"Коли потрібно, треба стати і в бронежилеті, з автоматом. Коли потрібно, стати з черпаком біля каструль", – переконана військовослужбовиця Тетяна.

За 5 років армійського життя жінка стала відповідальним бійцем і прагне бути взірцем для двох своїх доньок, які чекають на неї на Дніпропетровщині.

"Жінка ні в чому не поступається чоловікові. Я рахую, що ми так само виконуємо обов’язки на рівні них", – впевнена Тетяна.

За декілька кілометрів від Тетяни служить молодший сержант Юлія. Одягнути військовий стрій Юлія вирішила після народження дочки. У повноцінному декреті – майже не була.

Спочатку закінчила курси лідерства, потім стала командиром відділення, а згодом головним сержантом роти. Тепер мріє здобути офіцерську освіту.

За кілька кілометрів – бойовий пост Ніни. Навпроти нього окупований Слов'яносербськ, звідки бойовики будь-якої миті можуть завдати удару. Колишня старша медсестра реанімаційного відділення запевняє: вона завжди напоготові.

До війська Ніна пішла 2014-го, коли мобілізували одного з її синів.

Відтоді Ніна врятувала не одне життя. Жінка весь час там, де гаряче, а відстань до найближчої лікарні - кількадесят кілометрів. За ці роки звикла розраховувати лише на себе.

Ніна зізнається, на фронті їй все ж таки бракує деяких важливих для жінок речей.

А ще військові по-жіночому хочуть миру та спокою для для усіх українців. А посестрам, яких в українському війську служить близько 25-тисяч, бажають терпіння і мужності.

"Здоров’я, благополуччя, щоб їх чекали вдома чекали дітки та матері, побратими та чоловіки. Побільше тепла. Злагодженості в сім’ях, початіше дзвонили. І усього найкращого", – каже військовослужбовиця Тетяна.

Вікторія Ковальова, Олександр Лахтін, Сергій Могилевич, Луганська область, "5 канал"