3 листопада в Центрі культури й мистецтв КПІ вдруге покажуть виставу "Один на Один". Оновлена постановка розкриє історії героїв "міста Танцю" через нові образи, глибші символи й емоційні сцени.

Глядачі знову поринуть у життя "міста Танцю", яке на сцені втілює сучасний світ зі своїми ритмами, суперечностями та викликами.

Цього разу до танцівників приєднуються нові персонажі, що символізують суспільство, яке непомітно, але впевнено впливає на життя кожного з нас. Постановка інтегрує соціальні теми, які близькі кожному глядачеві, а її символіка відкриває простір для власних роздумів і запитань.

Від хореографів і режисерів до танцівників – усі учасники поділилися тим, як змінилася вистава і що важливого привнесла робота над цим проєктом у їхнє життя.

Хореографиня-постановниця Мар’яна Савчин: нові символи та натхнення від глядачів

Для хореографині-постановниці Мар’яни Савчин важливим моментом роботи над виставою стало поглиблення драматургії. Вона прагнула донести до глядача емоції героїв за допомогою символів і посилених сцен.

"Ми внесли зміни як у драматургію, так і в хореографію, адже ці елементи нерозривно пов’язані. Ми додали два нові символи, що дають змогу глядачу ще глибше зануритися в атмосферу нашого "міста". Деякі історії жителів міста стали насиченішими, в них з'явилися нові події та герої, які впливають на вибір головного персонажа, що розповідає свою історію", – пояснила Мар’яна.

Вистава "Один на Один" у новій версії розвиває героїв, ставлячи перед ними нові питання і виклики, що залишають глядачам простір для роздумів.

"Ми хочемо, щоб глядач ставив собі запитання: "Чому він обрав саме це?", "Що стало передумовою його рішення?", або навіть "Що трапилося після?", – додала вона.

Серед головних джерел натхнення для команди є відгуки глядачів, які допомогли їм подивитися на виставу свіжим поглядом і змотивували на зміни.

"Найбільше натхнення – це наш глядач. Ми отримали багато відгуків і побажань, опрацювали їх і почали створювати нову версію, ніби ковтнувши свіжого повітря", – зізналася хореографиня.

Деякі ідеї для змін з’явилися несподівано, завдяки обговоренню вистави з колегами та друзями, а також особистим враженням Мар’яни від сучасного кінематографу.

"Я чітко знаю, що надихнуло на новий погляд на історію пари Даші та Андрія. Це серіал "911", де одна з головних героїнь розповідає про подружнє життя зі своїм чоловіком. Я навіть включила одну зі сцен цього серіалу, яка змінить усе для наших героїв", – розповіла Мар’яна.

Хореограф-постановник Родіон Косяк: драматургія й нові прийоми

Хореограф-постановник Родіон Косяк акцентує увагу на драматургічному підході до вистави. Його завдання – з кожним показом доповнювати історію новими рішеннями, щоб не тільки глядачі, а й команда могли розкрити постановку в новому світлі.

"Головні зміни, на мою думку, стосуються драматургії. Цього разу ми прагнули ще глибше зануритися в цілісну історію. Додали символи та нових персонажів, які тепер об’єднують і утримують сенс усієї вистави", – пояснив Родіон.

Окрім того, кожен номер набув ускладнень і додаткових прийомів. Родіон наголосив, що з кожним показом вони додаватимуть більше хореографічних рішень.

"З кожною новою виставою ми будемо ускладнювати окремі номери, додаючи нові рішення. Ми будемо продовжувати, доки не вичерпаємо всі можливості або поки не залишимось повністю задоволені результатом", – зауважив хореограф.

Серед нових ідей – зміни в номері "Шахи", де королі віддають належне персонажам, що вищі за них у ієрархії.

"Тепер ця битва створена не королями – вона відбувається для когось. І ця думка, думаю, наштовхне глядачів на роздуми", – розповів Родіон.

Режисер Владислав Романщак: "місто Танцю" як уособлення сучасного світу

Режисер Владислав Романщак зізнається, що основні сенси першої версії вистави не завжди чітко зчитувалися глядачами. Завдяки самостійному підходу до драматургії й аналізу відгуків, він скоригував концепцію, аби зробити її ще зрозумілішою.

