– Добрий вечір, я рада вас бачити, рада, що до мене прийшли. Ми вас довго чекали, особливо ті прихильниці міністра юстиції, які не дуже аналізуються, що він робить, а знають, що він холостяк. Почну я з того, що ви на посаді з 27-го лютого 2014 року. Ви один з небагатьох, які лишалися під час наших трьох урядів. Мені б хотілося, щоб ви зараз озвучили найяскравіші реформи, що були досягнуті паном Петренком на посаді.

– Насправді 2,5 роки це, знаєте, певна зміна дуже багатьох-багатьох подій і пришвидшення життя. Один з моїх соратників ще по Революції сказав, що ми, напевно, є, з одного боку, нещасними, бо живемо у час змін, багатьох змін у країні. З іншого боку ми щасливі, бо ми проживаємо 10 життів простої людини, яка б жила у інший час. Ці 2,5 роки, це такий пришвидшений процес змін подій і питання навіть не в тому, що змінилось у Міністерстві юстиції – країна змінюється.

– Давайте конкретно, що вдалося зробити? Вдруге спитаю.

– Насправді, коли я прийшов у Міністерство юстиції, більшість українців певно не знали, чим займається Міністерство юстиції.

– Чим же воно займається, пане Петренко?

– Воно, на сьогоднішній день, перетворюється дійсно на європейське міністерство. Я не дуже люблю це розповідати, якимось чином рекламувати, але це та ціль, яку я перед собою поставив. Міністерство юстиції - це міністерство справедливості. І його основне завдання, як європейського міністерства, воно повинно забезпечувати захист тих людей, які не мають можливості найняти платного адвоката.

– Пане Павле, ви дуже правильні речі кажете, але я втретє вас спитаю: що за 2,5 роки зробило Міністерство юстиції? Мені б хотілося дуже конкретними тезами…

– Дуже конкретними тезами –  ми сконцентрувалися на декількох конкретних речах, які може відчути кожен пересічний українець.

– Давайте суди, номер один.

– Почнемо навіть не з судів, судами я завершу. Перше: це взагалі зміна філософії роботи Міністерства юстиції. Ми ліквідували радянську систему Міністерства юстиції, так звані районні управи юстиції, місцезнаходження яких не знав кожен окремий українець. Зрештою, вони не знали чим ці органи займаються. Де працювало декілька десятків тисяч людей, бюрократів. За рахунок економії коштів ми створили найбільш розгалужену систему центрів безоплатної правової допомоги в Європі, на сьогоднішній день. З вересня-місяця запрацювало додаткових 400 центрів, а сукупно це 526 центрів безоплатної правової допомоги. Це місця, де можна отримати право на захист і право на справедливість. Це найбільш фундаментальна реформа Міністерства юстиції. Тільки за минулий рік, і в цьому році, понад 200 тис. українців скористалися цими послугами і вони зрозуміли, що таке в принципі – Міністерство юстиції. Вперше за 25 років. Таким шляхом повинна була йти і прокуратура, повинні були йти інші органи.

– Ви вважаєте, що вони не йдуть правильним шляхом?

– Я вважаю, що вони тільки на початку шляху. Тому що перша спроба реформувати органи прокуратури, через так звані переатестації, вона провалилась. Коли 98% старих прокурорів залишаються в системі – це не реформа, це не зміна. Ми залучили тих людей, які не працювали у системі, ми провели публічні конкурси, ми дали їм можливість заробити більш гідну зарплату, ніж та, яка є у державній службі.

– Яка зараз, до речі, зарплата у цих людей?

– Зараз зарплата у найменших бюро правової допомоги, які є  у найменших селищах і містах – в районі 5 тис. грн. Це гідна зарплата, бо ми побачили, що на конкурси прийшло дуже багато фахових людей і у деяких містах були конкурси 10 осіб на місце.

– Рік тому я потрапила у  невеличку ДТП в місті Буча, це Київська область. І там був своєрідний суд, такий досить швидкий, бо ситуація була зрозуміла. І я прийшла до жінки, і жінка з наших – працює на телебаченні, яка була суддею у цій справі. Я зайшла до неї, ми обговорили там усі питання, сказали, ніхто не має претензій ні до чого, було винесене рішення… І ця жінка почала плакати, я кажу: "Слухайте, чого ви плачете? Що зараз відбувається?". Вона: "Я дуже прошу вашої допомоги, я працюю тут дуже багато років і я з тих суддів, яких не мають люструвати, бо повірте мені, за ці роки я жодного разу не крала. І мені б дуже хотілося, щоб у нашій країні усе було справедливо. А зараз ми усі під одну гребінку", – сказала ця жінка. Зараз ви можете уже зробити певні висновки, щодо того процесу, який стався, люстраційний. Скільки відсотків тих людей, як ця жінка, постраждали, а скільки дійсно мали піти геть? І чи пішли вони? Які результати цієї люстрації?

