Водопостачання необхідне було не лише для населення, а й для миття фасадів будинків, доріг та дерев. Тоді інженери нашвидкуруч спорудили під Києвом помпову станцію, щоби качати для столиці не заражену радіацією воду з Дніпра, а чисту – із сусідньої Десни. Як працює станція – бачила кореспондент "5 каналу" Наталка Юрчук.
На баржу веде хиткий місточок. 1986 року станція не мала аналогів у світі. Спеціальний механізм випомповує воду із затоки із швидкістю 350 тисяч кубометрів на добу. Роботу станції забезпечують 13 робітників. Уже 32 роки вони тримають обладнання в готовності.
Увімкнення лише тренувальні, але за потреби можна напоїти третину столиці за кілька годин.
"Приблизно 6-8 годин цю воду можна подати на споруду Дніпровського водопроводу. Вода доводиться до стандартів питної, згідно з Держсанепідемслужби", – каже начальник управління Дніпровської водопровідної станції Анатолій Фурса.
Коли вибухнув реактор на Чорнобильській АЕС, вода в Дніпрі була не придатна для пиття. Там містився йод та інші небезпечні сполуки. Тоді вирішили качати воду з іншої річки – Десни.
Анатолій Фурса разом з інженерами спорудили цю станцію за півтора місяця. Однак баржа пропрацювала близько року.
"Так сталося, що всі ці радіозабруднення осіли на дно й можна було вже забирати воду з Дніпра. І саме десь у грудні на повну потужність почала працювати сама Дніпровська станція вже без Деснянської води. Та вода, яка була тоді, її вже можна було спокійно вживати, пити, митися і так далі", – розповідає начальник інформаційного управління Київводоканалу Вікторія Яковлева.
Після вибуху на Чорнобилі цю станцію вмикали тільки один раз – 2010 року, коли на Київському водосховищі задихнулася риба. Вода смерділа так, що треба було знову подавати воду з Десни,аби третині Києва було що пити.
Наталка Юрчук, Ігор Костюк, "5 канал"
Дивіться також фотогалерею за темою:
Ексклюзивні ФОТО: як виглядає масштабне "Укриття-2" над блоком ЧАЕС
