"Прямо в ціль": як артилеристи з "Акаціями" дають "прикурити" ворогу

Кожен постріл – точно в ціль. Такий девіз у бійців батареї самохідних артилерійських установок 24-ї механізованої бригади, які цілодобово нищать окупантів в околицях Бахмута. Старенькі "Акації" калібру 152 міліметри – зброя надійна і потужна. Особливо, коли не відчувається снарядного голоду, кажуть гармаші.

Старенька, але потужна – калібр 152 міліметри 2С3 – "Акація" доєднується до артилерійської боротьби, яка цілодобово ведеться довкола Бахмута. Артилерія тут – це і контрбатарейна боротьба, і вогневий вал, якщо потрібно штурмом вибити з позицій ворога. Але найперше – підтримка піхоти, яку день і ніч атакують росіяни, намагаючись просунутися до стратегічних доріг та вглиб міста, частину якого – ту, що за річкою окупанти вже зайняли.

Сьогодні хмарно, відтак тихіше, ніж зазвичай. Очі фронту – дрони не мають змоги коригувати артилерію. А без них ефективність стрільби падає у рази. Хоча для тактики випаленої землі, яку постійно застосовують росіяни, безпілотники не потрібні – окупанти почергово накривають артвогнем цілі квадрати. Нашим же армійцям важливо, щоб кожен снаряд потрапив у ціль. Бо боєприпасів такого калібру 152 на фронті не так вже й багато.

"Основна проблема в артилерії сьогодні, на жаль, 152 міліметри, то хотілось, щоб їх було більше. Як снаряди є, то працюємо дуже активно. Калібр дійсно гарний, снарядами деякими ми можемо стріляти до 20 кілометрів. Вражаємо достатньо добре. Наша піхота це відчуває, це прикриття, тому що жалко своїх хлопців – від того, як ми працюємо, від того, скільки у нас є снарядів, від того, як ми їх прикриємо, залежить наше просування, наступ і їхні життя. І вони чекають артилерії", – зазначив офіцер батареї 24-ї механізованої бригади ЗСУ ім. короля Данила В'ячеслав.

Чимало снарядів до "Акації" – російські, трофейні. Здобуті в боях, або знайдені на деокупованих територіях. Тепер боги війни повертають їх назад. Перед тим розписавшись на боєприпасах. Ці підписи – творчість заряджаючого, який вручну завантажує у гармату снаряд. У нього важка в прямому сенсі робота. Боєприпас до акації важить 43-47 кілограмів.

Роман нещодавно повернувся на передову після поранення. До того була контузія. На відміну від західних артсистем, радянські на кшталт "Гвоздики" та "Акації" захисту від уламків снарядів не мають. Відтак у випадку, коли прилітає, в САУ не сховаєшся. А полюють за цією артилерією не менше, ніж за західною. Бо "Акації" на рівні з крабами чи цезарями дають прикурити ворогу.

"Колись ми мали натхнення забити до 100 тисяч москалів, і ми додому поїдемо. Але зараз ніби той строк перейшов і до мільйона вже чекаємо, щоб переїхати додому. До мільйона наб'ємо і поїдемо", – сказав заряджаючий САУ "Акація" 24-ї механізованої бригади ЗСУ ім. короля Данила Роман.

Навідник, який не називає свого імені, на передовій нещодавно. На фронт пішов, щойно вирвався з окупованої території. Премудрості артилерійської справи опанував за місяць. Тепер знищує ворога, мріючи одного дня звільнити своє рідне місто.

"Кожен постріл прямо в ціль – наш девіз. Смерть ворогам! Я хочу додому", – наголосив навідник.

"Чотенько" на сленгу богів війни означає прямо в ціль. Саме так працює екіпаж цієї "Акації". Хоча командиру гармати з перших днів великої війни довелося згадувати все, що опановував 33 роки тому під час строкової служби. Володимир у бригаду прийшов добровільно. Точніше приїхав. З Європи, покинувши гарно оплачувану роботу.

"І ще такий був зі мною. Він такий, молода сім'я з Полтавщини, тільки приїхали, а він з 19 років воював в АТО. Тобто він 3 роки був на війні. Він – "Дядь Володь, що ми робимо?" Я кажу – я їду. "Я з вами". Так ми двоє і поїхали. Він поїхав до себе до хлопців, він був у правому секторі, так й так", – запевнив командир САУ "Акація" 24-ї механізованої бригади ЗСУ ім. короля Данила Володимир.

У цьому екіпажі кадрових військових немає. Усі добровільно мобілізовані. Ті, хто пішов на війну у перші дні або пізніше, коли зміг прорватися на підконтрольну Україні територію. Але воюють вони не гірше за досвідчених військових. Бо за рік війни всі вже стали профі. Але головне, в усіх потужна мотивація та єдине бажання – перемогти.

"Мобілізований від контрактника відрізняється сказати, що можливо вони до цього відрізнялися, але зараз такого немає. Зараз всі роблять одну роботу. Одну справу. Хто більше знає, той вчить, хто менше знає – вчиться. Проблеми в допомозі, в побратимстві – цього немає. Всі вмотивовані, всі одною метою, це перемога. Над цим і працюємо", – підсумував офіцер батареї 24-ї механізованої бригади ЗСУ ім. короля Данила В'ячеслав.

З Донеччини, Ольга Калиновська, Сергій Клименко, Сергій Малін, "5 канал"

Нагадаємо, провал під Вугледаром став нищівним для окупантів. Він підірвав віру росіян у здатність розпочати масштабний наступ. Про це йдеться в новому звіті американського Інституту вивчення війни.

Дивіться також відео: "Потому что получили пи*ды" – моск@лі під Вугледаром.

Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.

Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.