Львів'янка Уляна Кузик через війну і громадянську позицію після 17 років життя в Італії повернулася в Україну. Активно допомагала військовим на фронті. А тепер турбується про них і в тилу. Утім, на все це потрібні гроші. А їх в інтернеті вже не назбираєш. Чи може бути "піґулкою" для вирішення цієї проблеми соціальне підприємництво? Та чому ветерани і волонтери дедалі частіше започатковують саме такий вид бізнесу? "5 канал" продовжує цикл сюжетів Яни Холодної "Ветеранський бізнес" – про те, як ветерани і волонтери повертаються у цивільне життя після фронту.

"Коли ми почали робити ремонт, ми зрозуміли, що тут просто капець, тут сипалися усі стіни, тут не було електрики, стояв старий щиток під напругою, тут не було нічого. Все наново зробили самі", – каже власниця соціального кафе Уляна Кузик.

Тендітна львів'янка Уляна Кузик долає труднощі не вперше. За плечима 17 років життя в Італії, де вона почала займатись волонтерством, а потім повернулася на Батьківщину. Попереду – бажання робити Україну сильною, створювати нові робочі місця й опікуватися ветеранами АТО.

"Тут хотілося донести до українців, що можна заробляти, допомагати і гідну роботу людям дати. Звичайно хотілося б донести, щоб не виїжджали за кордон", – додає Уляна Кузик.

Волонтерити Уляна почала з часів Революції Гідності. Згодом почала допомагати фронту. Найактивніше збирала кошти у 2014-2016 роках. На потреби армії – від харчів до військового спорядження – збирали десятки тисяч євро.

"І від того, дня це 2014 рік ми кожну суботу збирали спершу в школі, потім в церкві, доходило до такого, що ми стояли зі скриньками там, де наші перевізники і українці ходять, і ми там збирали кошти", – наголошує власниця соціального кафе.

Допомогою фронту дівчина не обмежилася. Коли військові почали повертатися додому, гроші потрібні були вже тут, у тилу: операції, лікування, медикаменти, підтримка родин та дітей.

"На це все треба гроші – просити через інтернет це не вихід, треба їх заробляти самим", – зауважує вона.

Вирішила – зробила. Ідею заробітку на благочинність запозичила з Італії.

"В Італії соціальне підприємництво – це тобі допомагає держава, відкрити щось, ти береш соціально незахищену категорію на роботу і працюєш. Прибуток віддаєш на благочинність, тобто благодійний фонд, який не ходить і не просить – дайте гривню, а ти заробляєш", – стверджує Уляна Кузик.

"Єдиною умовою було взяти незахищені верстви населення, це я для себе зробила пріоритет – учасники АТО і їхні родини. Далі – сплачуєш податок, який ми повинні віддати за рахунок оплати працівників за це обладнання, яке взяли, і працюєш. За три роки віддаєш і далі ведеш як бізнес. Це працює так в Україні", – каже благодійниця.

Прибуток із кафе Уляна планує спрямувати на свій благодійний фонд і у такий спосіб підтримати ветеранів АТО та членів їхніх родин. При цьому ще й забезпечити робочими місцями тих, хто цього потребує.

"Це не просто як работа. Я не відношусь до цього як до проєкту, чи роботи, це як мій другий дім, і я себе тут реалізовую, і як волонтер", – розповідає працівниця соціального кафе Лана.

Оксана Коляда, ексміністерка у справах ветеранів каже: ветеранський і волонтерський бізнес допомагає повернутися до цивільного життя після фронту.

"Це може перерости у звичайний бізнес, але тут важливо, щоб цей бізнес теж був соціально відповідальним, аби і держава стимулювала до того, щоб бізнес залишався соціально відповідальним, щоб частину свого прибутку направляли на складову якусь соціальну", – запевняє Оксана Коляда.

Замовити фуршет чи кейтеринг у соціальному кафе – це вже доброчинність.

"Взяти наше кафе. Багато хто робить кейтерінги, фуршети, краще замовте тоді у соціальному кафе, і ви знаєте, що завдяки вашому замовленню будуть кошти, і я ще комусь допоможу", – підсумовує Уляна Кузик.

Яна Холодна, Сергій Клименко "5 канал"

Читайте також: Замість "гризти граніт науки" – пішов на Донбас: історія ветерана АТО, який створив ІТ-компанію