Як сина "ворога народу" Платона Майбороду врятував від смерті талант композитора Читайте по-русски

Композитор П. Майборода, нар. артист УРСР С. Козак і поет А. Малишко (зліва на право) tsdkffa.archives.gov.ua
Понад пів століття тому – 20 травня 1961 р. – було запроваджено Шевченківську премію. Першим її лауреатом серед композиторів став Платон Майборода – творець "Пісні про рушник", "Пісні про вчительку", "Київського вальсу", пісні "Виростеш ти, сину". Через рік її отримав і старший брат митця – Георгій – відзначившись оперою "Арсенал". Їм обом судилося вижити лише за дивовижним збігом обставин

Платон Майборода народився 1 грудня 1918-го – рівно через п'ять років після свого старшого брата Георгія, теж майбутнього композитора. Їхній батько, Іларіон, вчив хлопців співати та грати на скрипці, мандоліні, балалайці, бандурі...

Молодший із братів – Платон Майборода – 1962 р. стане першим композитором – лауреатом новозаснованої Шевченківської премії. А через роки його музика, як і пророкував перший виконавець "Пісні про рушник" Олександр Таранець, облетить усю землю.

Ще до війни Платон Іларіонович вирішив вступити до Київської консерваторії, де у класі Левка Ревуцького вже навчався його брат. Проте перша спроба виявилася невдалою, у 1936 році до консерваторії Платона не прийняли. 

Член приймальної комісії Левко Ревуцький порадив йому піти до музичного училища ім. Глієра. Там юнак учився з таким натхненням, що 4-річний курс навчання засвоїв за 2 роки. Зрештою, 1938-го Платона Майбороду до Київської консерваторії взяли, до класу того ж таки Левка Ревуцького. Мрія здійснилася.

"Живи! Після війни ти зробиш щось для мистецтва"

Потім була війна. Яка одним махом ледь не забрала життя і Платона, і його старшого брата Георгія.

Як згадувала дружина композитора Тетяна, на Іларіона Майбороду начепили клеймо "ворога радянської влади". Яким було ставлення до його дітей, здогадатися неважко.

1941-го року брати Майбороди потрапили в м'ясорубку на Південно-Західному фронті СРСР.

"Таких, як він (Платон – ред.), без жодної військової науки, неоперених і юних, радянські комісари кинули у кривавий і смертельний бій. Боєць Майборода опинився у самому пеклі грізного побоїща, в чинній армії генерала Кирпоноса, котра боронила Київ у перші місяці війни. Штаб фронту і сам командир потрапили в оточення і всі загинули в урочищі Шумейкове на рідній Полтавщині. Майже мільйонна армія, що складалася в основному з українського селянства, стала заручницею сталінської авантюри: "Ні кроку назад!", – згадувала Тетяна Майборода про засідку в урочищі Шумейкове, бій із 3-ю танковою дивізією Третього Рейху. Тоді загинула більшість генералів і очільників штабу включно з керівником фронту, Миколою Кирпоносом. Нацисти знищили фактично цілу армію.

Платон Майборода з матір'ю Дариною Єлесеївною
Платон Майборода з матір'ю Дариною Єлесеївноюtsdkffa.archives.gov.ua

Дивом вцілівши, брати Майбороди потрапили до нацистського полону, у концтабір "Хорольська яма" за 100 км від села Пелехівщина – своєї батьківщини. Чутки про неволю дійшли до їхньої матері, Дарини Єлесєївни. Вона зібрала які мала прикраси та їжу і вирушила визволяти синів, фактично викупивши Георгія та Платона в поліцаїв.

У 1943-му Платона Майбороду і його брата депортували до польського Катовіце, де вони мусили працювати на заводі. Коли за 2 роки союзні війська звільнили Польщу від нацистів, брати повернулися в радянське військо: старший – кулеметником, молодший – зв'язківцем. Кажуть: у перервах між боями вони встигали давати в окопах концерти.

Платон Майборода під час Другої світової
Платон Майборода під час Другої світовоїkarabas.live

Талант не раз рятував музикантів від куль. Є історія, як перед черговим боєм командир відправив Платона до канцелярії. На його небажання займатися "паперомаранням", поки гинуть товариші, досвідчений воїн відповів: "Якщо тебе вб'ють, від цього буде мало користі. Живи, після війни ти зробиш щось для мистецтва". У мирний час Майборода їздив до Ленінграда, щоб віддячити тому командирові за порятунок, та не встиг – не застав серед живих.

