Пішли до війська разом. Це про братів-близнюків з Черкащини. На війні вони від перших днів повномасштабного вторгнення. Пройшли тяжкі бої, зазнали страшних поранень та після реабілітації – знов у строю. Вони продовжують родинну справу – віддано служити Україні, адже їхні батьки теж військові. Про неймовірну долю близнюків-військовослужбовців дізнавалася журналістка "5 каналу" Яна Лимаренко.
Мобільна вогнева група виїздить на тренування. Робота хлопців – збивати шахеди, які залітають на територію Черкащини. Завдання зараз – відтренувати швидкість розгортання тимчасової позиції. Від цього залежить, чи достатньо часу, щоб перехопити ворожого безпілотника.
У групі служать двоє братів із позивними "Юпі" та "Ксерокс". Вони близнюки. На службі кровне братерство лише перевага. Добре знають один одного і на завданні розуміють з півслова.
"Приходить повідомлення нам на планшет і ми виїжджаємо на точку, звідки ми ведемо спостереження, якщо в нашому районі є ціль – намагаємось виявити, як правило, вони летять на низькій і високій швидкості, що практично не видно", – розповідає військовослужбовець Черкаського ТЦК "Ксерокс".
Батьки у "Ксерокса" та "Юпі" військові, але в дитинстві хлопці про службу не міряли. Все життя були разом, спочатку навчались в університеті, згодом мали будівельний бізнес. Та мирне життя зруйнувала війна і назавжди змінила його. І вони разом одягнули піксель.
"Ми виросли в сім'ї військових, все бачили як це відбувається, мамка першою подзвонила сказала що почалася война, ще даже не було прильотів, ми вже знали, вона якраз була на службі, сказала шоб ми зутра забрали дітей і виїхала з города, як всі прийшлося йти захищати краї матері-України, попав на Донецьк, пройшли злагодження і поїхали на Бахмут", – каже військовослужбовець Черкаського ТЦК "Ксерокс".
Спочатку служили в роті охорони одного з ТЦК на Черкащині, далі їх відправили на навчання, а згодом – до Бахмуту, де точилися страшні бої.
"Майже кожну годину був артобстріл, побачили все крім авіації та фосфору, по позиції били всім чим завгодно", – згадує військовослужбовець Черкаського ТЦК "Юпі".
Коли на завдання виходили нарізно – найважче було – не знати, що з братом, особливо, коли не було зв’язку. Але в найстрашніший момент пощастило бути поряд, під час важкого обстрілу снаряд залетів в окоп. Серйозних поранень зазнали обидва, "Ксерокс" був вкрай тяжкий.
Їм вдалося вибратися з-під обстрілу. Після лікування та реабілітації братів визнали обмежено придатними. Досі в тілі уламки ворожих боєприпасів. Але брати вирішили продовжувати службу, натепер у тиловій Черкащині. Побратими близнюків шанують і покладаються на них.
"Не скільки довіряємо зброї – скільки довіряємо один одному, зброя – це механізм, а людина та яка працює з механізмом, якщо людина навчена. Людина знає своє діло, то вона буде виконувати свою роботу", – зазначає військовослужбовець Черкаського ТЦК "Серпень".
Від початку війни змінилося багато, незмінна лише ненависть до російських окупантів.
"Працюємо тут, на місці, хоча хотілося б працювати, щоб користь приносити не сидячи тут, а десь там", – наголошує військовослужбовець Черкаського ТЦК "Ксерокс".
У мріях військових – перемога України, ну і смерть…самі знаєте кому. І це обов’язково здійсниться.
Яна Лимаренко, Олександр Лісовий, Черкаська область, "5 канал"
Читайте також: Зміг отримати водійське посвідчення: історія незламного десантника, який на війні втратив ноги – сюжет
Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.
- Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.
Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.
