"Ігри нескорених": дивовижна історія бійця, що змушував організм вірити, що виживе

"5 канал" продовжує цикл розповідей про учасників Національної збірної, які представлятимуть Україну на Міжнародних змаганнях "Ігри Нескорених" у Торонто

Сьогоднішня історія - розповідь про наймолодшого спортсмена збірної, бійця 25-ї бригади Збройних сил. Куля прикувала Романа Панченка до інвалідного візка, але навіть після тяжкого поранення він зміг стати одним із кращих спортсменів України.

Історія незламності духу солдата 25-ї повітряно-десантної бригади вражає та приголомшує. Роман Панченко у деталях пам’ятає 19 червня 2014 року. У складі свого підрозділу юнак штурмував блокпост під Ямполем на Донеччині. Однак ворожа куля кардинально змінила його життя.

"Одна куля 7,62 мм залетіла збоку та пробила легеню, хребет, зачепила та пошкодила селезінку. Її потім видалили", - каже Роман Панченко.

Його бажанню жити дивувалися і лікарі, й бойові побратими. Саме вони під час евакуації пораненого не дали здатися Романові.

"Коли мене поранило, мені не було дуже боляче, мені було важко. Мені постійно говорили "Не відключайся". Очі закриваєш, і тобі стає легше. Важкість зникає, і ти розумієш, що легко заснути , і закриваєш очі та засинаєш. Проте якщо я це зроблю, то організм може прийняти це як те, що я здався", - розповідає військовий.

34 дні у реанімації Львівського госпіталю та кілька місяців відновлення - це був найпекельніший період життя бійця. Лікарі мовчали, а Роман опускав руки через власну безпомічність.

"Я нічого не міг сам робити - не міг ні їсти, ні одягнутися, ні перевернутися. Я не міг 10 разів підняти кілограмову гирю перед собою. Я не міг сидіти. Всьому вчився заново. Я дивився на тих, кому гірше, і це мені допомагало", - каже Роман Панченко.

Ще під час реабілітації у госпіталі були обов’язкові заняття спортом. Зокрема, плавання. На "Інвіктус геймс" Роман планував пройти відбір саме з цієї дисципліни, утім взявши в руки лук і стріли, вподобав ще одне хобі.

Тепер же Роман без спорту життя не уявляє Після поранення він надихнув хлопця на життя.

"З'явились планові тренування, постійно чимось зайнятий. Виходити треба з будинку. І це мені дало такий крок  - крок у життя. Допомогло не закритися", - переконаний учасник Національної збірної "Ігор Нескорених".

Тренер зі стрільби з лука результатами Романа задоволена. У своїй групі наймолодший учасник лідирує. Тому впевнена, хлопець гідно виступить у Канаді.

"Я дивлюся, що він долає, хоч і втомлюється, важкувато. Але він такий - не признається. Дуже позитивно налаштований", - зазначає тренер зі стрільби з лука Ольга Ягідкіна.

Про що мріє, Роман Панченко не розповідає. Мовляв, занадто особисте. Натомість озвучив найбільше бажання життя - якнайшвидше завершилася війна, а бойові товариші живими та здоровими повернулися додому.

Наталка Коцкович, Антон Андрющенко, "5 канал"

Попередній матеріал
"Ігри нескорених": історія про капітана збірної України та командира батальйону "Січ"
Наступний матеріал
Герой "Ігор нескорених": "Весь час на лікарняному ліжку мріяв про басейн"