"Світлі голови" України: як в НАНУ намагаються сприяти молодим науковцям та чому це не працює

Ми продовжуємо знайомити вас зі станом української науки. У заключній серії циклу розкажемо про те, що спонукає молодь іти в науку та як виживають українські науковці при мінімальних зарплатах. Що романтичного бачать молоді вчені у своїй професії – розповідає журналіст "5 каналу" Олена Бережнюк

"Кожна ця пробірочка – це ДНК окремої людини… Це – спортсмени з Дніпропетровська. А це – хворі на діабет"

/
/

Сергій разом із колегами понад рік працюють над дослідженням ДНК людей із діабетом. Завдяки їхній роботі вже найближчим часом лікарі зможуть чітко простежити, як розвиватиметься діабет у кожного хворого та запобігти всім ускладненням. Сергію нині 30. Науковою роботою він займається більше 10 років. Вирішив стати науковцем на четвертому курсі університету, хоча знав, що ця сфера малопрестижна і неприбуткова.

"Це ж романтична пора життя, коли тебе ніщо не лякає. Це вже потім ти починаєш задумуватися. Інколи. Можливо", – розповідає молодший науковий співробітник відділу загальної та молекулярної патофізіології Інституту фізіології НАН Сергій Гончаров.

/
/
/

Ситуація з молодими кадрами в Українській академії наук не найкраща. НАНУ має всього 2 тис. 340 молодих співробітників. Це п'ята частина від загальної кількості працівників. Інститут молекулярної біології та генетики – один із наймолодших в Академії наук. З 300 його працівників майже 80 – молоді науковці та аспіранти. Щоправда, старші колеги скаржаться, що молодих кадрів у науці щороку менше.

"От у мене була студентка, яка хотіла йти в аспірантуру… Вона була дуже зацікавлена, мотивована. Однак людина походила, побачила, що нас то на 0,5 ставки відправляли, то за свій рахунок, бо не було коштів", – згадує старший науковий співробітник відділу генетики людини Оксана Півень.

Та студентка пішла з науки. Але є ті, кого нинішній стан справ не лякає. Володимир Балацький до інституту генетики прийшов ще у студентські роки, а нині готується захистити кандидатську дисертацію. Вивчав одну з ділянок гена, що відповідає за роботу серця. Поки працював із мишами, але відкриття буде корисне і для людей. Адже дозволяє з'ясувати одну з причин серцевої недостатності.

/
/

В академії наук розповідають, що молодим науковцям намагаються сприяти – їм не скорочують робочий тиждень і зарплати, а за особливі заслуги видають стипендії. Але це не допомагає. До всіх проблем додається ще й житлове питання. "Академія не має можливостей надавати житло, ми отримуємо житло за рахунок інвестиційних проектів… На сьогодні в академії більше 500 тих, хто гостро потребує житла. На рік академія може забезпечити в кращому разі 50-60 квартир", – бідкається віце-президент НАНУ України Анатолій Загородній.

/
/

У Міністерстві освіти побачили ще одну проблему, що може стати на заваді молодим кадрам – значна різниця у віці з керівним складом установи. Середній вік членів президії української академії наук – 75 років. У МОН стверджують, що за таких умов академія не може розвиватися. Адже нікому відстояти її інтереси. "При всій повазі до цих людей, які справді є визначними, людьми відданими науці. Але зрозуміло, що вони за віком не можуть бути динамічними і це величезна проблема, а її має вирішити сама академічна спільнота", – пояснює заступник міністра освіти та науки Максим Стріха.

/
/

У НАН же пояснюють – керівництво обирають на відкритому конкурсі. Якщо колектив висловлює довіру саме старшим кадрам, проблеми у цьому немає. А на збільшення державної допомоги, незалежно від обставин, таки сподіваються.

Олена Бережнюк, Василь Дендін, "5 канал"

Як в НАНУ намагаються сприяти молодим вченим і чому це не працює

Попередній матеріал
Немає аналогів: українські науковці розробили революційний "чорний бинт"
Наступний матеріал
"Мандруй Україною": як в Одесі отримати максимум задоволень за мінімальних витрат