Ці відважні, мотивовані та безстрашні воїни – бійці 57-ї окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка. Гасло бригади "Народжені в боях" – символічне, бо з'явилася 57-ма вже під час активних бойових дій на сході України 2014-го, у нині окупованій ворогом Новій Каховці.

За час АТО та ООС 57-ма воювала на всіх гарячих напрямках. Зокрема, бійці бригади брали участь у пекельних боях за ДАП та Дебальцеве. На шевроні 57-ї – елемент родового гербу Костя Гордієнка "Несобя" – золоте стилізоване вістря стріли, що символізує готовність до війни.

Про те, що вторгнення не за горами, бійці 57-ї відчували. Тоді бригада тримала оборону на Луганщині. За тиждень до 24 лютого ситуація на фронті погіршилася, ворог посилив штурми, атаки та обстріли.

"Сама місцевість важка була. Це рівнина місцевість, поля, посадки – все однакове. Дуже важко орієнтуватися. У противника велика кількість авіації тоді була застосована, зараз набагато менше таких застосувань. Протитанкових засобів дуже багато було", – каже командир танкової роти 57-ї ОМБр Юрій Гончаров.

Захопити Луганщину ворогу вдалося дуже швидко. Значно більша сила особового складу та техніки росіян буквально витіснила сили оборони з області.

"Противник тоді накопичив дуже велику кількість особового складу, дуже величезну кількість техніки, озброєння і артилерії. На той момент артилерія працювала з такою інтенсивністю, що просто не було навіть квадратного сантиметра, де б не було влучання артилерії", – розповідає заступник командира батальйону 57-ї ОМБр Євген Марциненко.

Без перепочинку бригада поїхала на південь. На 57-му чекала відповідальна місія – участь у повномасштабному наступі на півдні. Бригада Костя Гордієнка повернула синьо-жовтий стяг у Велике Артакове, Сухий Ставок, райони Андріївки, Білогірки, Білої Криниці, Новогригорівки та Давидового Броду, що на Херсонщині.

"Дуже запам'яталося, коли ми визволили Давидів Брід, ми стояли там на вулиці і дивимося – чоловік на чотирьох повзе. Може, чоловік там святкує перемогу, але ні, він підлазить до нас, ми розуміємо, що він не п'яний, він там не під наркотичними засобами, він підходить і каже: "Хлопці, пригостіть мене цигаркою". Коли ми почали його розпитувати, він почав розповідати про те, що кадирівці, які були в цьому населеному пункті, постійно його катували, били, бо в нього син також служив ЗСУ. І коли вони відступали, вони прийшли до нього в двір, закинули мотузку на деревину, прив'язали і сказали, коли ми повернемось, ми тебе повісимо", – каже заступник командира батальйону 57-ї ОМБр Євген Марциненко.

"Оборона – це складно, ведення бойових дій – це дуже складна робота. Я не знаю, як розповісти, що було найскладніше. Для нас усе складно. У визволенні населених пунктів найбільше запам'ятовується, як тебе зустрічають люди. Тобто, як вони тебе чекають, ці емоції, це, напевно, найкращі емоції, які можуть бути в людей", – розповідає командир батальйону 57-ї ОМБр Чабан.

"Тоді хотілося і сміятися, і плакати, і ми розуміли, що ми робимо всю роботу правильно, і що за нами буде перемога", – згадує заступник командира батальйону 57-ї ОМБр Євген Марциненко.

Окрім піднесення та радості, визволення української землі від окупанта потребує високої ціни. Ціни життя та здоров'я. Армійці 57-ї добре це знають. Моментів, коли здавалося, що це кінець, було чимало. Дух тримали тільки думки про рідних та віра в перемогу.

"Найбільше боїшся, коли втрачаєш побратимів, за себе якось менше думаєш. Тобто, я думав, що якщо буде поранення, евакуюватися дуже важко буде. Те, що мене допомогло зібратися з силами, – взяти волю в кулак і трошки продовжити керувати особовим складом, щоб допомогли з моєю евакуацією", – розповідає командир танкової роти 57-ї ОМБр Юрій Гончаров.

Відпочивати було ніколи. Поки бійці визволяли окуповану землю на півдні країни, ситуація на сході загострилася. росіяни почали брати під контроль Бахмут. На ейфорії контрнаступу армійці 57-ї погнали на Донеччину.

"Я вам скажу, це ейфорія, це дуже велика ейфорія. Напевне, справді, що дуже багато робиться тоді, про те, що зараз думаєш і вважаєш, що я б такого більше не зробив би, але на той час, ну, це просто воно якось автоматично. Сказати, що було страшно... Так, перші дні наступу, коли там були тяжкі бої", – каже заступник командира батальйону 57-ї ОМБр Євген Марциненко.

"Це специфічна війна, і з такою кількістю особового складу, який був, живої сили противника, ну, це дуже-дуже важко. Там нема такого, що, наприклад, якась заміна на позиціях чи доставка харчів, води, евакуація поранених. У них такого нема. Вони просто засипали трупами, йшли по трупах. Вони перемогли за рахунок більшої кількості особового складу. Сказати, що вони сильніші... Не сильніші. Сказати, що вони там підготовлені, – вони не підготовлені", – вважає заступник командира батальйону 57-ї ОМБр Євген Марциненко.

У другій половині 2023 року бригада рушила на Харківщину. Обороняла Куп'янський напрямок, нині веде бої за Вовчанськ.

"Ворог трохи зламав зуби, беручи це місто, і їхні підрозділи, які вони дуже готували, відновлювали на атакувальні дії Харкова... Трохи в них не вийшло, і зараз, як кажуть їхні полонені, які попадають до нас, що в них залишилося теж уже дуже мало, і в них головне завдання зараз – утримати те, що в них є", – каже заступник командира батальйону 57-ї ОМБр Євген Марциненко.

"До 2024 року дуже мало того було і можна було вільно на пряму наводку виїжджати, то зараз це підвищена небезпека, бо відразу, як тільки танк з'являється, а чути його далеко, тому противник заздалегідь знає, що він виїжджає і він концентрує всі свої засоби в цьому плані. Важкість полягає саме в застосуванні безпілотних комплексів противником, засоби РЕБ не дуже допомагають", – розповідає командир танкової роти 57-ї ОМБр Юрій Гончаров.

У бригаді – шість Героїв України. Ще десятки військових нагороджені різними державними відзнаками.

Дивіться також: справжні і безстрашні – герої Королівської піхоти 24-ї окремої механізованої бригади.

• Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.

Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.