– Другий великий блок і це був мій особистий виклик. Як людина, яка під час Революції пройшла понад 70 певно великих судових процесів, дуже багато людей, які потрапили тоді за грати. На моїх очах, я все це бачив. Це була судова реформа, тому що перша вимога після Революції була – очищення судової системи. І питання було не в тому, що… Розумієте, судова система – це фундамент взагалі будь-якої країни. Якщо люди не довіряють суду, то вони тоді виходять на вулицю, якщо вони не можуть отримати справедливості у суді, вони йдуть на вулицю і цю справедливість домагаються від влади через протест. Я розумів, і розумію зараз, що якщо судова реформа не буде успішною, то Україна буде завжди мати ризики революції. Тому що незалежно від того, хто ті є, на якій ти посаді, якщо ти не маєш можливості прийти в суд і отримати чесне рішення – ти змушений виходити на вулицю.

– Зараз ви можете констатувати, що вона успішна?

– Зараз я можу констатувати, що в нас є всі можливості зробити її успішною. Тому що, ось ви запитали у мене, скільки було судів до строку? Особисто я подав понад 100 подань щодо звільнення суддів, які приймали незаконні рішення під час Майдану. Вищий адмінсуд скасовував ці рішення. Тобто судова система упиралась. І протягом двох років ми намагалися дати можливість суддям провести самоочищення. Парламент приймав один закон, другий. Закон про люстрацію дав можливість тим суддям, які підпадали під люстрацію – звільнитися. Неможливо провести всередині такої системи самоочищення. Тому була прийнята радикальна судова реформа. Я є одним із співавторів дуже жорстких норм закону про судову реформу. Які критикували судді, велика кількість експертів. І тут питання не в особистостях, питання в тому, що може бути людина дуже хорошою, але якщо вона була частиною тієї системи, то вона повинна так само підпадати під те очищення. І третій блок, який, я вважаю, буде точно дуже успішним, він мав багато критики у парламенті, але ми змогли протиснути це через сесійну залу. Ті судді, які призначалися Віктором Януковичем, це 1800 суддів, не зможуть автоматично перейти в нову систему судів. Їхні повноваження закінчуються, якщо людина випадково туди потрапила і дійсно, в неї немає ніякої проблем з професійністю і чесністю – вона йде на конкурс, як будь-який інший юрист. Оце три основні блоки, це певно найважливіші досягнення сучасного українського парламенту на сьогоднішній день, дана судова реформа, безумовно.

– Я хочу зараз одну цитату, це 20 листопада 2015 року, ви давали інтерв’ю "Українським новинам": "По ділам майданівських суддів я свідомо не ходжу на засідання, бо є конфлікт інтересів. Повинен або брати відвід, або не брати участь у засіданні, бо ти є заявителем". Отже, наскільки я розумію, вас утримує бюрократична процедура чи у іншому якась річ?

– Ні, насправді, ця цитата стосувалась того, що, у зв’язку з тим, що я подав понад 100 скарг на дії конкретних суддів, деякі справи, які вони виносили, стосувались особисто мене і тоді, як працівника потерпілих активістів. Для того, щоб ті особи, судді, чиї дії я оскаржував, потім не використали це, як формальну причину для оскарження рішення Вищої ради юстиції я, як скаржник, не приймав участь у засіданнях Вищої ради юстиції і не голосував, тому що це був би конфлікт інтересів.

– Напередодні було чергове засідання суду щодо колишніх беркутівців. Узагалі, ви, як міністр, задоволені ходом цих судів? Адже на цей момент, я не можу, як журналіст, констатувати жодного випадку, коли людина, яка стріляла у наших хлопців на Майдані, є покараною. Це ж дійсно так?

– Я, як громадянин, не задоволений ходом цих розслідувань. 

– А в чому справа? В чому камінь спотикання? "Недостатньо доказів", –  говорить слідство. А ви що скажете?

– Я скажу те, що після революції ми отримали, крім спотвореної судової системи, ще й спотворену правоохоронну систему. Яка спотворювалася протягом 20 років і особливо – протягом останніх 4 років, під час Януковича. І, уявіть собі, хто б не був Генпрокурором, навіть свята людина із величезними професійними здібностями – ця людина отримує у спадок систему, побудовану Пшонкою і Януковичем. І ця система повинна розслідувати справи проти своїх колег, партнерів і співучасників. Можливо, з іншого міністерства легше коментувати роботу своїх колег. Я б тут не давав оцінки саме роботі керівництва Генеральної прокуратури, бо я точно знаю, що верхня ланка, яка змінена, вона націлена на те, щоб розслідувати ці справи. Тому що це люди, які так само пройшли Майдан. Але виконавці не мали бажання розслідувати ці справи. Це один блок питань. Другий блок питань: справи дійсно великі і складні. І ті люди, які під час Революції Гідності давали вказівки розстрілювати чи бити активістів, і зараз повтікали до Росії, вони зачищали за собою сліди.

