5 канал

Ірина Геращенко: Парламент багато в чому не відповів сподіванням суспільства не просто на оновлення, а на здоровий глузд

Перший заступник голови Верховної Ради України Ірина Геращенко у програмі "Погляд" на "5 каналі" розповіла про спротив окупантів звільненню заручників, спекууляції довкола виборів на Донбасі та підбила підсумки роботи чергової сесії парламенту

ПУТІН ДАВ ВІДПОВІДЬ, КОЛИ СКАЗАВ ПУБЛІЧНО: "А ЧТО ЖЕ ВЫ ХОТИТЕ, БУДУТ СТРЕЛЯТЬ, ПОКА КИЕВ НЕ ВЫПОЛНИТ ПОЛИТИЧЕСКУЮ ЧАСТЬ СОГЛАШЕНИЯ"

– Почнемо, напевно, з не надто втішної новини про те, що процес звільнення наших заручників фактично заблокований. У результаті того, що представники бойовиків надіслали листа, в якому фактично виставили нереалістичний ультиматум, нереалістичні умови для того, щоб цей процес відбувся. І це те, що ми маємо – зірвався обмін заручниками 25 на 50, який обговорювався достатньо довго. Можна вважати, що це остаточне блокування процесу? І чим воно продиктоване? Чому саме зараз і так категорично?

– Насправді ми взагалі бачимо дуже серйозне загострення ситуації на фронті. Бачимо збільшення протягом травня-червня кількості обстрілів, кількості загиблих українських військовослужбовців і цивільного населення від цих обстрілів і порушення режиму тиші. Ми бачимо щодня збільшення – і публічно вже про це говорить місія СММ ОБСЄ – такої агресії проти незалежних спостерігачів, які мають фіксувати факти, порушення. І, очевидно, ми бачимо таке комплексне небажання другої сторони не виконувати Мінські угоди. Чому? Мені здається, що сам Путін дав на це відповідь, коли сказав публічно: "А что же вы хотите, будут стрелять, пока Киев не выполнит политическую часть соглашения". Якою тут є позиція України? Я хочу ще раз наголосити, що для української сторони безпекова і гуманітарна складова Мінських угод є пріоритетними і ключовими. Тому що мова йде про життя і здоров’я громадян України.

І саме тому ми наполягаємо саме на пріоритетності виконання, першочерговості саме безпекової і гуманітарної складової. А це і дотримання режиму тиші, відведення зброї, і звільнення заручників. Я хочу вам нагадати, що минулої середи, коли відбувалися ці перемовини в Мінську, ми дуже всі сподівалися, що буде такий прогрес у безпековій групі, де домовляться про відведення зброї на певних ділянках і таке інше. І попри те, що начебто все йшло добре і ці переговори тривали там два дні, вони закінчилися нічим у той день. Що було зафіксовано, ну саме через цю позицію російської сторони і бойовиків. Це спроба шантажувати світ, брязкати зброєю, показувати зуби, когті і таке інше. І плювати на норми міжнародного права.

Я хочу сказати, що зараз, наприклад, координатор ОБСЄ в гуманітарній підгрупі відвідав окуповані території – йому не дозволили зустрітися з заручниками. Цьому немає пояснення. Тому що, я перепрошую, але українські тюрми відкриті для гуманітарних місій, для того щоб можна було пересвідчитися, в яких умовах там утримуються ті, хто порушив законодавство. Тюрми на окупованих територіях, так само як і тюрми, де утримують у РФ наших політв’язнів, залишаються закритими для Міжнародного Червоного Хреста, для ОБСЄ і таке інше. Як Україна має діяти в цій ситуації? Чи можемо ми собі дозволити просто констатувати факт, що звільнення заблоковане і чекаємо якогось там чуда? Ні, звичайно. Ми працюємо по різних сценаріях. Хочу наголосити, що, наприклад, кілька днів тому нам вдалося, завдяки цим різним сценаріям, звільнити Івана Без’язикого, завдяки дуже серйозній роботі нашої СБУ. Ми працюємо по різних сценаріях, тільки щоб звільнити наших хлопців.

ЕФІРНУ ВЕРСІЮ ІНТЕРВ’Ю ДИВІТЬСЯ ЗА ЦИМ ПОСИЛАННЯМ ⟩⟩⟩

– Але на даний момент залишається варіант спецоперації?

– Але мають виконуватися Мінські угоди, бо це нонсенс і несправедливість, коли долі людей прив’язують до політики, цього не може бути. Їх треба звільнити і займатися політичними питаннями, бо це абсолютно різні речі.