Платон Майборода під час Другої світової
Платон Майборода під час Другої світовоїkarabas.live

У 1945-му, на шляху до Берліна, Георгій та Платон Майбороди зупинилися із військом у містечку біля Альпійських гір. Серед руїн школи Платон Іларіонович знайшов рояль і заходився грати "Місячну сонату" Бетховена. На відлуння мелодії виглянули перелякані місцеві: "Чому ви воюєте проти Німеччини, але граєте музику німця?" – запитав хтось. "Ми воюємо не проти Бетховена і не проти Німеччини, а проти фашизму", – відповів музикант.

Після війни твори Бетховена нерідко звучали з програвача Платона Іларіоновича в його київській квартирі.

Про війну Майбороди майже не писали. У доробку Платона Іларіоновича можна знайти хіба композицію "Їй було лише 18" (присвячена медсестрі, яка собою закрила від куль командира в Шумейковому) і "Партизанську думу", написану 1963-го на слова Михайла Стельмаха.

Платон Іларіонович пішов із життя у 1989-му, Георгій Іларіонович – у 1992-му, встигнувши із радістю прийняти проголошення незалежної України.

Рідна мати моя

1958 року Платон Майборода працював над музикою до кінофільму "Літа молодії". В одному з епізодів герой картини частує свою подругу сніданком, дбайливо загорнутим матір'ю у вишиваний рушник. Режисер Олексій Мішурин хотів уникнути звичайного діалогу, а підійти творчо до зображення материнської любові, материнського напутнього слова, яке світить юнакові на життєвому шляху. Ця ідея сподобалася композитору та його приятелю, поетові Андрієві Малишку, який мав написати вірші.

Про те, як за добу була написана легендарна пісня, згадувала Дарина Єлесеївна Майборода, мама композитора:

"Ми (Родина Майбород – ред.) з Малишком Андрюшою жили тоді ще в одній квартирі. Так от, заходжу до них, а вони щось там глубають, про щось буркотять, стиха лаються між собою… Я й кажу: "Що ви там пишете й пишете про одне й те саме… Ви б краще написали, скільки я ночей не доспала, скільки тебе, Платошо, і твого брата Жору проводжала в дорогу, скільки своїх очей я виплакала вам услід"… Вони зиркнули один на одного, потім глянули на мене, і відразу ж стали – мов їх підмінили. Й не зронивши жодного слова, зачинилися. І вже не виходили – ні опівдні, ні ввечері… Я ж переживаю… Під ранок прочиняю двері: а там диму – хоч сокиру вішай! А за роялем, бачу, сидять мої хлопці – голі по пояс, але щасливі, мов діти. Коло них порожніх пляшок – ну, ціла батарея… А загледіли мене – разом підбігли, взяли за руки й почали навперебій – мало не злякали: "Мамо, мамо, послухайте! Це про Вас!".

Вона продовжила: "Платошка відкашлявся й почав першим: "Рідна мати моя, ти ночей не доспала… І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала"… Затим, як умів, співав Андрюша. Далі вдвох. Я ж слухала й слухала. А потім ми обнялися втрьох – і вже не стримували сліз"…

До речі, музичний художній фільм "Літа молодії", відзнятий на кіностудії ім. О. Довженка, став лідером прокату 1959 року – 36,7 млн глядачів! У ньому вперше прозвучала "Пісня про рушник", яку виконував співак з оксамитовим голосом Олександр Таранець.

"Рідна мати моя" іншими мовами

У кого не завмирало серце, коли звучала всесвітньо відома пісня "Рідна мати моя"? Її, до речі, перекладено 18 мовами світу. Пропонуємо послухати деякі переклади.

Китайською мовою:

Польською мовою:

Англійською мовою:

"Я українець – ірландець – народився в Англії і розмовляю моєю рідною українською мовою, якої я навчився від тата і, зрозуміло, англійською.
Вона (пісня – ред.) стала популярною в цілому світі. На мою думку, в українській культурі є багато прекрасних пісень, які заслужили на те саме", – написав у коментарях користувач, який виклав відео.

.

Читайте також: Кілька слів гуцульською: звідки походить і в що вірить найзагадковіший народ українських Карпат

Попередній матеріал
Уряд загальмував медреформу: чому система дала збій
Наступний матеріал
"Залишайся пильним": як уряд виводить Велику Британію з карантину
Loading...