5 канал

Євген Нищук: 1 серпня вже буде відоме місто і місце проведення "Євробачення"

Міністр культури Євген Нищук у ексклюзивному інтерв'ю для програми "Погляд" на "5 каналі" розповів про обставини вибору місця для "Євробачення", перспективи закону про захист національного медіапростору та ставлення до Маршу рівності

МИ ДЕМОКРАТИЧНА ДЕРЖАВА, ЧОМУ НЕ СПРОВОКУВАТИ І НЕ ДАТИ МОЖЛИВІСТЬ ПРЕДСТАВИТИ СЕБЕ ІНШИМ МІСТАМ

– Розпочнемо з такого цікавого багатьом, широким верствам населення – з "Євробачення". Першого серпня обиратимуть місто­господаря "Євробачення", власне хто…

– Першого серпня вже буде відоме місто і зрештою місце.

– Вже буде відоме? Гаразд. Чи вже міста готуються до такого конкурсу і як?

– Справді, це з самого початку почалося, коли тільки ми схвильовано і радісно, і гордо вітали Джамалу. А мені всі писали: "Євген, і що тепер? Де буде?". І тут пішли дзвіночки там від багатьох мерів: Київ, Львів, Херсон, Одеса, Дніпропетровськ. Десь зі ЗМІ я дізнався про Харків і ще хтось там, про яких я, можливо, не знаю. І тому дійсно, коли прийшли, зібрався оргкомітет, чи не вперше всі сказали: "Так що, Київ? Де? Там чи там?". А тут кажуть: "Почекайте, виявили бажання, ми демократична держава, чому не спровокувати і не дати можливість представити себе іншим містам?" Тому вирішили в такий короткостроковий термін провести відбір, я би навіть не сказав конкурс, а відбір міст. І насправді він є корисним, тому що, знаєте, коли готуєшся до якоїсь презентації – кожне місто зараз буде готувати цю презентацію: що вони можуть представити, як вони можуть свої ресурси акумулювати, як вони можуть запропонувати виконати всі технічні умови Європейської мовної спілки в інфраструктурі, в логістиці, безпеці, місця проведення, готелі, термінали – і ми відразу побачимо, наскільки у нас активні і готові міста. Але те, що вони так сміливо заявили – це говорить про те, що ми і пересічний громадянин не повинен думати тільки, що це витрати.

Насправді це є розвиток і навіть прибуток, бо власне, коли я був тоді на запрошення своєї колеги в Швеції, вона казала, що вони на державному рівні досить пристойно відбили. скажемо так простою мовою, ці кошти, які потратили.

ЕФІРНУ ВЕРСІЮ ІНТЕРВ’Ю ДИВІТЬСЯ ЗА ЦИМ ПОСИЛАННЯМ ⟩⟩⟩

У НАС ПРАКТИЧНО НЕМАЄ ПО ТИХ ВИМОГАХ ЗАКРИТОЇ АРЕНИ НА ВЕЛИКУ КІЛЬКІСТЬ ЛЮДЕЙ

– Безумовно, можна капіталізувати, але на що витрати мають піти? На що держава має витратитися в цій історії?

– В цій історії, одне, так як складається в нас ситуація, передусім це так виглядає, що місце. Тобто арени, як такої, у нас практично немає по тих вимогах закритої арени на велику кількість людей. От в Стокгольмі "Глобен­Арена", вона вміщала 15 тисяч глядачів. Відповідно, у нас начебто є одна, наприклад "Палац спорту", але він дуже в такому, скажімо, в хиткому стані. Він, за бажанням, може досягати близько 12­14 тисяч.

– Тобто "Олімпійський" не підходить, тому що він відкритий?

– "Олімпійський", він не критий. І так, зараз говорять про те, що німецькі фахівці можуть допомогти покрити арену, але це покриття, яке дасть можливість тільки від дощу там зберегти, але для того, щоб підвісити там те технічне забезпечення, мені називали 25 тонн заліза, як кажуть, світлового, звукового, знімального – воно не витримає. Тому це не дуже правильно. Можливо, зараз в цей період, коли готується презентація, будуть фахівці, які скажуть: можливо те, можливо так, можливо сяк. І, власне, оргкомітет і інспекція представників Європейської мовної спілки, яка висловить своє розуміння в тому, де все ж таки, кому надати пріоритет – воно виявиться, що, можливо так, можливо сяк. Дуже багато розумних людей.

