Близько семи тисяч людей досі залишаються в Покровську. Через наближення фронту місто перебуває під постійними ворожими обстрілами. Там уже немає централізованого електро-, газо - та водопостачання. З евакуаційними місіями до Покровська їздять волонтери та поліцейські. Однак часто місцевих жителів доводиться довго вмовляти виїхати в безпечніше місце. Більше у сюжеті "5 каналу".
– Ми думали, що згодом ситуація поліпшиться, але краще не стає. А де мені бабусю сховати? Нам потрібна вода, їжа... А я вже теж не молода. Ми хочемо поїхати до Вінниці.
Галина нарешті наважилася виїхати з Покровська. Жінка хоче вивезти з міста свою 90-річну тітку.
Поліціянт:
– Скільки вам років, бабусю?
– Мені дев'яносто.
– То ви переживаєте другу війну?
– Так.
Команда поліцейських "Білі Янголи" продовжує евакуацію людей із прифронтового міста. Лінія фронту стає дедалі ближчою до Покровська. У місті не вщухає канонада. Однак попри небезпеку, люди часто відмовляються виїздити. Поліцейським доводиться вмовляти місцевих мешканців, та навіть це не завжди має результат:
– Ми залишимося тут, у нас кіт.
Поліціянт:
– Візьмемо і кота. Ми прийшли, щоб забрати вас. Ми боялися, що з вами щось трапилося.
– У мене навіть ноги тремтять. Я вас прошу, ми нікуди не будемо евакуйовуватися.
Поліцейські кажуть, ті хто залишається, наражають себе на небезпеку, яка щодня дедалі більша.
"Щоразу, коли заїжджаєш в Покровськ, він виглядає гірше, ніж раніше. Дивлюся навколо, а там набагато більше уламків", – наголосив поліцейський Геннадій Юдін.
Біля під'їзду одного з пошкоджених будинків Олена та Леонід наполягають, що залишатимуться вдома, бо не хочуть жити в гуртожитку.
Поліціянт:
– Чому ви не хочете їхати?
Олена:
– Я вже казала, Леонідові потрібна окрема квартира.
Поліціянт:
– Ми вам допоможемо. Ви не розумієте, у Павлограді є лікарі, які можуть йому допомогти. Проведуть медогляд.
Поліціянт:
– Чого ви тут сидите і чекаєте? А якщо тут артилерія чи ще щось влучить? Коли все заспокоїться, зможете повернутися.
Леонід:
– Хлопці, у нас все добре, ми впораємося, не хвилюйтесь.
Поліціянт:
– Але ми за вас переймаємося.
Олена:
– Ну і що, Льоню?
Поліціянт:
– Погодьтеся, будь ласка, всі вас просять.
Зрештою, щоб переконати пенсіонерів їхати, поліцейські телефонують їхній онуці. І продовжують вмовляти подружжя всі разом:
"Давай, скажи їм, що їм потрібно піти. Ми тут стоїмо, ми прийшли тільки для них, а вони не хочуть. У вас все буде: вода, світло, медичне обслуговування. У вас тут нічого немає, ні електрики, ні води, ні медичного обслуговування".
Зрештою Олена і Леонід погоджуються їхати до Павлограду. В евакуаційній машині вони вже навіть усміхаються, радіючи своєму рішенню виїхати на безпечнішу територію.
Невпевненість у майбутньому часто лякає людей навіть більше, ніж російські обстріли, каже місцева мешканка Ніна. Жінка нарешті зважилася виїхати:
"Ми переїхали в Покровськ. Зараз ми просто не знаємо, як складуться наші долі. Куди, як, що. Ми ще не знаємо".
За інформацією донецької ОВА, у місті ще залишаються приблизно 7 тисяч людей. Водночас представники евакуаційних місій попереджають: можливість виїхати у людей ще є. Проте щодень це стає складніше, бо ворог не припиняє обстрілювати безпілотниками дороги на в'їзді до міста.
Як повідомляв 5.ua, Покровськ зруйнований на майже 70%: як хлопець благав бабусю евакуюватися.
Читайте також: "Що ж я тіло повезу, а душа тут залишиться": як "Білі Янголи" евакуйовують місцевих із Курахового – "Невигадані історії".
Дивіться також:
Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій. Також стежте за нами у мережі WhatsApp. Для англомовної аудиторії маємо WhatsApp англійською.