Черкасець Євгеній Дорожко бачить лише одним оком на 2%, але стріляє з лука і збирається на міжнародні змагання. Він від початку повномасштабної війни пішов захищати Україну. Під час одного з обстрілів був важко поранений, і майже втратив зір. Але руки не опустив – вступив до університету, зайнявся спортом, а нині подався, як кандидат на Ігри Нескорених. Про нескореного з Черкас дивіться у сюжеті журналістки "5 каналу" Яни Лимаренко у випуску новин.

Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.

Євгеній Дорожко пускає стрілу за стрілою з лука на тренувальному майданчику. З кожним пострілом дедалі ближче до десятки. Хоча цілі практично не бачить, бо майже втратив зір через травму на війні.

"У мене 2% на одне око, одне повністю не бачить, зоровий нерв перебитий, а друге – надірване і шрамова стіківка, і через те чіткості немає, і завжди похмуро і пасмурно", – поділився ветеран Євгеній Дорожко.

Стріляти з лука він може завдяки нескладному пристрою. Це тактичний приціл, таким користуються на змаганнях з інваспорту, каже тренер Євген Полін. Тренеру приціл регулювати не можна, за його вказівками це робить сам Євгеній. Він тренується до участі в Іграх Нескорених, уже взяв участь у відборі і чекає на відповідь. Сподівається, радісну.

"Виявляється, що не сильно складно. Це залежить лише від кількості тренувань. Ігри нескорених. Якщо відберусь, то я буду пишатися тим, що я українець і представляю свою країну. Ігри дадуть поштовх і пришвидшать ті плани, щоб проявити себе на міжнародній арені – це вартісно", – наголосив ветеран.

Євгеній уже два роки займається веслуванням на концепті, кросфітом, гирьовим спортом. А два місяці тому взявся ще й за стрільбу з лука. І тренер каже, вже досягнув гарних результатів.

"Це дуже унікальна людина, це вперше такий досвід. І в Україні не було лучника візуала з обмеження зору. На крайньому чемпіонаті Європи їх було всього 8 і він дуже наполегливо працює. Він із першого тренування сказав – хочу показати себе на європейському рівні, в мене дуже великі ставки на нього, бо я бачу, як він старається і того хоче, а якщо він хоче – він доб'ється свого", – сказав тренер Євген Полін.

На заняттях допомагає тренер, у житті – поруч дружина. Євгенію довелося починати вчитися жити без зору два роки тому. Після початку повномасштабної він пішов до війська, спочатку ніс службу в Черкасах, а потім брав участь у боях під Попасною.

Читайте також: На Черкащині спортсмени-ветерани готуються до "Ігор Нескорених": як тренуються сильні духом – сюжет.

"Ситуація була в Попасні – це бетон, земля, метал, що із землі виглядав, зруйновані домівки, але той метал ще і сипався з неба. Обстріли велись із того моменту, як сходило сонце і сідало вночі", – розповів ветеран.

Під час одного з обстрілів був поранений уламками, один із них проломив череп на скроні. Пощастило вижити.

"Закінчилась служба, але не закінчилось життя, далі шлях. Я вступив до вищого навчально закладу, до інституту фізкультури, закінчив другий курс за фахом вчитель фізкультури у спеціальних закладах", – поділився Євген.

Нині його день розписаний за хвилинами: навчання, понад 10 тренувань на тиждень і час на родину. Має вже дорослу доньку, яка живе окремо, а його очима стала дружина Людмила. Спочатку без неї не міг ступити і кроку.

"Він молодець настільки, що за дуже короткий час адаптувався до життя, соціалізується. Якщо раніше ми їздили лише на машині на курси, тренування, навчання, я відпрошувалась із роботи, то зараз це людина, яка бере тростинку і їздить у громадському транспорті. Він став сміливішим, не соромиться запитати, який номер маршрутки, з кожним днем я все менше і менше опікуюсь ним", – розповіла дружина ветерана Людмила Дорожко.

У планах Євгенія – вести повноцінне життя з активним рухом та захопленнями. А всім пораненим ветеранам, які після повернення з фронту тяжко переживають цей період, радить більше спілкуватися та бути активними.

"До поки ми рухаємося, ми живемо. Наше тіло створене для того, щоб ми рухались і жили. Тільки ми перестаємо рухатися, ми завмираємо і тіло готується до смерті. Будьте готові вступити до цивільного життя. Те, що було уже залишиться у спогадах і воно залишиться назавжди. Над цим не треба зациклюватись, впадати в депресію, в самотність. Якщо це турбує, треба про це розмовляти і треба підтримка родини – це фундамент", – наголосив ветеран.

Попри поранення, Євгеній міцно стоїть на своєму фундаменті, впевнений, що попереду на нього чекають нові перемоги в тому числі і спортивні.

Яна Лимаренко, Олександр Лісовий, Черкаси, "5 канал".

Дивіться також:

Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.

• Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.