– Чи правильно я розумію, що взагалі зараз немає такого майданчика, потенційного?

– Потенційного немає ніде практично. Тобто є там, де мені, наприклад, пан Садовий казав, що десь на 30% в них є в задумі, незалежно від Євробачення, будувати таку арену. Бо вона насправді потрібна кожному місту. Києву зокрема, в нас дійсно немає такого майданчика, який би був для такого великого форуму мистецького, конгресу якогось там, ну, насправді, театрального перформансу якогось – немає, правда. У нас або малі зали, палац "Україна" зрештою, великий зал – чотири тисячі, теж варіант, але це... Дитяче "Євробачення" проходило на досить високому рівні, але... Ну от ви чули про те, що всі останні кількість людей, яка була на останніх "Євробаченнях", вона перевищувала 10 тисяч, і тому дійсно не хотілось би…

– Палац "Україна" – він такий ще ментально дуже, ще з Радянського Союзу…

– Так, у мене взагалі ідея про те, що Київ достойний, наприклад, того, щоб десь біля Дніпра, знакової ріки, де йде сила, якісь сучасні гарні конструкції з металоконструкцій, прозорі – була б гарна зала концертна.

ОДЕСА, ЯК ПІВДЕННЕ МІСТО, НАБЛИЖЕНЕ ДО КРИМУ – А ДЖАМАЛА, ЯК ПРЕДСТАВНИЦЯ КРИМУ, ДЛЯ НАС ПРИНЕСЛА ЦЕ ЄВРОБАЧЕННЯ – ЦЕ БИ БУЛО НАВІТЬ ПОЛІТИЧНО ЦІКАВО

– Збудувати з нуля, так?

– Ми не встигнемо до... звичайно. Тут треба дивитися реальну картину. Але на майбутнє, на мій погляд, потрібно. Зараз іде розмова, так як колись було на відбір з футболу, так? Давайте десь побудуємо там далеко-далеко. Тут ще треба врахувати, що це не спорт, це мистецька подія, публіка специфічна. І однозначно вона хоче потребувати такого більш центрового життя і представлення міста того чи іншого. Звичайно, що я в жодній мірі не відкидаю ситуацію, коли Одеса, як південне місто, як одне з тих міст, яке наближене до Криму – а власне Джамала, як представниця Криму, для нас принесла це Євробачення, і тут в жодній мірі не можна відкидати, що це би було навіть політично цікаво. Тому я в жодній мірі десь не граю на чийомусь боці. Зрештою, не моє там слово останнє, яке місто повинно бути. Є фахівці, є вимоги технічні, є ціла низка вимог: яке авіасполучення з європейськими столицями, яка відстань від терміналу, 5 тисяч місць забезпечення середнього класу готелів і так далі. Тут три тижні або місяць життя великої кількості іноземних гостей.

– Три тижні, так?

– Так, це ж всі звикли і думають, що це там відбір, півфінал і фінал – ні. Це три тижні великого життя, івентів, представлень, конференцій. Представлення окремих концертів у кожного з учасників. Тобто це дуже така велика подія.

– Дивіться, ну а оця опція – відмовитися у зв’язку з тим, що в нас немає можливості, вона існує чи ні?

– Ну вона гуляла десь, але стратегічно не можна цього робити. Тому що, так буває у нас ментально, що коли десь треба, як кажуть, не вдарити обличчям в болото, то українці і у всіх проявах, в державних структурах – вони акумулюють свої сили і, все ж таки, багато роблять речей, які потім можуть залишитись корисними для подальшого життя – це раз. По-друге, було б дуже небажано, щоб "Євробачення" десь переходило з рук в руки тим країнам, які були на рядочок нижче. Ви розумієте, я натякаю про те, що Австралія далеко не європейська країна, далі йде Росія. І ще не дай Бог, щоб казали: хай проходить в Росії. Це є принципова ситуація – думаю, що ми здатні зробити все для того, щоб провести цей європейський форум.

УКРАЇНА ПОВИННА ЗАХИЩАТИ СВІЙ ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПРОСТІР І НАПОВНЮВАТИ ЙОГО УКРАЇНСЬКИМ КОНТЕНТОМ – Я ЗА ЦЕ СТО ВІДСОТКІВ, МЕНІ НАВІТЬ 35% ЗАМАЛО

– Зрозуміло, тоді до більш таких політичних історій: нещодавно ухвалений закон про квоти на українську музику в радіо ефірі. Як ви його оцінюєте і чи почав він діяти, працювати?