– Що тоді робить міністр юстиції, для того, щоб ця справа йшла швидше? Я чому так питаю, тому що всі чиновники, які приходять до нашої програми – всі говорять одне і те саме. Зазвичай, вони жаліються на оцю ланку, яка довгі роки працювала злагоджено і не виносила правильних та справедливих рішень. Сьогодні, коли вже прийшов певний час –  а 2,5 роки досить великий час, щоб щось змінити.

– Знаєте, міністр юстиції… У зв’язку з тим, що у міністра юстиції не має ані слідства, ані правоохоронних органів, жодних повноважень…

– Безумовно, у вас немає повноважень. Але, як громадянину – вам болить. Відповідно – як міністру болить.

– Що я роблю за ці 2,5 роки? У принципі, через парламент, навіть через той перший парламент, який складався у тому числі із регіоналів, ми провели низку змін до законодавства таких, які дали інструмент правоохоронцям – якого певно немає у більшості країн ЄС. Це і питання щодо заочного кримінального провадження, спецконфіскацій, швидкого арешту осіб, які звинувачуються у таких складах злочинів. Я тоді йшов у парламент, кожен раз до депутатів, які особливо не хотіли головувати, переконував, що саме це треба для того, щоб наші правоохоронці нарешті зсунулися з мертвої точки. Таких разів було п’ять. Ми дали інструмент.

– Будемо сподіватися. Ходили чутки, так це чи ні, підтвердіть або спростуйте, що пан Яценюк на своєрідних перемовах казав, що давайте про різні посади говорити, торгуватися, але пан Петренко і пан Аваков – це дві людини, які мають лишитися на своїх місцях. Чому він так за вас тримався? І чому зараз ви лишилися на посаді?

– Я ці чутки не можу підтвердити…

– Ну Яценюк же з вами говорив на цю тему?

– По останньому перезавантаженню уряду, рішення з приводу того, кого делегує "Народний фронт" до останнього складу уряду, який зараз є чинним, приймалось на фракції буквально за декілька днів до прийняття остаточного рішення по всьому складу уряду. І тоді фракція дуже активно обговорювала різні кандидатури. У нас так побудована ситуація, що в принципі, фракція має вирішальний голос. Скажу чесно – я там не виступав і не просився залишитись. Скажу більше, що навіть після першого перезавантаження – були певні такі внутрішні відчуття, бо усі ми живі люди.

– Ми хочемо трохи про вас поговорити, аби нашим глядачам іще більше відкрити, хто ви є. Я знаю, що ви 10 років займалися адвокатською діяльністю, 10 чи більше?

– Більше певно. Десь 12.

– Десь 12. Після того, ви пішли у політику. Потім в уряд. Перше запитання: навіщо це вам? А друге запитання: подейкують, що дуже багато людей із екс-життя Петренка зараз насичують Міністерство юстиції, певні ланки, які пов’язані із судовою системою. Це правда?

– Ні, це не правда. По судовій системі взагалі – це повна нісенітниця. Бо я скажу, що напевне в мене там більше людей, які мене не люблять. У силу тієї судової реформи, яка запустилась. Що стосується Мін’юсту – ті люди, які зі мною працювали у адвокатському середовищі, в Міністерстві юстиції їх всього двоє. Ті, які зі мною працювали по приватній практиці, всього двоє людей. які працювали зі мною раніше. Це Антон Янчук і Ганна Онищенко, все. Велика помилка людини, коли вона обмежує коло тих людей, які потрапляють в команду тільки серед своїх близьких, знайомих чи людей, з якими вона працювала. Це дуже сильно обмежує спроможність команди. Команда сильна, коли туди потрапляють сильні особистості, які мають певний досвід.

– Ви про це Яценюку ніколи не казали? Тому що він має схильність оточувати себе одногрупниками, соратниками по університету. Ну там Пишний, ви, хто там ще?

– По-перше, я не є ані одногрупником, ані однокласником Яценюка.

– Слухайте, а ви не вчилися разом у Чернівецькому університеті?

– Ми вчилися, але з різницею в 5 років. Він на 5 років старший.

– Тобто все це брехня, що ви у одній групі вчилися і потім по-дружбі…

– Абсолютно. Ми із Яценюком познайомилися у 2009 році на президентській кампанії, коли я, як адвокат, прийшов як волонтер. Дійсно, я тоді мав таке внутрішнє відчуття, що є реальні ризики, що прийде Янукович, я кажу відверто, прийде до влади. Я тоді прийшов до штабу і запропонував, що ми готові працювати на волонтерських засадах, допомагати на тій кампанії.

– Продовжуючи тему, ви згадали про людей, які працюють з вами в команді. Ми згадали про існування вашої декларації і хочемо зараз про це трохи поговорити, бо, не дивуйтеся, кожен, хто до нас приходить – ми обговорюємо цю тему, тому що це важливо для українців. За 2015 рік ви заробили 3 млн 807 тис. 974 грн. Це якщо бути точними. 72 тис. – це зарплата. Ми не полінувалися, і взяли проаналізували, що ставалося із вашими доходами за останні роки. У мене в руках зараз 2013-й рік, загальна сума сукупного доходу близько 3 млн грн. Маємо далі 2013-й рік, як я розумію вже інший період, маємо 8 млн, маємо 2014-й рік – 15 млн, і 2015-й рік – 24 млн грн. Тобто збільшення доходів за всі ці роки – за рахунок чого, пане Петренко?

