Родина з Луганщини вже пів року їздить медичними закладами України, щоб урятувати чоловіка-військовослужбовця. Через тяжку травму на війні він не може самостійно рухатися. Поруч постійно дружина з маленьким сином. Нині на реабілітації у Рівненському обласному госпіталі ветеранів війни. Історія однієї з тисяч сімей, життя яких повністю змінила війна, дивіться далі у сюжеті "5 каналу".
Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.
Юлія та Сергій – подружжя з міста Лисичанськ на Луганщині. Нині фактично живуть у Рівненському обласному госпіталі ветеранів війни. Сергій не може рухатися, дружина щодня поруч, у всьому допомагає. А ще нещодавно у їхній родині вирувало зовсім інше життя. До початку повномасштабного вторгнення працювали та виховували дітей.
"Я працювала у сервісному центрі до декрету, Сергій – приватний підприємець. У нас двоє дітей, велика різниця: меншому сину – 3 роки, старшому – 20", – поділилася дружина Сергій Юлія Мірошниченко.
Від 24 лютого 2022-го подружжя вирішило покинути рідне місто. Без речей, поспіхом поїхали спершу до друзів в Ізюм. Але й там їх наздогнали жахливі обстріли. Переховувались у лазні.
"Коли з літаків скидають бомби 500 кг і здригається земля, ми розуміли, що нам не вижити. Я обійняла сина і ми просто чекали смерті", – пригадала Юлія.
Врятувалися дивом, і вирішили їхати далі. Родина прибула до Тернополя. Сергій відразу пішов воювати, приїздив у відпустку, а Юлія волонтерила і працювала у школі. Так минуло півтора року.
"Я був довгий час на Сумському кордоні, а востаннє на Донецькому напрямку", – розповів Сергій.
"Здавалось життя налагодилось, але одного вечора пролунав телефонний дзвінок – серйозна травма, він у реанімації, паралізований. Питаю, чи жити буде, сказали, що дуже малий відсоток", – розказала Юлія.
Відтоді вона разом із маленьким сином їздить лікувальними закладами України у порятунку Сергія. Він отримав перелом шийного відділу хребта – паралізований, не може рухатися. Прогнози лікарів були невтішні. Але жінка вирішила будь-якою ціною рятувати Сергія.
"Мені треба бути не просто дружиною, а стати другом, реабілітологом і психологом. При тому стані, що він не міг самостійно дихати, тримати тиск, я його змушувала жити", – сказала дружина військовослужбовця.
"Коли у мене було погано з диханням і я вже задихався, я їй казав, я хочу щоб воно зупинилося, а вона мені – навіть не думай, я буду вирішувати, дихай!", – поділився Сергій.
Зусилля Юлії дали результат. Сергій повірив у себе і стан його поліпшився. Нині проходить реабілітацію у Рівненському обласному госпіталі ветеранів війни. Лікарі кажуть, за два місяці перебування прогрес помітний.
Читайте також: Аби показати ціну майбутньої перемоги: військовий просив знімати своє поранення, першу допомогу та реабілітацію – сюжет.
"При поступленні була температура, анемія, сепсис. Після лікування стан його стабільний. Уже займається з ерготерапевтом, фізичним терапевтом, з'явились деякі рухи у верхніх кінцівках. Це заслуга і підтримка дружини, плюс наша допомога", – заявив завідувач відділення реанімації та інтенсивної терапії Рівненського обласного госпіталю ветеранів війни Віталій Цяпута.
Наразі Юлія ніде не працює, адже постійно доглядає за чоловіком. Трирічний син ходить до місцевого дитячого садочка. Старший навчається у столиці. Їхня квартира у Лисичанську пограбована. Окупанти забрали найдорожче – сімейні фотографії. І навіть зафільмували це на відео.
"Мене розірвало просто на шматки. Це був такий біль. Здавалось, що я вдруге пережила втрату дому пережила", – сказала Юлія.
Але подружжя у відчай не впадає. Юлія супроводжує чоловіка на всіх заняттях із реабілітації. Сергій вже пробує стояти за допомогою вертикалізатора.
"Це те саме, що ми з вами стоїмо у вертикальному положенні. Вже нічого, а раніше мені дуже голова крутилася", поділився Сергій.
Вже є певні рухи у руках, відчуває дотики. Сергій каже, якби не дружина вже б давно зневірився.
"Усі ці пів року вона від мене не відходить. Щодня до мене приходить і зранку до вечора зі мною", – розповів військовослужбовець.
"Коли ми втратили житло, я думала все життя зупинилось. Але потім я зрозуміла, що твій дім, де твоя родина. Вірте і підтримуйте своїх чоловіків. Вони ж ризикували за нас життям. Ми повинні їх підтримувати, бо хто, як не ми", – наголосила Юлія.
Наталія Світлова, Рівне, "5 канал".
Дивіться також:
Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.
- Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.
Дивіться також фотогалерею за темою:
Завдання – стабілізувати пораненого в будь-якому стані: в "Азові" показали роботу стабпункту – важкі ФОТО
