Автор однієї з книжок про Степана Андрійовича якось сказав, що розказувати про нього – невдячна справа. Обов'язково станеш ворогом як для прихильників, так і для тих, хто його ненавидить.
Можна, звісно, спробувати як Зеленський: "До Степана Бендери різне ставлення... Не може бути просто особистого ставлення. Тому що Степан Бендера став політичною фігурою в Україні, тому у мене не може бути".
Ще раз: правильно БАНДЕРА. Не Бендера.
Народився Степан Бандера у селі Старий Угринів, нині Івано-Франківщина, 1 січня 1909 в сім'ї греко-католицького священника. Ось такий вигляд має цей будинок зараз.
Коли Степанові виповнилося п'ять, почалася Перша світова війна. А коли 10 – проголосили Західноукраїнську народну республіку і почалася польсько-українська війна. Тато пішов капеланом в Українську галицьку армію. Мама померла.
На цвинтарі Старого Угринова поховані дід, бабця, мати і сестра Степана Бандери. Мати Ярослава прожила всього 34 роки. Напівсирота Бандера опиняється в родичів у Стрию, де вчиться у гімназії. Тоді він був хворобливий. А ще дуже низького зросту – навіть у дорослому віці мав 1 м 59 см. Через це Бандері й приписують т. зв. "комплекс Наполеона". Мовляв, деякі люди компенсують свій низький зріст, принижуючи інших.
Втім, виявляється, комплекс Наполеона – міф. Як мінімум тому, що сам Наполеон був середнього зросту.
А от низький Бандера з дитинства робив із себе залізну людину. Він зайнявся спортом, навіть став баскетболістом.
Але загартовував Бандера не лише тіло, а й дух – за свідченнями товаришів та сестри, бив себе ременем, припікав пальці, защемляв їх в одвірках дверей, і пхав голки під нігті – словом, усіляко готував себе до боротьби та ймовірного арешту.
Попри це, у Бандери на той час була кличка "Баба". Бо у скаутській організації "Пласт" полюбляв казати своїм серйозним голосом: "Не треба нам бабів".
Після українсько-польської війни, а згодом польсько-російської війни українські Галичина та Волинь відійшли до Польщі. Попри обіцянку надати 5 млн українців автономію, міжвоєнна Річ Посполита не лише цього не зробила – навпаки, усіляко пригнічувала українців національно, намагаючись їх асимілювати.
Звісно, це викликало рух опору – легальний у вигляді офіційних партій, і підпільний – у формі законспірованої організації Українських націоналістів ОУН.
Остання стала дуже популярна серед галицької молоді. У Бандери, враховуючи виховання, фактично не було вибору.
В ОУН юний Бандера зробив стрімку кар'єру. Польська поліція кілька разів затримувала Бандеру, але щоразу відпускала. Низький непоказний студент Львівської політехніки, який міг погавкати на польських перехожих, не здавався їм небезпечним – радше неповносправним. Поліціянти навіть не здогадувалися, що мають справу з крайовим провідником страшної ОУН.
Страшної – бо ОУН не лише била по бюджету польської окупаційної влади, впроваджуючи антиалкогольну й антитютюнову кампанію. Організація фактично запровадила тактику дрібного терору. Ну, може, не зовсім і дрібного.
А зараз я декого здивую. Взірцем для Бандери-революціонера були Ленін і Сталін. Про те, як двоє більшовиків спланували і здійснили пограбування Тифліського банку – ви можете подивитися у нашому відео "Терорист №1".
ОУНівці заради грошей для організації нападали зазвичай на поштові відділення. Під час однієї з операцій щось пішло не так. Виконавців нападу схопили і засудили до смертної кари. У момент страти по всіх церквах Галичини задзвонили дзвони. Автором задуму перетворити фактичний провал акції у високу національну трагедію був саме Степан Бандера.
Найвідоміші теракти ОУН – це вбивство працівника радянського консульства Майлова – щоб привернути увагу Польщі та світу до Голодомору у підрадянській Україні. І, звісно, убивство міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Пєрацького.
Менш відомі вбивства своїх – українців, які виступали за польсько-українське порозуміння.
Так чи інакше, 1934-го в руки польської поліції потрапили відомості про керівництво ОУН в Галичині та всі лідери опинилися на лаві підсудних. Саме тут настав зірковий час Степана Бандери.
На суді Бандера заявив, що не вважає себе громадянином Польщі й не визнає польських законів. На запитання про своє громадянство відповів: "Українське". Також відмовився виступати польською мовою, а сказав, що спілкуватиметься українською. Врешті, Бандері винесли смертний вирок. Він зустрів його словами "Хай живе Україна!".
Згодом польський президент замінив смертну кару довічним ув'язненням. У в'язниці Степан Андрійович відбув лише 5 років. З початком Другої світової та нападом Німеччини на Польщу тюрми відкрили свої двері, і Бандера опинився на свободі. Замешкав в окупованому нацистами Кракові, де повернувся до активної політики.
Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій. Також стежте за нами у мережі WhatsApp. Для англомовної аудиторії маємо WhatsApp англійською.
У 1938-му в Роттердамі за особистим наказом Сталіна убитили лідера ОУН полковника Євгена Коновальця. Суто російське вбивство – тільки замість нинішнього "Новічка" були цукерки, начинені динамітом.
Замість Коновальця ОУН очолив інший полковник часів УНР Андрій Мельник. Однак Бандера разом із друзями заявив: провід ОУН застарів – час усе міняти. Організація розкололася – на мельниківців та т. зв. ОУН революційне більш відоме як бандерівське.
Російська пропаганда звинувачує бандерівську ОУН у співпраці з нацистами. Ніде правди діти: на той час і ОУН Мельника, і ОУН Бандери співпрацювали з Третім Райхом. Як, врешті, і Радянський Союз та Йосип Сталін особисто. Співпраця українських націоналістів із німецькою розвідкою Абвером була недовгою.
Щойно українсько-німецький батальйон "Нахтігаль" увійшов до Львова, як ОУНівці за вказівкою Бандери проголосили відновлення української державності. Заскочені німці викликали Бандеру на килим і зажадали відкликати цей Акт. Бандера відмовився і разом із соратниками опинився у німецькому концтаборі Заксенгаузен. Вже з осені 1941-го німці починають переслідувати та розстрілювати представників обидвох ОУН.
Німецькі документи з наказом розстрілювати українських націоналістів, до речі, потрапили у матеріали Нюрнберзького процесу – завдяки клеркам СРСР. І це єдині документи Нюрнбергу, де згадуються ОУН чи УПА.
Сам Степан Бандера майже всю війну просидів у таборі Заксенгаузен. Сидів там і син Сталіна – Яків Джугашвілі, і син знаменитого норвезького мандрівника – Одд Нансен. У Аушвіці нацистський режим замордував брата Степана Василя Бандеру.
Ще один брат, Богдан Бандера, перебуваючи у похідних групах ОУН на півдні України, був розстріляний гестапо. А режим радянський вбив їхнього батька – Андрія.
Решту свого життя Степан Бандера провів на еміграції у Західній Німеччині – в суперечках з іншими лідерами українського руху, ховаючись від замахів керівництва СРСР. Але в жовтні 1959-го його таки вбили.
Через два роки виконавець замаху Богдан Сташинський утік зі Східного Берліна, здався і зізнався у скоєному.
Через багато років один із ветеранів КДБ зазначив, що "убивши Бандеру, ми перетворили його на націоналістичного Ісуса Христа".
Читайте також: "Борода із вати": "батьком" Діда Мороза був організатор Голодомору в Україні.