– Це не збільшення доходів насправді, це та проблема, яка є у всій країні – інфляція, збільшення курсу долара. Так складається, що українці, які мають збереження в тому числі у доларах, вони стають, на жаль, мільйонерами через те, що курс долара збільшується. Але насправді… Там є частина доходів, пов’язана з продажем, я мав декілька земельних ділянок, які придбав ще у 2006-2007 роках. Я їх продав і так сталось, що у мене була квартира, її теж продав і розмістив гроші на депозиту. Фактично, зараз за рахунок відсотків я маю можливість нормально жити, бо зарплата державного службовця, вона не відповідає тим запитам, які є у людини. Як, в принципі, зарплата багатьох українців.

– Ну і як це розумію, є від головування "Народного фронту", у вас існує така штука, як зарплата в конвертах з боку партії тим міністрам, які працюють в уряді? Ні?

– Ні, це нонсенс.

– Є такий мінус у вашому іміджі, чи роздула це преса, чи насправді тут є якесь справедливе звинувачення, зараз у вас спитаю. Житомирська кондитерська фабрика, ви розумієте про що я? Обличчя ваше, обличчя Пашинського і обличчя пана Авакова, яскравих представників "Народного фронту", висять на головній сторінці і зазначено, що ви займаєтесь розкраданням, рейдерством, пов’язаним із цією фабрикою. Розтлумачте взагалі, в чому ситуація.

– Дивіться, насправді це не перша брудна інформаційна кампанія, яка була проти Мін’юсту, проти мене особисто.

– Ким замовлена?

– Почну з того, що починали з 2014-го року. Спочатку ти, як людина, яка не працювала на держслужбі, реагуєш на це гостро: несправедливість, повна брехня, повна маніпуляція, а потім ти розумієш, що якщо з’являються такі маніпуляції, значить ти робиш правильні речі. Якщо ви пам’ятаєте, десь у 2014-му році влітку була величезна інформаційна кампанія проти мене особисто і Міністерства юстиції. Тоді ми зламали декілька схем. Перша – це продаж конфіскованого майна, коли займалась цим одна компанія, наближена до Януковича-молодшого. Ми ліквідували цю схему і передали усі продажі на електронний майданчик, фактично прототип Prozorro, який потім перетворився у державні закупівлі. Плюс ми тоді прибрали бланки, голограми, ЄДАПСи і тоді я дуже гостро переживав, коли там з’являлися маніпуляції про моїх рідних, якась брехня про мене. А потім, я до цього підійшов філософські, я поспілкувався з людьми, які вже не перший рік працюють, вони кажуть: "Не звертай увагу. Якщо про тебе говорять такі речі – значить ти робиш правильні речі". Головне, щоб всередині ти відчував правду, що ти правий. Що стосується Житомирської фабрики, там корпоративний конфлікт, дуже довгий, “з бородою”, між двома групами. І саме цікаве, що я про цей конфлікт дізнався, коли під Міністерством юстиції з’явився перший мітинг. Міністерство юстиції взагалі не мало жодного відношення до цього конфлікту.

– Слухайте, ну ви напевно зараз лукавите, бо пан Пашинський був пов’язаний із цим конфліктом досить довго. Він є у вашій команді.

– По-перше не в моїй команді, я не в його команді, він є народним депутатом...

– Ну ви розумієте, про що я. Я маю на увазі, в команді "Народного фронту".

– Я вам кажу щиро, відверто, дивлячись в очі. Я побачив мітинг, я приїхав на роботу, дивлюся – мітинг під Міністерством юстиції...

– Кому це потрібно? Янукович-молодший мертвий, Янукович-старший зараз…

– Що стосується Житомира, там є дві групи, які не можуть між собою поділити права на цю фабрику. Чому вони прийшли під Мін’юст, це був елемент шантажу для того, щоб Мін’юст прийняло ще якесь рішення про скасування тієї чи іншої реєстраційної дії. Їм не потрібно було на той момент жодного результату, їм потрібно було робити таку картинку і займатися незрозумілим для мене шантажем.

– Я спитаю вас, як вам взагалі в уряді Гройсмана? Вам є з чим порівняти, Гройсман не є вашим політичним соратником, але все ж таки є зараз вашим шефом. Як воно і чи більше користі в цьому уряді від попереднього? Чи можна так порівнювати?

