узяв до рук лук зі стрілами. Переконує, ними володіти насправді складніше.

"Якщо з автомату можна залягти, присісти, ще щось придумати, щоб себе твердо тримати і просто натискати на курок плавно. То в луці є дуже багато нюансів", - розповідає Дмитро Сидорук.

У вересні 2014 року, обороняючи Луганський аеропорт, військовослужбовець 24-ї механізованої бригади разом із товаришами потрапив під ворожий мінометний обстріл.

"Відбувся вибух, два побратими моїх загинули на місці одразу. Я ще поранений десь метрів 400-500 з посадки виходив. Легеня була пробита, дві ноги наскрізь, і права рука наскрізь", - розповів Дмитро.

Пережив кілька операцій та тривалі місяці реабілітації. Коли вдалося стати на ноги, намагався не закриватися у собі. Пізніше товариші запропонували взяти участь в "Іграх Нескорених". Погодився, бо ж займався спортом з дитинства.

"І так як колись я в дитинстві займався стрільбою з лука і і зараз випала нагода нагадати, відновити як воно було і і просто цікавий вид спорту", - говорить Дмитро.  

Наразі Дмитро Сидорук - один із кращих лучників серед ветеранів АТО. На відбірковому етапі показав одні з найвищих результатів. Перше місце зі стрільби з лука, та третє - з бігу на 100 метрів. Рецепт перемоги каже, простий - усвідомити, після війни повноцінне життя існує.

"Треба себе пробувати в різних напрямках. Лежачи на дивані, нічого доброго не получиться. Після війни життя не зупиняється", - підсумував він.

Наталка Коцкович, Антон Андрющенко, "5 канал".