5 канал

"Доведеться залучати власні сили": чому незрячі київського осередку змушені добиратися на роботу, ризикуючи життям

На протилежному боці розташоване Київське навчально-виробниче підприємство Українського товариства сліпих – тут працює понад сотня незрячих

Проспект Лобановського,136 – осередок, де живуть, працюють та проходять реабілітацію понад сотня незрячих. Люди з вадами зору вимушені ходити впритул до проїжджої частини, опираючись лише на пам'ять. Чому столична влада за кілька років не спромоглася встановити спеціальні орієнтири – з'ясовували журналісти "5 каналу".

Тут живе та працює Микола Телегуз. Чоловік не бачить від народження. Через низку перешкод на шляху до свого будинку пересуватися йому непросто.

"Плитка закінчується. Я стараюся, щоб на кіоски не попасти – беру трохи вправо і виходжу тоді на дорогу", – пояснює чоловік, додаючи, що в такому випадку виходить на проїжджу частину вже декілька разів.

Ще кілька метрів прямо – і Микола звертає ліворуч.

Щодня на роботу без допоміжних вказівників до реабілітаційного центру йде і Петро Федорець. Від зупинки громадського транспорту до будівлі чоловіку необхідно піднятися вгору. Дорога тут нерозчищена.

"Необхідно хоча б з однієї сторони, щоб були саме спрямовуючі поручні – обов'язково. А якщо трохи розтане і підмерзне, буде лід, то тут просто так пройти неможливо", – каже директор центру.

На протилежному боці розташоване Київське навчально-виробниче підприємство Українського товариства сліпих. Тут працює понад сотня незрячих. За кілька метрів від нього – будинок культури, де люди з вадами зору відпочивають. Ще півроку тому ця ділянка тротуару була облаштована спеціальними поручнями. Нині їх частково зрізали.

"На дорозі в нас тут був орієнтир такий – поручень, завдяки якому незрячі з тростиною або без неї могли впевнено почувати. А тепер просто по шуму чуєш, що поряд дорога, оці орієнтири знову треба відновити. Хто їх знімає, ми не знаємо", – пояснила голова підприємства Валентина Коник.

Облаштувати цю ділянку дороги планували ще два роки тому, – пояснили в "Київавтодорі". Зокрема, встановити тактильну плитку та допоміжний поручень на підходах до підземного переходу й зупинки громадського транспорту, а також відремонтувати сходи та асфальт у переході. Однак торік об'єкт не внесли до комплексної цільової програми "Київ без бар'єрів".

"Приблизна вартість робіт за цінами станом на кінець 2017 року становила 2300 тисяч гривень. Орієнтовний термін для виконання комплексу робіт – півтора місяця. Рішенням Київради від 18.12.2018 року було затверджено комплексну цільову програму "Київ без бар'єрів". На жаль, пропозиції, які були подані "Київавтодором" щодо цього об'єкта, не були враховані", – пояснили в комунальників.

Чому ці кошти досі не освоїли у столичному Департаменті транспортної інфраструктури, – відповіді ми так і не почули. Натомість незрячі надії не покладають.

"Весною, звичайно, може своїми силами десь будемо район залучати, щоб допомогли, тому що в нас грошей, – а це великі кошти, – на підприємстві у нас їх не має", – додала голова навчально-виробничого підприємства Валентина Коник.

Наталка Ючук, Анна Кудрявцева, "5 канал"

Попередній матеріал
"Методам Люцифер позаздрить": скелети у шафі "РПЦ КГБ"
Наступний матеріал
Українське МЗС звинуватило Росію у свідомому приховуванні стану здоров'я полонених моряків

"Дитина стає відкритішою": мати хлопчика з ДЦП про результат інклюзивної освіти в школах

У Києві на вихідні обмежують рух Північним мостом

Набридли іграшки, став винахідником: школяр розробив електронні "окуляри" для незрячих

Інтерактивний центр для незрячих облаштували в Івано-Франківську: чим оснащена бібліотека

У Києві відремонтують Майдан Незалежності та Хрещатик – ЗМІ

Реабілітація і для малюків, і для батьків: як працює перше в Україні дитяче паліативне відділення