Близько 30 тисяч депортованих загинули в дорозі або ж невдовзі після прибуття до Узбекистану, Казахстану та Таджикистану.
83-річна Рєсміє Абдуллаєва розповіла, що коли їй було дев'ять років – її також у товарних вагонах силоміць вивезли з рідного Криму до Узбекистану. Радянська влада примусила її матір з чотирма дітьми поїхати з Криму. Її батько тоді був на фронті. За родиною прийшли 17-го травня 1944 року.
"Прийшли якісь люди, дали п'ять хвилин підготовки до депортації. Батько пішов на фронт, а мати одна і не знає, за кого взятися: за дітей чи за речі. Нічого не взяли. Босоніж, як були, так і пішли", – поділилася жінка.
Родину Рєсміє Абдуллаєвої відправили в Узбекистан, інших родичів – на Урал. Час у товарних вагонах, згадує жінка, тягнувся найдовше.
"Ми 22 дні, чи скільки, ми їхали. Були голодні. Як зупинявся (потяг – 5.UA) – викидали мертвих, залишали їх між дорогами. А хоронити не дозволяли", – розповіла жінка.
Уже в Узбекистані Рєсміє та її меншу сестру через голод матір віддала до дитбудинку. Двоє старших братів працювали за шматок хліба. Жінка досі пам'ятає, де провела п'ять років свого дитинства – сьомий дитбудинок на вулиці Тельмана в узбецькому місті Коканд.
Ближче до батьківщини родина кримців змогла перебратися лише у вісімдесяті роки минулого століття, після смерті матері Хатидже. Оселилися на сусідній до Криму Херсонщині у Генічеську.
"Вона (мама – 5.UA) хотіла, щоб її поховали на її батьківщині. Не вийшло", – згадує жертва депортації.
Через поважний вік бабусю до себе в Дніпро з Генічеська забрав онук. Разом мешкають уже місяць.
"Коли виселяли – виселяли тільки дітей, жінок та старих. Всіх чоловіків середнього віку забрали на фронт. Бабуся завжди про це розповідала, щоб ми знали, яке життя вона прожила. І коли ми говоримо, що живемо не так добре, як хотілося б – вона каже "ви не знали тих часів, коли ми не мали що їсти". Тобто їй є з чим порівняти, з більш важкими часами. Зараз для неї життя прекрасне", – зазначив онук Рєсміє Абдуллаєвої Ділявер.
Мрію повернутися до рідного Криму, 83-річна жінка все ж не втрачає. І гостро переживає нові репресії проти кримських татар на півострові, які влаштовує вже російська влада.
"Пам'ятають, що Крим наш, але нам не віддають", – наголосила жертва депортації.
Онук Рєсміє Ділявер зауважив, що основною проблемою для них є окупація Криму.
"Це як ще одна рана для людей, які пережили депортацію", – додав Ділявер Абдуллаєв.
Пам'ять жертв геноциду кримськотатарського народу в Україні вшановують щороку 18 травня. 74 роки минуло відколи радянська влада розпочала депортацію кримських татар з їхньої історичної Батьківщини – півострова Крим.
Наталія Світлова, Андрій Ковбаса, "5 канал".
Дивіться також:
У Берліні форум російськомовних європейців виступив на захист кримських татар – ФОТО