"На мою думку, другу виставу ми зробили зрозумілішою: тепер у нас є чіткий концепт "міста Танцю", де разом із глядачем ми заглядаємо в історії його жителів", – пояснив режисер.

Особливого сенсу набула присутність суспільства – сірої маси в капелюхах, яка присутня в різних сценах і часто непомітно впливає на головних персонажів.

"Це суспільство непомітно впливає на головних персонажів, інколи коригуючи їхні дії, підтримуючи або навіть диктуючи умови", – сказав Владислав.

Театральний формат дозволяє команді не тільки створювати щось нове, а й удосконалювати те, що вже зроблено, відчуваючи зворотний зв’язок від аудиторії.

"Театр живе, і це велика перевага. На відміну від кіно, тут можна постійно вдосконалювати, додавати й змінювати елементи, і це безпосередньо впливає на результат", – додав режисер.

Співорганізатор Валерій Біленький: сила дії та соціальна місія проєкту

Співорганізатор шоу Валерій Біленький наголошує, що "Один на Один" – це не лише мистецький проєкт, а й спосіб привернути увагу до важливих соціальних тем, підтримати армію та передати силу дії через творчість.

"Ми відчуваємо в нашій творчості силу дії та силу руху. "Один на Один" – це унікальний проєкт, який став своєрідною танцювальною рефлексією сьогодення. Ми хотіли допомагати суспільству через те, у чому справді компетентні, і тепер втілюємо це в життя", – зазначив Валерій.

Танцівники про важливі особисті моменти у виставі

Для багатьох танцівників робота над цією виставою стала можливістю глибше зрозуміти себе та прожити власні емоції.

Олександр Гриша, танцівник:

"Для мене найбільш особистий номер – сцена з дівчатами. Це про війну, про те, як дівчата страждають, чекаючи хлопця, який пішов на фронт, потрапив у полон або не повернувся. Це дуже близько для мене.

Ще один складний момент – номер про гроші, де ми з Глібом граємо двох друзів, які заради грошей втрачають зв'язок один із одним. Ми наче приходимо в бар, бачимо гроші й намагаємося наблизитися до їхнього власника, щоб обдурити його й забрати більше собі. Згодом це все настільки засліплює, що ми починаємо сваритися та навіть битися".

Анастасія Іщук, танцівниця:

"Номер із дівчатами для мене найособистіший, адже мій тато багато років служить на передовій. Я знаю, що таке чекати рідну людину й сподіватися, що вона повернеться додому".

Для багатьох танцівників ця вистава стала не лише мистецьким викликом, а й пошуком нових можливостей передати емоції через рух.

Дар’я Захарчук, танцівниця:

"Найбільш емоційно складний для мене номер – це "Мовчання". Особливо важко танцювати його після сцени з дівчатами, яка завжди наповнює зал болем і очікуванням. Коли ти виходиш на сцену після цього, важко стримати сльози. Особливо, коли в кінці номера ти тягнеш червону тканину в зал. Це момент, коли насправді відчуваєш, що віддаєш усю свою енергію глядачам".

Гліб Паламарчук, танцівник:

"Мені дуже подобається номер "Шахи", в якому я беру участь. За драматургією номер набирає енергію від нуля до ста, і під кінець ти повністю в цьому стані. Це цікавий досвід для мене як актора".

Юлія Держирук, танцівниця:

"Я танцюю номер "Шахи", де виступаю чорним королем, а мій суперник – білим. Це непросто, адже потрібно показати агресію та конкуренцію, подивитися іншій людині просто в очі й ніби задавити її поглядом. Для мене це великий виклик, бо в житті таких емоцій зазвичай не відчуваєш".

Благодійна місія вистави

Окрім захопливих танцювальних номерів, команда запланувала благодійний аукціон. Як і під час першого показу, кошти, зібрані на аукціоні, підуть на підтримку Збройних сил України. За словами режисера Владислава Романщака, цього разу команда розіграє мистецькі роботи та речі з фронту, щоб допомогти нашій армії.

Не пропустіть можливість відчути сучасний танець у його глибоких сенсах і долучитися до важливої справи. До зустрічі на другому показі "Один на Один" 3 листопада в Києві.