Наприкінці липня 1944 року підрозділ потрапив у найкривавіший зі своїх боїв. За різними підрахунками, тоді загинули майже чотири тисячі дивізійників.
У липні 1944-го року, під Бродами Львівської області відбувалися запеклі бої. Радянська армія йшла у наступ з метою відновити контроль над Західною Україною. Їй протистояли підрозділи Вермахту, серед них і дивізія "Галичина". Це військове формування з українських добровольців, які воювали на боці нацистської Німеччини. Під час протистояння бійці Галичини потрапили у так званий "котел".
У меморіальному комплексі дивізії перепоховали останки чотирьох бійців, які знайшли поблизу села Червоне. На церемонії присутні ті, хто брав участь у боях. Михайло Клюба пішов воювати у вісімнадцять. Вибір стояв між УПА та дивізією "Галичина".
"Те, для чого ми йшли, - не за німців воювати, не за росіян. Ми за Україну йшли", - каже учасник тих давніх подій.
Бій під Бродами був найтяжчий, згадує 92-річний Зенон Врублевський. Каже: дивом вижив, однак на два роки потрапив у полон. Згодом утік й за тиждень ледь не пішки здолав шлях від Уралу до Львівщини. Криваві дні чоловік пам'ятає в деталях.
"Радянська армія йшла на Львів. Ми отримали наказ затримати їх. Танків не було, тому ми, рахуйте, весь час, що воювали, то зі стрілецькою зброєю. Хлопці кидали під танки гранати і фаустпатрони", - розповідає боєць дивізії "Галичина" Зенон Врублевський.
У нерівному бою загинули декілька тисяч дивізійників.
"Всі розуміли, що є два тоталітаризми: німецький – нацистський і радянський – комуністичний. І одні, й інші є ворогами України. І головне завдання було - не допустити тут "червоної чуми", але знову отримати зброю і потім воювати за незалежність України", - каже керівник меморіально-пошукового центру "Доля" Святослав Шеремета.
Історики не полишають пошуку останків та ідентифікації жертв Бродівської битви.
Ірина Саєвич, Євген Родіон, Львівщина, "5 канал"
Дивіться також фотогалерею за темою:
"Історія не вмирає": В Україні вшанували пам’ять жертв Другої Світової
