Російський фюрер давно твердить: України раніше не було. А створив її – ні, не австрійський генштаб, а більшовик №1 Володимир Ленін.
Дивно виходить – на росії цього історичного персонажа досі шанують, а в Україні творця державності – чомусь ні.
Ще більш дивно те, що Ленін справді створив Україну. І не раз, а навіть двічі. Тільки свою маріонеткову. А справжню українську державу знищив. Як він це робив, а також як тодішню росію придумали в Генштабі, тільки німецькому – розповімо у найближчі 20 хвилин.
Весна року 1917–го. Після лютневої революції на велетенських просторах колишньої імперії безвладдя. Петроградський уряд пророче отримує назву Тимчасового. В Україні слабкі національні партії збираються у представницький орган – Центральну Раду.
Головою Центральної Ради став історик Михайло Грушевський – бо вже багато років вважався шанованим лідером, до того ж був репресований, на той момент його щойно звільнено з російської в'язниці. Заступником Грушевського, а згодом керівником першого українського уряду досить несподівано обрали Володимира Винниченка – реального підпільника, який роками ховався від царської охранки, часто просто у неї під носом, проте все ж більш відомого як письменник.
У Винниченка була яскрава харизма і дуже цікава біографія. В’язниця, імітація власного самогубства та психічної хвороби, еміграція, слава серцеїда і навіть скелети у шафі.
Саме ці люди та ще тисячі інших українців творили Україну, яку назвали Українською народною республікою. А де у цей час був Ленін? У Швейцарії. Саме звідти за допомогою німецького Генштабу його відправили до росії.
У 1917–му Німеччина уже була на порозі краху – через війну на два фронти – у Франції і Росії – та економічні негаразди. В країні запровадили карткову систему, яку Ленін назвав "ідеально організованим голодом". Раціон харчування знижено до тисячі калорій на день. За час війни 400 тисяч цивільних німців помре від недоїдання Необхідно було ліквідувати бодай один із фронтів. І керівник Генштабу Еріх Людендорф разом із німецьким агентом–соціалістом Олександром Парвусом розробили план такої собі гібридної операції – перевороту в Росії і виведення її із війни. Тут і знадобились посередницькі здібності Карла Радека.
Карла Радека за зв’язки з усіма компартіями Європи називали "німцем номер 1" більшовицької верхівки. А насправді ж він був євреєм і нашим земляком – уродженцем Львова. Німці давали поїзд і гроші, а Карл – організовував більшовиків і стежив за дотриманням обіцянок. Сам же залишився у Швеції і був посередником у переправці грошей з Берліна до Петрограда.
В ленінському пломбованому вагоні було 29 пасажирів. Всього ж до петрограду прибуло 65 людей, представників російську соціал–демократичну робітничу партію
Російський тимчасовий уряд встиг провести слідство щодо пломбованого вагону і держзради Леніна, але довести справу до кінця не зміг. Більшовики здійснили переворот, і почали знищувати докази співпраці з Райхом. Згодом Радека попросили написати спогади про цей епізод, із ідеологічно правильною інтерпретацією. Але той написав саркастичний опус під назвою "Більшовицька бацила" із таким підзаголовком.
Про те, як більшовицька бацила була відкрита німцями, і як вона була переправлена генералом Людендорфом до Росії.
У тексті повно цікавих подробиць. Наприклад, що пломбований поїзд насправді пломбованим не був – і з нього можна було вийти. Що на станціях більшовиків оточували німецькі солдати і шпигуни – з якими більшовики мило перемовлялись. Що грошей їм спочатку дали мало – а не мільйони, про які писали вороги більшовиків.
Рік 1918–й, лютий. Загони під командуванням Муравйова захоплюють Київ. У місті – червоний терор. Пограбовані крамниці і тисячі вбитих. П'яні матроси мало не розстріляли навіть керівника маріонеткової УНР Рад Миколу Скрипника, прийнявши його за якогось генерала–імперіаліста.
Між тим у Брест–Литовську – мирні переговори. Німеччина та Австро–Угорщина домовляються про закриття Східного фронту з Росією та Україною. Російська більшовицька делегація продовжує наполягати, що Центральна Рада – хунта, а справжній український уряд – червоний. Троцький навіть приводить на переговори начебто представника цієї кривавої України. Проте з Шахраєм – таке промовисте прізвище більшовика – ні австрійці, ні німці справи вести не бажають. Урешті 3 березня Радянська Росія на вимогу Леніна підписує Брестський договір, за яким визнає існування Незалежної УНР з кордонами по самісінький Курськ. Також Імперія втрачає Польщу, Білорусь і Прибалтику.
Звістку про підписання Брестського миру голова Центральної Ради Михайло Грушевський почув десь під Сарнами, у польових умовах. Кажуть, дізнавшись, заплакав. Можливо, історик відчув вину за згубну пацифістську позицію. А можливо, просто передбачив удари більшовицької пропаганди про німецьку окупацію. Утім нести відповідальність за долю молодої держави Грушевському залишалось уже недовго. Між тим товариш Артем проводив новий експеримент на Донбасі.
Віддавати Україну Ленін не поспішав. Принаймні її частини. Ще до підписання Брестського мирного договору в більш–менш пролетарських центрах починають оголошувати псевдореспубліки. 7 лютого після вуличних боїв про створення своєї радянської республіки заявляють в Одесі. Згодом більшовики кричать Крим наш. 11 лютого у Харкові кількадесят пройдисвітів заявляють про створення такого собі ДНР, точніше ДКР зразка 1918го року. Донецько–Криворізької республіки.