– Зараз він візується, це безперечно Міністерство культури його візує і дає йому життя. Тут, знаєте, дискусії проводилися. Але насамперед я би хотів, тому що тут завжди чіпають якийсь політичний аспект. Що начебто там хтось когось хочуть притиснути, або ще щось. Природно те, що Україна повинна захищати свій інформаційний простір і наповнювати його українським контентом – я за це сто відсотків. Мені навіть 35% замало, якщо чесно, як особистості, як людині. Бо я хочу чути українську музику, я хочу українські передачі і так далі чути. І для мене це... Інша справа, коли спекулювали в дискусіях. Я завжди остерігався того, щоби знову почали розігрувати карту того, що от українська мова, от російська мова, от так, от так. Це робили політичні партії…

– Знаєте, політичні партії робили, але тим не менше, це природна ситуація, тому що є культурна експансія сусідньої країни, є війна.

– Так, є таке. Я думаю, що від цього ніхто не постраждає, а дати шанс українським виконавцям і почути українську музику в радіоефірах і на телебаченні якомога більше, дати можливість розвинутися – це є нормально.

А ви от для себе взагалі зрозуміли цю ситуацію на українських радіо? Тому що коли вмикаєш, то складається враження, що ти живеш у глибоких 90­х, тому що там якісь такі... вічний-вічний "совок". Музика, яка не змінюється: "Старые песни о главном" і так далі. І чому на радіо вважають, що це і є смаки українців? Що це от дійсно смаки українців, може дійсно…

– Це є смаки власників, на жаль. І так званих там креативних чи яких там редакторів музичних і продюсерів, які, на жаль, ще залишаються в цьому мисленні 90­х. Проте не секрет, коли там – ну, питання не в тому, але коли біля 100 тисяч приходить на український гурт на "Олімпійський" стадіон, коли всі співають, російськомовні, англомовні приходять і співають ці пісні, що за проблема?

ЩОБИ ПРОДАВАТИСЯ І РОБИТИ ГАРНИЙ ПРОДУКТ – ПОТРІБНО, ЩОБ МУЗИКАНТІВ БАЧИЛИ ЛЮДИ

– Так, але це один гурт, і як навіть там жартують, гурт однієї пісні, так? Ну, умовно кажучи.

– Не один, але є просто яскравий приклад, є чимало. Тут тягне одне за собою друге: щоби продаватися і робити гарний продукт, писати нові пісні в гарних умовах в студії, робити кліп, якщо ми беремо уже телебачення – потрібно, щоб їх бачили люди. Для цього потрібно спочатку в радіо і телеефірах звучати, тоді приходять люди на концерти, платять гроші. Тоді гурти, повірте, вони віддають останні гроші, не секрет, що якийсь там, я не хочу називати, якась там дівчинка, яка має хорошого спонсора – такі розкішні кліпи. Пісня – дурня повна, даруйте, але кліп, дивлюся... Я ж бачу, якою камерою знімають, бачу наскільки якісно, кіно ціле. Пісня, співачка – хай Бог милує, але який якісний. Я собі уявляю скільки витратив цей спонсор. Натомість там: "Тартак" – вийшов недавно, використали навіть з фільму на гарну пісню Сашка Положинського, там не знаю, інших... Вони віддають останні гроші, але це гроші – там три тисячі доларів, п’ять тисяч доларів, на які складно зняти якісний кліп. Але оцей момент, коли буде популярність, яка, звичайно, з’являється через радіо і через телебачення. Тоді люди йдуть уже на обличчя, на впізнавані голоси, на впізнавані звуки, на впізнавану назву гурту. Тоді вони платять гроші, тоді ці виконавці українські будуть мати більше грошей для того, щоб робити більш якісний продукт.

– За вашим прогнозом, буде виконуватись цей закон?

– Я думаю, все треба зробити для цього. Я думаю, що це природній шлях. Неодноразово ми доводили, особливо зараз це відчутно, наскільки є природно якісніша українська музика. Вона тяжіє до такого, ну не те що там рокового, але змістовного живого виконання. От воно якось так виходить, що російська зараз естрада – вона більш спопсована.

– Там якісь застійні явища як в політиці, так і в мистецтві теж спостерігаються, ну дійсно – це абсолютно об’єктивний факт. От як ви вважаєте, коли можна побачити результат дії цього закону, коли оце обличчя таке совкове українського радіо буде змінене?