УКРАЇНА І РОСІЙСЬКА ФЕДЕРАЦІЯ ТА ОЦІ ЇХ МАРІОНЕТКИ МАЮТЬ АБСОЛЮТНО ІНШЕ СТАВЛЕННЯ ДО СВОЇХ ГРОМАДЯН

– Для нас це принципово, для них це інструмент. Ви самі говорите, що це з їхнього боку шантаж. І вони вважають його ефективним. З нашого боку є принципова позиція, наприклад, щодо кордону. 400 кілометрів оцього неконтрольованого кордону, власне, і дозволяють цій агресії продовжуватись. І з нашого боку теж принципова позиція: поки не буде закритий кордон, ми не будемо вирішувати жодні політичні питання. Цей клінч надовго?

– Ні-ні, ви неправильно формулюєте, все-таки Україна комплексно ставиться до виконання Мінських угод. І я хочу ще раз наголосити, що Україна виконала велику частину політичного блоку питань. По-перше, Україна, наприклад, прийняла закон про амністію ще у вересні 2014 року, який, до речі, не вступив в силу тому що були проведені так звані фейкові "вибори" на окупованих територіях. До речі, всім критиканам цього закону про амністію я рекомендую його почитати. В цьому законі дуже чітко записано, що "під амністію не підпадають вбивці, терористи". І це той закон, який відповідає європейським нормам. По-друге, ми прийняли закон про особливості місцевого самоврядування в ОРДО і в ОРЛО. Він також не вступив у силу через те, що там іде війна.

Тому Україна нічого не ставить ні в яку залежність. Ми є відповідальною країною, відповідальними партнерами. Але ми дійсно питання кордону ставимо як ключове. Тому що не може країна бути захищена, якщо в неї є дірка в кордоні, через яку шугають туди й сюди оці "конвої" так звані. Більше того, на окупованих територіях немає військових заводів по виробництву "Градів" та мінометів. Чим вони стріляють? Чим убивають українських громадян? Очевидно, що це російська зброя. І мені здається, що це дуже правильно, що сьогодні Україна так жорстко ставить питання формування п’ятої групи по вирішенню питання кордону. Наші європейські партнери, мені здається, мають підтримати. Більше того, порушується, наприклад, і домовленість, і та вимога, що місія СММ ОБСЄ вже має дійти до кордону і там контролювати оці всі так звані "гумконвої" та інший безлад, що там відбувається.

Але я ще дозволю собі зауважити, ви абсолютно правильно сказали, що Україна і Російська Федерація та оці їх маріонетки мають абсолютно інше ставлення до своїх громадян. Тому що ми б’ємося за наших заручників. Оце найбільше, від чого дійсно болить, що всі наші пропозиції, всі наші тут зусилля натикаються на якусь глуху стіну. Але, з іншого боку, також є люди, яких ми готові передати. І от до мене звернулися, наприклад, родичі тих 8 так званих "саперів", яких Збройні сили затримали в Широкиному.

– У Широкиному, наприкінці червня.

– "Правда, Україна готова передати?" Так, правда, але їх не цікавить – іншу сторону – долі цих людей. На останній Мінській зустрічі я звернулася до російських учасників гуманітарної групи. Кажу: "Ви не хочете взагалі поцікавитися долями військовослужбовців, чергових росіян, які заблукали на наших просторах Донеччини?" І що ми чуємо: "Там нету никаких русских военных, Россия не учасник, и это вообще я не я, и хата не моя". Ми це вже чули в історії з Александровим і Єрофєєвим, але це ганьба, коли представники влади РФ відмовляються від солдатів і офіцерів, яких вони туди послали воювати.

– На офіційному рівні ми справді ми звикли до цієї мантри про "их там нет". Але потім, скажімо так, вимальовуються інші шляхи, непублічні, того, як все ж таки деякі з кадрових російських військових повертаються додому. Якщо говорити про цих, 8-х людей нагадаю, наприкінці червня Збройні сили України затримали в районі Широкино, взяли в полон.

– Оці вісім – це представники Донецької і Луганської областей. А ще протягом останніх тижнів було там затримано кілька громадян РФ, це інша історія.

– На офіційному рівні ясно, що їх там немає, але неофіційними каналами – чи цікавились ними хтось, окрім родичів? Можливо, якась середня ланка Збройних сил Росії.

– Поки що ні.

– Поки ні. Але в разі чого Україна готова їх віддати на умовах?

