Місцевих мешканців, що гинули під час найгарячішої фази оборони селища Піски у 2014-2015 роках, ховали просто на подвір'ях будинків. Через безперервні бої та обстріли, дороги на кладовища були перекриті, а вивезти тіла на мирну територію – неможливо. Нині село знелюднене – постійно тут мешкають не більш як 10 місцевих жителів. А в родичів загиблих немає можливості потрапити на могили рідних, адже біля селища постійно точаться бойові дії. Родичі прагнуть перепоховати рідних. Хтось – після війни на кладовищі у Пісках, хтось – просто зараз на мирній території. Є серед похованих і невпізнані, які ймовірно, фігурують, як зниклі безвісти.
Селище Піски. Поміж розбитих багатоповерхівок просто у дворі, в чагарниках, – дерев'яний хрест із рушником. Загиблих протягом 2014-15 років місцевих мешканців поховати на місцевому кладовищі було неможливо, бо воно вже було під контролем бойовиків. Вивезти на мирну територію – також, через обстріли. Тож їх ховали на подвір'ях власних будинків.
"Усі дороги до кладовищ були перекриті. Тому ховали біля будинків, в палісадниках. Є одна могила – невідомі загинули там. На розтяжках, на початку, між Донецьком і Пісками. Поховання з 5-6 чоловік було просто розірване собаками. Ідентифікувати можна було тільки одного, по паспорту", – розповідає місцева мешканка Людмила Ведькал.
Інші ж поховані – ідентифіковані, втім до деяких могил дістатися нині неможливо, адже вони – просто на лінії вогню.
А ось іще одна могила – у дворі приватного будинку поховали його господаря Сергія Диканова. Незадовго до трагедії він власноруч ховав загиблих під час обстрілів односельців.
"Він загинув під час обстрілу, віз гуманітарку жителям, які ховалися в підвалах – люди похилого віку це, в основному, були. І коли підходив до однієї з багатоповерхівок – осколок влучив йому в голову", – згадує Людмила Ведькал.
Родина Сергія Диканова нині мешкає неподалік від Покровська в чужому будинку. В їхній – той самий, біля якого поховали Сергія – вцілив снаряд, після чого будівля вигоріла вщент. Родина опинилася просто неба, втративши все. Довідку про загибель вони отримали лише через рік, та й та – без причини смерті.
Кажуть, встановити причину смерті та отримати виплату, якої так потребує родина, можна було б у разі ексгумації. Крім того, родичі Сергія хотіли б перепоховати його в рідному місті.
Та такого дозволу вони отримати не можуть. Адже Піски, через постійні бойові дії, для в'їзду цивільних закриті. Без стрілянини тут не минає жоден день. Навіть сьогодні, під час так званого перемир'я.
Втім військові запевняють – готові всіляко сприяти ексгумації та перепохованню місцевих, якщо будуть необхідні дозволи. Тим часом могили людей, які опинилися на лінії вогню в найгарячіші дні оборони Пісок, заростають чагарниками. Тож знайти їх можуть лише безпосередні очевидці тих подій.
Євгенія Подобна, Юрій Усік, "5 канал"
"Випалена земля": відверті фото вщент зруйнованих терористами Пісків – ФОТО
