Вони чекають на повідомлення з фронту, пояснюють дітям, де їхній тато, а коли чоловіки повертаються, проходять із ними весь шлях реабілітації. Яка роль дружини військового? Про це українські митці створили виставу. У центрі історії – три жінки, які чекають своїх коханих із фронту. Сюжетні лінії створені на основі реальних подій. Більше – у матеріалі журналістки "5 каналу" Софії Фесік.
"У нас є мама військового, у нас є діти військового, а дружина військового не існує. Військового статусу ні соціального, ні документального не існує. Ти можеш бути дружиною загиблого героя. Щоб тебе помітили, ти маєш його втратити, так, нечесно", – зазначає акторка, авторка пʼєси "Дружини" Катерина Вишнева.
Три різні жіночі долі, три історії.. що їх обʼєднує? Вони дружини військовослужбовців. Авторка пʼєси писала про власний досвід. Матеріал відгукнувся й іншим. Так народилася вистава.
Катерину Вишневу глядачі знають як акторку українських фільмів та серіалів. А от в драматургії – це її дебют. Образи героїнь – збірні. Прототипами стали 5 дружин військових. Одна з історій – з життя акторського подружжя Вікторії та Володимира.
"Найцікавіше писалась героїня Маринка. Вона писалась з трьох різних дівчат. І основою для цієї сцени основа була саме режисерка цієї вистави. І мені треба було її дослід. І взяти в неї інтерв'ю. Але не складалося. Ми працювали в той час в одному проєкті, Віка була дуже зайнята. Каже, сонечко, я не встигаю, ти задала стільки питань. І ми, сидячи на гримі, я включила диктофон, задавала їй питання, сидячи на гримі, на костюмі, потім йдемо на майданчик, і воно іде, іде. Ми зняли сцену, я знову включаю диктофон", – розповіла акторка, авторка пʼєси "Дружини" Катерина Вишнева.
Кастинг на режисера проходило декілька претендентів. Утім, драматургиня бачила на цьому місці саме Вікторію. Вона й виконала одну з ролей. Бути і режисеркою та актрисою в одній виставі - непросто.
"Важко, тому що я в більшості репетицій сижу в залі. Ну, якщо я не на сцені з ними разом, я маю на увазі, саме коли постановочний процес відбувається. А вже коли прогін, репетиції, технічні такі, я, звісно, вже в залі дивлюся, як воно виглядає. А мої сцени, мені треба когось саджати, щоб дивитися. І це дуже важко, тому що вони мене не бачать, як партнера, і треба ж з кимось комунікувати, і тому ти розриваєшся, біжиш туди, потім біжиш на сцену, біжиш на другу. Взагалі, це не рекомендується робити. Я не планувала грати, насправді. У мене на цю роль була акторка підібрана, але драматурга, коли знала, що я буду її ставити, вона сказала, що в неї є умова, якщо я буду грати. Тому що вона Маринку писала, фактично, відсотки, мабуть, 70% з мене", – каже акторка та режисерка вистави "Дружини" Вікторія Білан-Ращук.
Одну з ролей, а саме – Макса, чоловіка Маринки, Вікторія запропонувала своєму чоловікові. Актор Володимир Ращук долучився до війська на початку великої війни. Нині додому приїжджає раз на пів року. Тут, у Києві, знаходить час на творчість.
"На початку війни я думав, що цієї професії у мене більше ніколи не буде. Якщо нас окупують, то ми більше не зможем виходити на сцену, грати в кіно. Потім у мене було відчуження, бо я не розумів, як там відбувається війна, смерті, а тут можна виходити на сцену і щось робити. А з часом я зрозумів, що для мене це як повітря, мені це необхідно", – наголосив актор, військовослужбовець ЗСУ Володимир Ращук.
До створення пʼєси спонукала власна історія. Чоловік драматургині також актор. Нині він захищає Україну на Донеччині. У тексті пʼєси є реальні діалоги Катерини з маленькою донькою.
Виставу створили, щоби підтримати дружин захисників. Щоб кожна з них впізнала у героїнях себе. І не залишалася зі своїм болем сам-на сам.
Софія Фесік, Ігор Костюк, "5 канал"
Читайте також: Об'єдналася майже сотня людей: як у театрі солісти робили окопні свічки для військових – відео
Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій. Також стежте за нами у мережі WhatsApp. Для англомовної аудиторії маємо WhatsApp англійською.