Власне з'їздом назвати збір кількох десятків людей важко. Навіть частина українських більшовиків була проти. На волю населення звісно ж посилались і навіть говорили про референдум у майбутньому. Проте реально Донбас навіть не здогадувався про заснування якоїсь республіки.
Справжня мета створення Донецької псевдореспубліки – спроба поторгуватися з Німеччиною на переговорах з приводу майбутніх кордонів. Це не вдалося і Ленін увімкнув задній хід.
Ще наприкінці лютого армія Української Народної Республіки перейшла у контрнаступ. Позаду на потягах, практично не розчохлюючи гвинтівок, сунули німецькі вояки. У боях з росіянами брали участь Січові Стрільці, Запорізький полк під керівництвом Петра Болбочана і Кіш Слобідської України Симона Петлюри.
Деморалізовані більшовики на Правому Березі Дніпра практично не чинили опору. Київ вони здали без жодного пострілу.
Єдиний регіон України, за який точилася серйозна збройна боротьба – Донбас. Росія попри усі угоди вперто намагалася відстояти вугілля і сталь. Під добре відому пісню про громадянську війну в Україні.
Гаряче співчуття зразка 1918го, як і у 2014му полягало у найманцях, зброї і грошах. 6 березня з Курська на Донбас перекинули три ешелони російських вояків. З 1 березня по 15 квітня задокументовано перекидання понад сотні тисяч гвинтівок, майже двох тисяч кулеметів, 36 гармат, понад 17 мільйонів патронів і багато іншого спорядження.
Не скупилася Москва і на гроші. Лише через командувача Московським округом Антонову–Овсієнку передали 500 тисяч рублів, ще 10 мільйонів передав товариш Сєрго Орджонікідзе. Товариш Артем отримав більше – 22 мільйони.
Як і сьогодні, 100 років тому Німеччина наполягала – Україна повинна замиритися з Радянською Росією та чітко встановити кордони. А для початку – розвести війська. Скоропадський скорився.
Кордони тодішньої України, як бачите, були значно більшими за сьогоднішні. Тут і частина Білорусі, і нині російський Стародуб та Білгород. Війська розвели на довжелезному відтинку – від Куп’янська до Суражу. Але саме у цій буцімто демілітаризованій зоні Росія одразу почала готувати загони для нового наступу на Україну.
Наступним пунктом після розведення військ мало стати підписання мирної угоди з чітким встановленням кордонів. Переговори тривали у будинку вчителя. Українську делегацію очолював сам гетьман Скоропадський. Очікувалося, що Росію представлятиме Сталін, але він замість себе прислав Раковського з Мануїльським. Їхнім основним завданням було затягування часу, а також – переговори з соціалістичною опозицією щодо антигетьманського повстання.
12 червня було підписано так званий прелімінарний, тобто попередній мирний договір. Росія визнавала Україну незалежною державою. Але він виявився не вартим паперу, на якому написаний. Більшовики чудово бачили, що Німеччина от–от зазнає поразки у війні і просто вичікували, поки Україна залишиться з Росією віч на віч.
Скоропадський теж бачив, куди віє вітер і шукав нових союзників.
З охопленої вогнем реальної громадянської війни Росії у спокійний і ситий Київ починають стікатися промисловці і фінансисти з усіх куточків колишньої імперії. Виплеканий німцями Скоропадський поволі змінює західний вектор своєї політики на Східний.
Французький десант висадився в Одесі без жодних перешкод з боку підрозділів УНР. Французький корпус чисельністю у 15 тисяч одразу розосередився вздовж берегової лінії. Французи запропонували українцям і росіянам–монархістам свій план з 7 пунктів. Північ, Центр і Схід України контролюється директорією УНР, на півдні створюється російська директорія. Обидві директорії керують лише цивільним життям. Всі війська підпорядковуються французам і ведуть спільну війну з більшовиками. Ні Петлюра, ні денікінці на цей план не пристали.
А от більшовики в Кремлі не придумали нічого ліпшого, як дістати з полиць план зразка 1917 року. Знову захопити Харків, знову створити там маріонетковий псевдоукраїнський уряд і знову вдавати, що спостерігають за громадянською війною в Україні.
Така ж політика партії застосовувалася в Фінляндії, Литві, Латвії і Естонії. Потребу в цьому пояснив особисто вождь Ленін:
Спільним фронтом українці і поляки починають наступ на Київ. 7 травня 1920–го столицю України звільнено від російської більшовицької армії. Утім успіхи були нетривалими. Вже у червні червоні знову заволоділи Києвом, а у серпні були під Варшавою. Завдяки в тому числі героїзму українських воїнів Польща, а разом із нею і вся Європа були врятовані.
У вересні–жовтні українські війська беруть Жмеринку, Старокостянтинів та Летичів. Проте це були останні успіхи на фронті. Польща укладає з радянськими військами перемир’я і виходить з війни. Червоні перегруповуються і завдають контрудару. Наприкінці листопада 27 тисячна армія УНР в районі Волочиська перейшла річку Збруч.
Саме так Ленін двічі створив свою маріонеткову Україну, щоб знищити справжню.
Незнання історії не звільняє від відповідальності.
Дивіться також відео: "Україну створив Ленін": найважливіше зі звернення Путіна та реакція світу на його дії
Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.
- Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.
Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.