– Я знайомий з Гройсманом, ми працювали у першому уряді, після Революції. Ми тоді дуже тісно співпрацювали, він був віце-прем’єром, міністром регіональної політики і фактично децентралізацію і передачу функцій Міністерства юстиції ми з ним починали саме тоді. Мені комфортно працювати з Гройсманом, в нас повне порозуміння, фактично по всім без виключення реформам, які є. Немає дискусій. Хочу надати йому належне, він, як  колишній мер міста, в першому уряді якраз мене надихнув на те, що треба віддавати функції Міністерства юстиції. Бо величезною проблемою Міністерства юстиції було в тому, що воно займалося фактично комерцією. Не просто комерцією, а системним збором хабарів з місць. Така була Державна реєстраційна служба, "дуже успішний орган", у лапках, який створювали у 2011-му році і це було просто систематичним збором грошей за реєстрацію квартир, нерухомості, бізнесу. Коли я прийшов на посаду міністра і ми пробували, залучили європейців, приїхали грузинські експерти, ми пробували якимось чином привчити цих реєстраторів. Я зрозумів у якийсь момент, що це неможливо. Для мене був таким "моментом істини" вересень 2014-го року, до мене на прийом прийшла жінка, з Черкаської здається області. Я питаю, в чому суть проблеми, а вона каже: "Я хочу просто вам в очі подивитись". Кажу: "Що сталось?". Каже: "У мене помер чоловік, три тижні тому назад і за свідоцтво про смерть з мене вимагали 300 грн". Для мене це просто був шок.

– Ви думаєте, зараз цього немає?

– Зараз цього немає, тому що немає Реєстраційної служби, я її ліквідував повністю.

– Я маю на увазі таких от, хабарницьких штук.

– Я після того… Зараз цього немає, бо немає системи. Я після того розігнав усе районне управління Реєстраційної служби. Але зрозумів, що це проблему не вирішує. Ти борешся з незаконною конфіскацією, з якимись великими макрокорупційними схемами, а люди, які на місцях – щодня стикаються з цими проблемами. Ми ліквідували Державну реєстраційну службу. Її не існує у принципі. Так, 5 тис. реєстраторів були звільнені. Вони, дійсно, мене не люблять. Але це їхня особиста проблема – якщо була побудована системна побутова корупція. Що ми далі взамін? Ми передали ці функції місцевим органам влади і всім приватним і державним нотаріусам. Зараз є конкуренція, зараз вже люди забули, що таке у Києві, в Шевченківському районі, стояти з п’ятої ранку в черзі для того, щоб після обіду подати документи на реєстрацію компанії. Люди про це забули. Тому що цього вже зараз немає. І добре, що зараз вже зовсім інша ситуація – ти можеш прийти до будь-якого нотаріуса в будь-якій точці України і за годину зареєструвати компанію.

– Але існують черги при реєстрації документів.

– Жодних черг. Які можуть бути черги, якщо…

– Після того, як я відвідала ваш новий сервіс готовий… До речі, хочу вам за нього потиснути руку, це крута штука. Але цей сервіс носить такий поодинокий характер. Одразу мені почали писати у Facebook, от оформлювали буквально нещодавно в ОВІРі, скільки це, вони отримували талон, з талона…

– Дивіться, ОВІР – це ще один міф. Міністерство юстиції не займається видачею паспортів, не займається прописками. Міністерство юстиції займається... займалося раніше реєстрацією бізнесу і нерухомості. На сьогоднішній день, поняття черги, щоб зареєструвати компанію – немає. 6,5 тис. нотаріусів, які є по всій країні, б’ються за клієнтів. Зараз така склалась ситуація, я спілкуюся із знайомими у приватному бізнесі, і з представниками асоціацій. Вони кажуть: "Ви знаєте, зараз нотаріуси змагаються, який додатковий сервіс зробити тобі, як представнику компанії… За тебе готують статут, готують усі документи, для того, щоб ти тільки прийшов і провів цю реєстраційну дію у конкретного нотаріуса". Немає зараз проблеми, ну нехай, якщо хтось з українців ще не знає, я думаю, що знають всі, бо ми це дуже сильно інформували.

– Ну от розтлумачте тепер, хто паспортами займається, до кого оббивати поріг?

– Міграційна служба, яка підпорядковується МВС. Вони у процесі реформи, я сподіваюсь, що вони використають наш досвід, який я вважаю, він є успішним. Тому що, коли є конкуренція і коли немає монополії, коли є можливість вибору тобі, як клієнту, куди звернутись, щоб отримати швидкий сервіс – нема за що брати хабар. В Києві 400 нотаріусів, по всьому Києву, в будь-якого нотаріуса ти можеш здійснити цю дію. І вони б’ються за тебе, як за клієнта, бо нотаріус отримує 60% суми реєстраційного збору собі, як легальну плату. Держава, яка не вистачає жодної копійки на цього нотаріуса отримує 40%.

– До речі, скільки держава витратила на цей сервіс "Готово", який пов’язаний з оформленням?

– На сервіс "Готово" витрачали місцевий бюджет Київської області. Я за це хочу подякувати керівництво Київської ОДА.

– Так само у інших містах?

– Абсолютно вірно. І у них є дуже пряма мотивація, тому що усі кошти, які зараз платять кияни і жителі Київської області за усі сервіси у цьому центрі – вони йдуть до місцевого бюджету.

– Скільки це коштує, до речі? От, для розуміння іншим містам.

– В принципі, такого роду центр коштує у районі 15 млн грн. 15-20 млн, залежно від площі. Щоб ви розуміли, він окуповується для місцевого бюджету за рік. Тому що Міністерство юстиції передало ті кошти, які надходили до нас, до центрального бюджету – понад 1 млрд грн – місцевим бюджетам. Ця модель, я вважаю, себе виправдала.  Це успішна модель. Зараз, представники певних європейських країн, Східної Європи, якщо раніше вони нас вчили реформам, то зараз було уже декілька зустрічей з колегами-міністрами, які обережно запитують: "А як статистика? А як у вас успіхи? А можна побачити презентацію?". І мені це приємно. Нехай вони теж отримують наш український досвід.

– До речі, зі шлюбом так само швидко можна у них, як в нас тепер?

– Також, з приводу шлюбів. Другий блок, який стосувався взагалі побутових питань – це народження дитини, реєстрація шлюбу. Розумієте, коли життя людини починається з 300 грн хабара, це взагалі ганебно. І коли батьки бігали по місяцю по РАДСам, щоб отримати свідоцтво про народження, це просто ганебно. В минулому році ми запустили пілотний проект, в обласних центрах відкрили у пологових будинках фронт-офіси. Тоді нас теж критикували, що це піар, при чому ми особливо не піарились. Я, напевно, не дуже вмію це робити. Може і добре, бо краще щоб бачили вже результат. Але тоді було багато таких скептиків, які розповідали: "Та, це Міністерство юстиції робить піар-акцію. Все закінчиться на рівні обласних центрів". На сьогоднішній день 458 пологових будинків по свій країні, а це покриває фактично всі районні центри надають цю послугу. Майже 30% новонароджених отримують документи у пологовому будинку, за 24 години.

– Це прекрасно.

– Хочу з вами поговорити щодо питання Криму і Донбасу. Власне, одну цитату навести. Цитата стара, 18 березня 2014-го року, це "Українська правда", але вона нам допоможе знайти відповідь на запитання. Ви заявили щодо націоналізації української власності у Криму, далі цитата: "Ми чітко заявили, якщо Російська федерація визнає ці дії, кримської влади, то Україна залишає за собою право вживати адекватних заходів іском-компенсацією збитків за рахунок майна, що мають жителі Російської федерації і перебувають на території України і в інших державах". Виникає запитання, 2014 рік, зараз у нас 2016 – російська влада визнала, що ми зробили взамін?

– На сьогоднішній день п’ять справ у міжнародному суді, в Європейському суді по правам людини. В тому числі з боку, який стосується компенсації збитків України. Крім того, низка наших державних компаній, державних банків у комерційних арбітражах стягують збитки у за так звану "націоналізацію". Крім того, я не буду розповідати деталей, міжнародна судова, найближчим часом буде справа. Російська сторона точно понесе відповідальність і відшкодує всі ті збитки, які вони спричинили.

– Це питання виключно часу, я правильно зрозуміла?

– Це питання часу. І ми маємо дуже сильну юридичну позицію. І дуже багато доказів. Питання часу… Не можна, на жаль, підганяти міжнародні суди, у них свої процедури. Але ми не будемо робити помилок Грузії, я ще раз це повторюю ще у цьому ефірі. Щоб було тим експертам, людям, які думають, що вони в цьому розбираються, в тому числі певним юристам. Які пишуть, що от, можна було за рік усе з Росії через міжнародні суди компенсувати. Грузія у свій час, після військової операції, після війни, так званої "Восьмиденної", пішла до міжнародного суду, зразу, без дотримання процедур попередніх. І міжнародний суд ООН відмовив їм у розгляді справи по-суті. Росія це використала у інформ-просторі як перемогу. Ми такого шансу їм не дамо.

– Але щодо Грузії, суддівська реформа, ви знаєте, у них пройшла досить успішно.

– Це питання спірне.

– Спірне?

– Можна на нього дискутувати.

– Це питання, яке озвучене самими громадянами там, під час відвідування мною Грузії. Безумовно, це не можна називати зрізом, але тим не менше, реформа там проведена. Скажіть мінуси, які там є, просто щоб ми знали, грузинської реформи. На скільки я знаю, вони звільнили всіх суддів, які займали посади.

– Не зовсім так. Я скажу плюси, які є у нашій реформі, яку ми заклали зараз, в тому законодавстві, яке стане реальністю і почне реалізовуватися з вересня-жовтня цього року. Ми дали можливість прийти в судову систему людям, які там не працювали. Які не мають вірусу 25-річної роботи за вказівкою. Я дуже чекаю, що умовний новий суддя Верховного суду, який був раніше адвокатом, чи доктором наук, чи кандидатом наук зі стажем понад 10 років, у разі, якщо хтось з будь-яких посадовців у цій країні, чи то депутат, чи міністр, чи інший державний службовець, йому зателефонує з якимось питанням по справі –  вийде на прес-конференцію, заявить прізвище цієї особи і подасть документа до НАБУ.

– Не боїтеся такої ситуації, що такі, як пан Чаус, які тримали по 150 тис. у банках, можуть повторитися – але фахівці?

– А такі, як пан Чаус, це вже буде історія. Чому? Тому що судова реформа прибирає абсолютну недоторканість суду. Якщо б пана Чауса затримували, умовно кажучи 30 вересня цього року – він уже би сидів у СІЗО. Тому що 30 вересня починають діяти нові норми Конституції, які говорять, що якщо суддя затримується на місці вчинення злочину – у нього немає ніякої недоторканості. Не треба ніяких рішень парламенту, він одразу їде на Лук’янівку.

– Насправді це одне із феноменальних рішень, яке було дуже потрібне. Але ми чекали поки Рада стане до роботи, тому Чаус відомо де.

– Я вам скажу ще хороший сигнал, що судова система буде зовсім інша – те, що зараз судді масово подають заяви про відставки. Остерігаючись електронного декларування, а крім електронного декларування вони будуть проходити додатково спец-перевірку антикорупційну.

– Щодо електронного декларування, це вже серіальна історія, правда? Ми пам’ятаємо, як гналися швидше, наприкінці серпня, все зробити. Не сталося. Президент обіцяв дати до 1 вересня, наводили різні цифри, але там не було ліцензії і говорили, що ця система наразі недолуга. На даний момент, я не знаю коли ця програма чітко вийде в ефір, не дивилась у телефоні, що з системою електронного декларування?

– Вона на сьогоднішній день працює. В неї вносять декларації і це вже реальність.

– Вона працює без збоїв і це та система, яку ми прагнули, це та система, яка оцінюється європейцями, як?..

–  Це та система, яка оцінюється європейцями, як виконання наших вимог по безвізовому режиму.

– Так, саме так.

– Абсолютно.

– До речі, ваші щодо того перспективи? Будемо мати у жовтні безвізовий режим? Які думки ваші, особисто, як громадянина? Не буду зараз питати, як міністра юстиції.

–  Я думаю, що у жовтні ми будемо мати позитивне рішення по запуску безвізового режиму. Дата запуску, вона може варіюватись – листопад, грудень чи січень. Але я оптиміст, я багато спілкуюся з європейцями, ми ще будемо мати у вересні з ними велику зустріч у Брюсселі, і ми виконали все, навіть більше, ніж усе. Жодна країна, яка отримувала безвізовий режим, не будучи членом ЄС, не пройшла такий шлях і не виконала такі вимоги, як Україна.

– Будемо сподіватися, у нас чимало серед європейців адвокатів, і в Європарламенті, і в Раді ЄС. Окей.

– У нас є бліци. Перше запитання: ви знаєте, коли у вас прийомні дні та години для особистого прийому громадян?

– У мене прийомні дні та години прийому громадян плаваючі, бо я їх проводжу зараз безпосередньо у бюро правової допомоги по регіонах. Я змінив формат, тобто я кожних два тижні декілька днів у регіонах і проводжу там прийом громадянин, це більш ефективно.

– Тобто четверта п’ятниця місяця з 10:00 до 12:00, тобто це приблизно дві години на місяць?

– Тобто у четвер-п’ятницю я виїжджаю у регіони, у п’ятницю завжди відбувається прийом громадян. Або це Рівненська область, останній раз це був Маленський регіон Рівненької області. Львівська область, Івано-Франківська область, де люди можуть прийти і поспілкуватись з тобою, безпосередньо задати питання, які вони не могли вирішити на громадському рівні

– Ми радимо тоді змінити інформацію на вашому сайті.

– Окей.

– Друге запитання: чому в порядку першочерговості прийому до вас герої Радянського Союзу стоять вище за героїв України? Це теж є на вашому сайті.

– Приберемо, це якась дурня.

– Окей. Третє питання: скільки днів потрібно витратити, аби зареєструвати бізнес в Україні на цей момент?

– 24 години. Ще можна через інтернет за декілька годин це зробити.

– Окей. В Україні є закони, які не можна змінити навіть, якщо це дуже потрібно владі?

– Немає таких законів. При наявності 226 голосів у парламенті будь-який закон може бути змінений, крім Конституції, яка потребує 300 голосів.

– Це правда, що у лютому 2014-го року ви зареєстрували торгову марку "Всеукраїнське об’єднання "Майдан"? Було таке?

– Не пам’ятаю такого. Це, можливо, було рішення Ради Майдану для того, щоб не було дискредитації з боку тодішніх регіоналів.

– Ваших особистих ініціатив з того приводу не було?

– Можливо я і наші юристи оформили документи.

– Вас влаштовує ваша нова зарплатня 16 тис. грн?

– Я працюю на волонтерських засадах.

– А скільки витрачаєте на місяць?

– Декілька десятків тисяч плюс оренда квартири.

– Ви орендуєте квартиру?

– Так.

– Продали і орендуєте?

– Так.

– А в чому сенс? Давати гроші незрозуміло кому і...

– Сенс в тому, що я не одружений. Тоді, коли я продавав квартиру я для себе вирішив, що буду купляти квартиру вже з майбутньою дружиною. А після того так сталося, що, на сьогодні, є простішим оренда квартири, ніж придбання нової, ремонт і так далі. Тобто я не полишаю тієї своєї ідеї, що я придбаю квартиру, вже коли буду мати другу половинку.

– Зараз не маєте?

– Зараз не маю.

– Окей. На що ви збираєте гроші в банку, якщо є такий збір? На життя чи от на квартиру, наприклад?

– У мене є мої заощадження, за рахунок відсотків я, в принципі, їх витрачаю на життя. Частково подаю на благодійність, але цю тему не хочу продовжувати.

– Після адвокатури вам не нудно працювати міністром? Адже це зовсім інше.

– А я собі не даю нудьгувати, я постійно придумаю якісь речі, так, щоб не було нудно ні мені, ні оточенню, ні команді Мін’юсту.

– Хто ваш найкращий друг?

– Хто мій найкращий друг? Найближчий друг – це рідна сестра. Є друзі зі школи, є друзі з університету, але найближчий  друг – це моя рідна сестра.

– Політики можуть бути вашими друзями?

– Ну критичні – так.

– Яка ваша улюблена пісня?

– Моя улюблена пісня? "Я не здамся без бою".

– Вакарчук. Кого із політиків ви узяли б із собою на безлюдний острів?

– Саме із політиків. Акцентую.

– З політиків – нікого. Кого-небудь із жінок узяв би на безлюдний острів. Навіть якщо вони займаються політикою.

– Пане міністре. В мене вже холодний піт пішов по спині. Якби я була неодружена, я б зараз хвилювалась.

– Якби ви проводили допит Януковича у суді, яким було б ваше перше запитання до нього?

– "Чи взагалі у вас є серце?".

– Якщо Янукович повернеться в Україну, який шанс того, що його засудять?

– З тими доказами, які збираються правоохоронними органами – дуже високий.

– Якщо в Україні перестануть готувати юристів, наскільки вистачить тих, що вже є?

– Ну в Україні не перестануть готувати юристів. Але щороку випускається 12 тис. юристів з вузів. І восени ми з Міносвіти будемо презентувати концепцію реформи юридичної освіти. Це неправильно, коли юристів випускають виші, які взагалі не готові до цього. Коли дітям калічать долю. Коли ти маєш диплом, але знань не маєш.

– Ви колись просили Яценюка про особисту послугу?

– Ні.

– "Закон Савченко" приносить Україні більше користі чи більше шкоди?

– Більше шкоди.

– Ви противник цього закону?

– Я вважаю, що вихід такої кількості рецидивістів у наших умовах – це в принципі неправильно.

– Якою була ваша найбільша політична помилка за ці 2,5 роки на посаді? Можливо, в політиці, в цілому?

– У перші тижні після Революції в тій Верховній Раді можна було прийняти набагато більше законів. Тоді був такий настрій, було велике вікно можливостей.

– Чому цього не сталося?

– Був хаос у державному управлінні. Щоб ви розуміли, Міністерство юстиції тоді складалося з близько 800 людей, реально готували закони,  які треба було швидко приймати – 10 людей. Я критично оцінюю, можна було зробити більше.

– Яка ваша найбільша слабкість?

– Найбільша слабкість? Хто може щось попросити, коли я не можу відмовити – це напевно жінка. Але це, певно, не тільки слабкість, а і сила.

– Вам доводилося брехати заради благої справи?

– Доводилося.

– У чому ваша головна відмінність від інших міністрів Кабміну?

– Я не порівнюю, Всі люди різні і у кожного є свої чесноти і недоліки.

– Коли ви востаннє плакали?

– Не пам’ятаю. Пам’ятаю – під час Майдану.

– Ви можете зараз продемонструвати останнє смс у телефоні?

– Я без телефону.

– Але можемо помічницю попросити принести. Чи це закрита інформація?

– Ну я там, смсками не переписуюсь.

– Не переписуєтесь. Тільки телефоном?

– Тільки телефоном.

– Окей. Ну ми вам тоді отаку смску в очі: я дуже вдячна, що ви сьогодні до мене прийшли. Знаєте, нам би, всім українцям, дуже сильно хотілося жити краще, це безумовний факт, тут я не буду зараз якихось публіцистичних заяв робити. Але ми страшно віримо і інколи нам стає дуже сумно, коли ця віра не має продовження, в те, що наша судова система і Міністерство юстиції виносили б справедливі рішення. І питання майданівців, і у побутових питаннях, і у спорах – мені здається, що це чи не найбільший момент, якого прагнуть українці, після закінчення війни звичайно. Я дякую, що ви до мене прийшли, була рада вас бачити.

– Дякую.

Яніна Соколова "5 канал"