Міжнародний Комітет Червоного Хреста
Міжнародний Комітет Червоного Хреста pixabay.com

У полон просто з вулиці та інші жахи окупованого Демидова – сюжет

Читайте по-русски
Волонтери Червоного Хреста збирали допомогу, роздавали їжу і витягували поранених з того світу

Село Демидів на Київщині окупанти захопили ще в перші години повномасштабного вторгнення. Перебуваючи під постійними обстрілами, люди залишалися вдома, де в мінусову температуру не було світла, газу та води. У селі не вистачало продуктів та ліків. Тож усі, хто міг, втікали з Демидова та прилеглих сіл. У цьому їм допомагали волонтери Червоного Хреста. Як відчайдухи рятували тисячі жителів Київщини від загибелі, дізнавалася журналістка "5 каналу".

Демидівська сільська рада. З 25 лютого, коли в село зайшли російської військові, це був чи не єдиний центр порятунку місцевих. У штабі Червоного Хреста, який тут облаштували, волонтери збирали допомогу, роздавали їжу і витягували поранених з того світу. Серед небагатьох сміливців, які допомагали людям на окупованій території – учитель історії Андрій Сологуб. Коли на Київщину зайшли російська армія, тисячі жителів залишилися без засобів виживання. Андрій з іншими волонтерами під обстрілами переправляли людей зруйнованим мостом. Аби не впустити окупантів до Києва, невдовзі довелося знищити і дамбу. Коли вода піднялася, а люди переходили річку по шию у воді, Андрій вирішив: треба будувати переправу.

"Переправа на річці Ірпінь діяла з 9 по 21 березня активно. Перевели більш як 15 тисяч людей. З підконтрольної на окуповану гуманітарні вантажі. 8 березня вони поставили блокпост, через який пропускали людей. Мене і всіх волонтерів переписали. Попередили, якщо ми не повертаємось, то нас вбивають", – пригадує волонтер Червоного Хреста Андрій Сологуб.

У своєму червоному костюмі Андрій був росіянам мов більмо на оці. Згадує, 27 лютого на нього направили автомат. Того дня, коли сам ледь не загинув, Андрій рятував від смертельних поранень двох земляків. Ті потрапили під артобстріл у власній автівці. Волонтер витягував осколки з постраждалих просто під обстрілом ворожих СУ-25. Один із поранених наступного дня таки помер. Його та ще двох місцевих, яких убили росіяни, Андрій поховав на місцевому кладовищі. Російські окупанти волонтерів не шкодували, просто з вулиці могли забрати у полон. Аби набрати людей для обміну, викрадали навіть підлітків. Їм оголошували одну й ту саму "статтю" – як особам, які "перешкоджають проведенню спеціальної воєнної операції".

"Кажу: "Вчора були прильоти у Петрівцях, ваші замочили дитину, у чому, кажу, вона винна?". Ну, їм це не сподобалося. Коли я вже перевіз людей і вертався, то вони мене забрали. Потім нас посадили у "Вікна Ленд". Приміщення 25 кв. метрів – 41 людина. Чоловіки і жінки разом, туалет – це просто була бочка. А їжа – це вода, крекер, каша деколи. В останню ніч ми на одному матраці спали 6 людей. Вночі до мінус десяти, ми спали на бетоні", – зауважив волонтер Володимир.

Після тижня перебування у приміщенні без вікон і дверей, полонених везли на проміжну базу в Гостомельський аеропорт. Далі – білорусь, а тоді – Брянське СІЗО, яке звільнили від російських в'язнів спеціально для українців. За кілька тижнів полонених відправили спершу до Криму, а звідти – на Запоріжжя. Там відбувся обмін. Ризики для життя були на кожному кроці, кажуть волонтери Червоного Хреста, які збирали допомогу у Вишгороді. Ліки, їжу та посилки вони несли в руках по кілька кілометрів.

"Зазвичай після того, як проходила евакуація, починалися обстріли, і коли ти розумієш, що в тебе є 5 хвилин, і ти максимальну кількість отих індивідуальних посилок переносиш, і тобі вже кажуть: "Все, Євген, вже нікого на мосту немає, зараз почнуть стріляти". І в момент, коли ти передаєш останні посилки,ти чуєш, що починається обстріл, ти біжиш назад до машини, заводишся, їдеш і за тобою починають рватися снаряди", – підсумував голова Вишгородської організації товариства "Червоного Хреста України" Євген Варава.

Вивозили тяжкопоранених і хворих на підконтрольну Україні територію машиною. Тепер нею доставляють матеріали для відбудови помешкань на Київщині.

Оксана Паращак, Юрій Усік, "5 канал"

Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.

Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.

Читайте також: Брелок зі збитого російського літака: як волонтери креативно збирають кошти на дрони для ЗСУ 

Попередній матеріал
СБУ викрила глибоко законспірованих російських агентів на Миколаївщині
Наступний матеріал
Шкодить і армійцям, і цивільним: у ЗСУ заперечили дані The Economist про "кілометр до Херсона"
Loading...
Брелок зі збитого російського літака: як волонтери креативно збирають кошти на дрони для ЗСУ

Брелок зі збитого російського літака: як волонтери креативно збирають кошти на дрони для ЗСУ

Мазь на передову: як викладачі та студенти виготовляють ліки для військових – сюжет

Мазь на передову: як викладачі та студенти виготовляють ліки для військових – сюжет

"Тиха евакуація": із Лисичанська вдалося вивезти 13 людей

"Тиха евакуація": із Лисичанська вдалося вивезти 13 людей

Бійці 24-ї, 80-ї та 25-ї бригад на фронті отримали автівки та спорядження від команди Порошенка

Бійці 24-ї, 80-ї та 25-ї бригад на фронті отримали автівки та спорядження від команди Порошенка

Кулінарна сотня: як у Миколаєві готують смаколики для українських захисників – сюжет

Кулінарна сотня: як у Миколаєві готують смаколики для українських захисників – сюжет

40-річна вата, пральний порошок із 90-х: які раритетні речі знаходять серед гумдопомоги

40-річна вата, пральний порошок із 90-х: які раритетні речі знаходять серед гумдопомоги