– Насправді, мені здається, що Україна діє жорстко в рамках закону. Якщо було затримано людину за важкий злочин, військовослужбовця проти нашої територіальної цілісності, проти нашої незалежності, якщо ця людина була причетна до злочинів, то має відбутися суд. Він має визначити міру покарання, а далі вже можна приймати рішення, як то розглядати, виходячи з тих чи інших умов. Очевидно, що українська сторона готова до пошуку різних шляхів звільнення тих політв’язнів. А це ще 10 людей, які утримуються в тюрмах РФ. Це Олег Сенцов, який нещодавно святкував у неволі свій день народження, це і його колеги по неволі. І так само ті 109, оце остання така інформація, яку я отримала від Служби безпеки України, заручники, які утримуються на окупованих територіях. Ви знаєте, в чому ще проблема? Ми ж щоразу подаємо списки тих людей, які вважаються такими, що знаходяться там у заручниках. І просимо від іншої сторони: дайте інформацію, де утримуються ці люди. Нема відповіді. Натомість нам дають список, кажуть: "Ми підтверджуємо, що в нас там десь 20 людей є". А де інші всі? Де інші люди? І ми так от розшукуємо, збираючи…

РФ ЗНАХОДИТЬСЯ В ТАКОМУ ОЧІКУВАННІ, ЩО ЗАЛИШИЛОСЯ ПОТЕРПІТИ ЩЕ ДО ГРУДНЯ, А ПОТІМ ЗНІМУТЬ САНКЦІЇ

– Івана Без’язикова саме так найшли?

– Саме так знайшли, вони вже не підтверджували два роки, що у них є Іван Без’язиков. І от тільки наприкінці минулого року вдалося отримати про нього інформацію. А натомість ми отримали від іншої сторони список на 600 осіб, і вони говорять: "Вот это вы хотите освободить 20 людей, вот давайте – вы нам 600 передаете, а мы вам этих 20". Дивимось список цих 600 людей, які вони дають. І половину розшукують їх відповідні силові структури, відповідні органи. Ми бачимо, що там половина людей, яких просто не існує. Написали список, щоб тягти оцей процес, а не досягти результату. Або дійсно є люди, які зникли безвісти, ми не можемо їх знайти, ми це чесно принаймні відповідаємо, що таку людину ми розшукуємо, і поки що ми не можемо її знайти. Давайте йти крок за кроком, ми ж не проти, більше того: у нас в жахливій ситуації питання пошуку зниклих безвісти. Я зараз як заступник голови Верховної Ради отримую, мабуть, щотижня листи від мам і дружин тих, хто зникли безвісти. Це неможливо читати, бо мами кричать – "будь ласка, найдіть нам наших дітей, ми хочемо знати їхню долю". І ми їм пишемо правду: "Дивіться, що на окуповану територію ті органи, які мають розшукувати людей, не допускаються". Ми б’ємося, щоб Червоний Хрест туди зайшов для пошуку – також блокується. ОБСЄ – от я розповідаю, що в тюрму не пустили. Ми пишемо запити, теж не... От я написала листи заручникам, нічого такого, просто: "Дорогий…там… Іван, дякуємо тобі за твою мужність. Вибач, що ми тебе досі не звільнили. Це реальна наша велика біда. Ми б’ємося за тебе, в тебе чудова родина, твоя дружина там Людмила, Юля, Олена – вони прекрасні". Кожному чоловікові, тому що я спілкуюся з їх дружинами, розписала, як їхні дружини за них борються. "Вони за тебе борються, вони тебе достануть". Що тут поганого і не гуманітарного, антигуманного – передати такий лист. Що я чую у відповідь: "Наклейте на конверт марку и пошлите". "Хорошо, дайте адресу, де вони знаходяться? Я отошлю заказним письмом". Я вже мовчу, що пошта туди не ходить, але о’кей. Немає відповіді в цій ситуації.

По-перше, дійсно ми дякуємо волонтерам, всім, які допомагають по крупиці збирати цю інформацію. Очевидно, що ми дуже співпрацюємо з Міністерством оборони, з СБУ, з дипломатами, але світ має просто жорстко боротися за звільнення заручників. Ну якщо у Мінських угодах записано і 5-6 пункт, і вони намагаються зв’язати, що амністія прив’язана до звільнення заручників. Тепер вони вже розповідають, що закон про вибори прив’язаний до звільнення заручників, Конституція туди прив’язана. Ну це ж жахіття! Це живі люди, і їх долі, так не можна. І тоді світ, який так само, підписи лідерів світових стоять під цими угодами, мають брати на себе відповідальність – тиснути на Путіна, щоби люди були звільнені.

– Що може стати поштовхом до зрушення Мінського процесу, тому що зараз він вже кілька місяців виглядає просто так – тупцювання на місці. Ясно, що хтось блокує, ми, навпаки, намагаємося розблокувати, але по факту – тупцювання на місці. Що може зрушити?