– Я думаю, що такі якісь перші сигнали можуть бути вже до кінця цього року. Це певний тест і його треба, до речі, заміряти.

КОЛИ ДЕЩО ПРОВОКАТИВНО РОБЛЯТЬ ОЦІ ПАРАДИ, ВОНО МЕНЕ ТЕЖ ТРОШЕЧКИ БЕНТЕЖИТЬ

– Гаразд, ще одне дражливе, не можу у вас теж не запитати, В Україні, в Києві минув Марш рівності, довкола якого чимало списів було зламано. Як ви оцінюєте цю подію і чи вважаєте ви, що в Україні потенційно потрібно проводити такі веселі гей­паради, які властиві багатьом європейським світовим містам? І як ви виступали в цій дискусії?

– Я, звичайно, як Євген, міг би сказати досить швидко і прямолінійно. Але як людина, яка зараз займає посаду очільника Міністерства культури, безперечно я повинен сповідувати такий європейський підхід до цього питання: толерантний, з розумінням. Єдине, що мушу відверто сказати – ну, власне, згадуючи про колегу зі Швеції, тоді я з нею спілкувався про багато питань, дуже важливих: музейної ситуації там, культурної спадщини. Але разом з тим, вона не обійшла цього питання. Вона мені каже: "Як у вас з цим?", мається на увазі в країні. Я кажу: "Ну є, звичайно, деякі непорозуміння, проблеми, але ми потихеньку долаємо це і все інше". Натомість я хочу сказати: коли дещо провокативно роблять оці паради, воно мене теж трошечки бентежить. Тому що, ну Господи, от ми... Я живу серед багатьох…

– Це не про гомофобів, скажімо – прихильників, а це елемент смаку. Російське слово "вкусовщина".

– Безперечно. То дехто вважає, що з певного боку – так, звичайно, це так в Європі вже аж занадто легко, вільно. Я не хочу лізти нікому кудись, як кажуть, в…

– У вас є теж відчуття, що це дуже сильно поляризує країну в момент війни? І це тема, яка розриває.

– Так, абсолютно. Я би закликав, щоб тих організаторів, які хочуть отак принципово зробити це зумисне яскраво через будь-які ризики – я думаю, що це провокація. Разом з тим, звичайно, що людям треба просто тихіше на це реагувати, і коли ті відчують, що вони нікому не потрібні, то воно само, як кажуть, розсмокчеться. Тому що не звертають увагу. У нас там у мистецтві є багато людей, які…

– Ну от ви людина з цього середовища, чи ви спостерігали, скажімо, там дискримінацію за цією ознакою у вашому…?

– Жодних, жодних нема дискримінацій насправді. Гіпотетично там люди знають, що десь хтось у такий спосіб, мають такі собі орієнтири. Але коли ці люди талановиті – до них жодних питань немає. Ніхто нікому не робить претензій або якісь інші речі. Всі нормально спілкуються. Так, коли це йде якась така зумисна демонстрація, вона дійсно викликає певний супротив і протест людей, які сповідують традиційне культурне якесь мислення у всіх цих відношеннях.

ЦЕ МЕККА, ДО ЯКОЇ МАЮТЬ ЇХАТИ, А НЕ МОЖУТЬ ПІД’ЇХАТИ, ТОМУ ЩО ДІРИ НА ДОРОГАХ

– Зрозуміло, ще хотіла у вас теж – які ключові зараз пріоритетні напрямки вашого міністерства? На яких проектах ви зараз тримаєте фокус свій? Чи це взагалі державні якісь проекти, чи це, можливо, приватні? Можливо якісь бієнале? Що для вас пріоритети зараз?

– Справді, для нас зараз дуже важливо в якійсь мірі знайти такий справді непідробний, не декларативний діалог з недержавним сектором. Тому що так якось складалося довгий час, коли Міністерство культури відповідало там – є підзвітні колективи національного статусу, які зараз збереглися тільки при Міністерстві культури, а далі йшла прірва. От в цьому руслі я намагаюся зараз спрямувати разом з колегами – нові люди, які прийшли – зробити цей діалог. Тому ми підписували меморандум з багатьма громадськими організаціями, культурним середовищем мистецьким: "РПР­Культура", "Альянс культура", стратегія "Культура­2025", які мали великі напрацювання і ми підписалися під ними. І в мене, дай Бог, так вийде, що, можливо, наступного навіть вже тижня буде представлене на Раді реформ створення Українського культурного фонду, який дасть можливість працювати власне і підтримувати недержавні проекти, недержавний сектор. Який дуже потребує цього, бо там дуже багато креативу, дуже гарних ідей. Так виходить, що через брак коштів, або спрямованість, як це зазвичай було: Міністерство культури, яке працює тільки з державними колективами, воно не мало цієї комунікації. Оце дуже важливо: створення інституту книги, який зараз у нас відбувається, йде призначення виконуючого обов’язки – пані Коваль, яку знають. Далі на конкурс буде обиратися директор.

