Не лише матеріальна, а й моральна допомога потрібна переселенцям, кажуть волонтери Дніпровського Центру гуманітарної допомоги жінкам і дітям. З понеділка до четверга там видають провізію, одяг та засоби гігієни, а в п'ятницю для переселенців поводять корисні розваги, щоб адаптувати їх до нового міста й житла.
Вільних місць для всіх охочих ледь вистачає. В Центрі допомоги жінкам і дітям – вистава лялькового театру. Шоу-програми та вистави в Центрі допомоги жінкам-переселенкам і їхнім дітям відбуваються щоп'ятниці. Цей волонтерський осередок зорганізувався у перші дні повномасштабного вторгнення. Тут переконані, що переселенцям потрібна не лише матеріальна допомога, а й морально-психологічна.
"Люди, які приїхали до Дніпра, хтось декілька місяців тому, хтось учора, вони потребують, по-перше, спілкування, вони хочуть адаптуватися в цьому місці. Ми хочемо, щоб це місто стало для них доброзичливим, і щоб вони могли вирішувати багато своїх проблем, і ми в цьому допомагаємо", – сказала волонтерка Олена Моргун.
Галина теж переселенка. Коли переїхала з Гуляйполя на Запоріжжі до Дніпра, звернулася до Центру по допомогу. Дізналася, що тут видають не лише провізію, а й дарують гарні емоції дітям і сама стала волонтеркою.
"Я працюю вчителем трудового навчання і дуже люблю свою роботу, і мені не вистачає спілкування з дітьми, мені не вистачає своєї школи, бо, на жаль, зараз бойові дії і там не можливо було працювати останні місяці. І тому тут, коли я чекала на допомогу, я побачила, що є дитяча зона, що сидять дівчата та пропонують майстер-класи. І дійсно, я підійшла з такою пропозицією, і мені не відмовили. Тому сьогодні буде перший мій майстер-клас", – розповідає переселенка Галина Донник.
Паралельно з розвагами по п'ятницях у центрі працюють професійні логопеди, педіатри, психологи, юристи, перукарі. Поки 5-класниця Оксана робить зачіску, її мама – дефектолог займається з дітьми з особливими потребами. З рідного Слов'янська на Донеччині Юлія з родиною переїхали кілька місяців тому. Попри те, що залишилася без роботи, нині не шкодує. Каже, безпека доньки – головне.
"Коли бахи чуєш, і дитина лякається, і незрозуміло, що чекає попереду. Яка б не була змога, забирайте своїх дітей і їдьте в безпечне місце. Добрі люди завжди вам допоможуть і намагайтеся дитину забрати подалі від усього цього жаху", – наголосила переселенка Юлія Дрепак.
Психологиня Тетяна в центрі працює від початку повномасштабного вторгнення. Каже, сюди приводять дітей, які натерпілися страхів, інші одразу виїхали і війни не бачили. Проте в усіх одне спільне лихо: вони втратили рідну домівку і звичне життя.
"Важко не в рідному місті. Дуже важко. Я так думаю, що ніколи не повернуся", – зауважила переселенка Єва.
Переселенка Оксана Дрепак повідомила: "Мрію повернутися і жити, як було раніше".
"Тут ми намагаємося донести до батьків, як можна пояснити дитині ці всі зміни, і як можна надати опору на себе, на батьків, на дорослих. Українці такі сильні! Ми віримо в нашу перемогу і це дуже нас підтримує. Іншого варіанту для нас немає", – підсумувала психологиня Тетяна Вініченко.
За понад 100 днів роботи Центру гуманітарної допомоги жінкам і дітям-переселенцям допомогу тут отримали понад 40 тисяч вимушено переміщених осіб. Це більш як третина зареєстрованих у Дніпрі переселенців.
Вікторія Ковальова, Олександр Пронський, Дніпро, "5 канал"
Читайте також: "Ми їздимо туди, де не ходить уже нічого": як працює один із найбільших волонтерських осередків у країні – сюжет
Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.
Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій
