У перших числах серпня 2014 року обстановку на лінії зіткнення можна розбити на декілька ділянок бойових дій.

Насамперед це сектор "А", Луганськ, каже аналітик. Українським силам у секторі "А" вдалося пробити коридор до Луганського аеропорту. Накопичити доволі сильне угруповання. Створити в районі Лутугиного міцний укріпрайон, із якого планували вести бойові дії на Ізварине і Краснодон, а також у сторону Ровеньків і Красного Луча (тепер Хрустальний – ред.), аби продовжувати перекриття кордону.

Далі район Дебальцевого (сектор "С"). Після того, як у середині липня звільнили Дебальцеве, наші сили просунулися вперед. Одна з тактичних батальйонних груп вийшла до Шахтарська, та противник чинив сильний спротив, і заволодіти містом не вдалося, пояснює Сурков.

По лінії сектора "Б", Донецьк, тривав фронтальний витиск противника, був деблокований ДАП і продовжувався рух.

Щодо сектора "Д", наголошує він, то в ці дні виведено українську групу з-під кордону. Разом із цим командування сектора спочатку спланувало перекриття по меншому радіусу в районі Ровеньків, але це зробити не вдалося – не вистачало сил.

Надалі намагалися блокувати ворога по лінії від Лутугиного і Степанівки до Красного Луча. Саме в цей момент на базі батальйонно-тактичних груп 95-ї бригади була створена штурмова, точніше, передова група, яка мала діяти як таран – пробивати позиції противника і виконувати задачі.

Група здійснила рейд. Вийшла в сторону Степанівки і Савур-Могили, де до неї приєдналася 1-ша батальйонно-тактична група 30-ї бригади. Спільно вони почали діяти на блокування угруповання противника на лінії Лутугине – Степанівка...

У середині серпня 2014 р. українські сили декілька разів намагалися оточити окупантів і не дати їм зайти вглиб країни, пояснює військовий аналітик Олександр Сурков.

"Після виводу основного угруповання, яке знаходилося вздовж кордону, у командування визрів задум третьої спроби блокування противника в районі Стаханова, Горлівки і Донецька. Задача була такою ж – перекрити будь-яку можливість підвозити боєприпаси, живу силу, фактично взяти угруповання, яке перебувало на захід від Красного Луча, в "котел", – розповідає він.

Щоб здійснити це, каже Сурков, зі сторони Лутугиного висунулася батальйонна група 30-ї бригади, зі сторони Міусинська і Степанівки – задіяні підрозділи, які забезпечували вихід ЗСУ із-під кордону. Тобто там уже знаходилися тактичні групи 95-ї та 30-ї бригад – і вони, продовжуючи рейд, почали рухатися в сторону Красного Луча.

"Узявши Красний Луч, сили 95-ї бригади (оскільки вони довго перебували у стані руху і безперервних бойових дій) командування відправило через позиції противника у сторону Дебальцевого на їхній пункт дислокації – Слов'янськ. У районі Міусинська і Красного Луча залишилася тактична група полковника Сергія Собка. Вона продовжувала діяти в цьому напрямку і утримувати ворога. Цікаво, що саме в цей момент у цьому напрямку відбувався вихід тих, хто залишився з угруповання Стрєлкова-Гіркіна, які 10-15 серпня намагалися пробитися через наші позиції, фактично пробилися і втекли з України", – каже Олександр Сурков.

На жаль, стратегічний план не був виконаний через низку об'єктивних і суб'єктивних причин. Тим не менше, жорсткий супротив українських військ, чітке рішення командування перекрити постачання бойовикам, підсумовує аналітик, примусили росіян перейти до активного вторгнення в Україну.

Детально про рейд 95-ї бригади читайте тут: "Вогонь зі сторони РФ не припинявся добу" : що розповів учасник найдовшого в історії рейду ЗСУ про похід у тил ворога