Також важливим є факт нашої вже офіційної заявки на представлення в стенді Франкфуртського ярмарку. Також зараз зроблений, згадали якраз про Венеційське бієнале, де держава буде виступати гарантом, проте віддає повну волю для того, щоб професійне мистецьке середовище обирало куратора, обирало ті проекти, які будуть представляти Україну на Венеційському бієнале. Тобто ми якраз хочемо цей вектор розправити для того, щоб були рівні гравці всі, були рівні можливості. Щоб Міністерство культури не було керуючим органом, а було майданчиком, який би дав можливість втілити ті чи інші ідеї.

Так, не секрет, що є багато – ціла низка таких великих гарних проектів, ідей, які я розводжу руками і просто я "знеструмлений" від браку коштів. Ну як я – я маю на увазі відомство. Але в цьому руслі, я думаю, як наслідок, вже після створення Українського культурного фонду обов’язково треба так званий закон про меценатство. Бо цей фонд треба наповнювати потім і не тільки грошима, які є в бюджеті міністерства. Хоча ми будемо віддавати той бюджет, який буде на мистецькі проекти для того, щоб експертна група – не чиновник визначав, який проект має бути підтриманий фінансово. І коли ці кошти будуть через закон, через те, щоби бізнес уже визначав, чи там компанії визначали ті проекти, які би вони хотіли підтримати – я думаю, ось це дасть великий поштовх до втілення і до такого великого широкомасштабного культурного життя України.

– Щодо вашого "царства", об’єктів, якими ви володієте? Чи планується, ну скажімо, продаж всіх цих Будинків культури і так далі? Те що перебуває на балансі.

– Ні, немає на меті, навпаки. Якщо чесно, один з пріоритетів – я вже сказав про створення Українського культурного фонду. І ще є один важливий пріоритет – це оновлення і осучаснення соціокультурних закладів культури, простішою мовою – те, що сказали – клубів. Тому що в рамках децентралізації є небезпека, що ці клуби, ці бібліотеки, їх просто дійсно порозпродають, а так не може бути. Так, знайти можливість, можливо їх скомпонувати. Там де їх немає – можливо, не треба будувати окремо те, окремо інше. Можливо, зробити ангарного типу модульний павільйон, який буде дуже багатофункціональний, але його не можна втрачати. Ми не можемо зараз все повіддавати, розпродати, тому що це є накладно – нічого не накладно, це є 10% насправді з тих коштів, які зараз великі регіони отримують на місцях в рамках децентралізації. Культура це є обличчя кожної області. Я зараз приїхав з Опішного. Це неймовірне шеститисячне містечко, велика столиця гончарського мистецтва, де заповідник, де музей Кричевського. Це Мекка, до якої мають їхати, а не можуть під’їхати, тому що діри на дорогах.

Тетяна Даниленко, "5 канал"

ЕФІРНУ ВЕРСІЮ ІНТЕРВ’Ю ДИВІТЬСЯ ЗА ЦИМ ПОСИЛАННЯМ ⟩⟩⟩

Попередній матеріал
Спецоперація "Бурштин": 123 обшуки і відсторонення прокурора Рівненської області
Наступний матеріал
Українських заручників у "ДНР" перевели у гірші умови – Геращенко

Нищук пояснив як обиратимуть місто-господаря Євробачення-2017 - інтерв'ю

Нищук розповів, коли стане відомо місто-господар Євробачення-2017

Нищук має намір створити агенцію для боротьби з проросійськими артистами

Нищук розповів - що буде з квотами на українське в ефірі: перше інтерв'ю міністра культури

Повна версія інтерв'ю з Євгеном Нищуком: За проведення культурних подій я отримував більше, ніж на посаді міністра

Вікторія Романова: Яке місто України прийматиме "Євробачення-2017"