Магнітосфера Землі простягається далеко в космос і захищає поверхню нашої планети від більшість високоенергетичних частинок, роблячи придатною до життя. Виникає геомагнетизм глибоко в надрах, де розташовано тверде залізо-нікелеве ядро Землі, розпечене до 5500°С.
Колись земне ядро було розігріте сильніше, воно було цілком рідким і вирувало, породжуючи магнітне поле. Однак поступово температура його знижувалася, перемішування сповільнювався, тож магнітосфера слабшала – аж до небезпечного для життя на планеті рівня. У певний момент внутрішнє ядро Землі почало застигати, що додало "магнітному динамо" планети нову силу.
Як повідомляє Naked Science, раніше вчені припускали, що це сталося приблизно 0,5-2,5 млрд років тому. Однак геологам з Рочестерського університету вдалося визначити дату цієї події набагато точніше – 565 млн років тому.
У ході дослідження науковці проаналізували орієнтацію частинок певних мінералів, на яку впливають зміни глобального магнітного поля. Дослідники вивчили орієнтацію кристалічних піроксенів і шпатів, знайдених під містечком Сет-Іль в канадському Квебеку – їм приблизно 550-600 млн років.
Кристали показали, що тоді магнітосфера переживала важкі часи – вона слабшала і змінювала полярність у десятки разів швидше, аніж це відбувається на сучасному етапі. Однак в певний моменту процес зупинився та почав зворотній рух. Магнітне поле почало посилюватися.
Описане охолодження ядра збігається за часом із кінцем едіакарського періоду, який увінчався одним з глобальних вимирань біосфери. А відновлення і посилення магнітного поля співпадає у часі із Кембрійські вибухом біорізноманіття – коли з'явилися пращури всіх сучасних тварин. Цілком можливо, що саме бомбардування планети космічною радіацією сприяло виживанню та розвитку нових форм життя.
"Коли він поруч": Марс наблизився на мінімальну відстань до Землі – ФОТО