– Мені здається, що, по-перше, має бути більш така артикульована тут позиція світу. Мені здається, що РФ знаходиться в такому очікуванні, що Москві залишилося потерпіти ще до грудня, що потім знімуть санкції, і що все буде добре, що вдасться якось чужими руками на Україну перекласти відповідальність за те, що там безлад на Донбасі. Ну цього не можна допускати. Насправді дуже важливо, щоб ми сьогодні більш активно, політики від різних політичних сил, до якої партії ми б не належали, дипломати, вся влададоносили правдиву інформацію до наших партнерів, що відбувається на Донбасі. По-друге, ми маємо боротися з російською пропагандою. По-третє, мені здається, і це дуже важливий аспект, нам потрібно посилити нашу юридичну позицію. Нам потрібно насправді дуже захищати Україну у міжнародних судах. Тому що нас обікрали, вкравши у нас території, і майно в Криму, на Донбасі. Наші люди там потерпають насправді так само від того, що їх будівлі було знищено. Хтось постраждав, здоров’я постраждало, у когось убило родичів. Хто несе за це відповідальність? Очевидно, що є країни…

САНКЦІЇ ЗУПИНИЛИ ПОВНОМАСШТАБНУ АГРЕСІЮ, АЛЕ НЕ ЗУПИНИЛИ ВІЙНУ

– Є кілька судових позовів України проти Росії в міжнародних судах.

– Так, я думаю, що ми маємо ще серйозніше працювати в цьому напрямку. От зараз всі депутати не мають, згідно закону про статус народного депутата, звітувати про те, що вони робили протягом цієї сесії. Я підрахувала, що мала більше 75 міжнародних зустрічей. Всі ці зустрічі були присвячені питанням санкцій, євроінтеграції та Мінська. І власне, якщо ми хоч стілечки доклалися до того, що ці санкції є – дуже добре. Але тепер оцю роботу треба просто посилити, тому що, очевидно, що РФ відчуває... Санкції зупинили наступ – це реальність. Санкції зупинили агресію, таку повномасштабну. Але ж не зупинена війна, російські війська, російська зброя присутні на Донбасі і тому ми маємо посилити наш такий дипломатичний фронт.

– Справді викликів багато і чим далі, тим більше до грудня, і зважаючи тим більше на геополітичну ситуацію. Ви почали говорити про парламентські справи, давайте продовжимо. Ця сесія, четверта, закрилася, хоча були шанси її продовжити до вересня. Ну і є, у принципі, можливість проміжних підсумків у тому, а чим же вона відзначилася? Але для початку спитаю вас, все ж таки, про фінальний день, який вже дещо був таким карколомним з точки зору навіть просто картинки. Я маю на увазі той безпілотник, який літав у сесійній залі Верховної Ради. І, у принципі, з точки зору тих, хто цю ідею, у кого вона виникла і він її реалізував, вона дивна, хоча б з точки зору безпеки. Якщо ця штука елементарно впаде комусь на голову? Але підстави резонні – кнопкодавство. Ми всі вже не один рік чуємо про сенсорну систему, яка б дозволила буквально за відбитком свого пальця чітко фіксувати присутність у залі й особисте голосування. Тим не менш, вона не запускається. Що блокує?

– Ну по-перше, я хочу сказати, що дійсно запуск цього дрона – це таке саме грубе порушення регламенту Верховної Ради України, як і кнопкодавство, яке так само є грубим порушенням регламенту, як і прогули роботи. Це також є дуже грубе порушення регламенту. І от мені хотілося б зараз, користуючись нагодою, звернутись до всіх глядачів "5 каналу". Подивіться, будь ласка, проаналізуйте, хто з депутатів виконує ось цю норму регламенту і закону про статус народного депутата України, і звітує про свою роботу? Скільки засідань він відвідував? Скільки він прогулював? І от дуже часто такі серійні прогульники з’являються в сесійній залі на один день, щоб поборотися з кнопкодавством. Це теж ненормально, тому що потрібно нести відповідальність за свою роботу.

Друге питання. Очевидно, що сьогодні ми маємо проблему з кнопкодавством, але ми маємо проблему і з безвідповідальністю депутатів, які або не ходять на роботу, або куражаться тим, що "а ми не будемо за щось голосувати, давайте-давайте, посмотрім як ви оце приймете". Вибачте, будь ласка, виборці нас обрали не для того, щоб мірялися там силою, або мірялись тим хамством якимось, хто кого в цьому такому змаганні переможе. Маємо голосувати. От чого не проголосували у четвер, коли все оце відбувалося в парламенті? Наприклад не проголосували по пакету законопроектів по врегулюванню ситуації з незаконним видобутком бурштину. Ну це нормальна ситуація, коли на два місяці відклали вирішення такого питання. Для мене найболючіше, наприклад, не проголосували в четвер, а стояло в порядку денному, і мене тіпає від цього – питання про врегулювання виплат родинам заручників. Ми отримали там позитивний висновок Мінфіну, комітет оперативно розглянув це питання, воно стояло в порядку денному. Ну невже якийсь безлад, якісь політичні чвари і змагання між фракціями варті того, щоб не розглянути питання по підтримці родин заручників? Ми їх дітей витягти не можемо, так давайте хоч вирішимо питання з справедливими їм виплатами. Я не бачу цьому пояснення, так само як я не бачу пояснення, наприклад, тому, чому ми, враховуючи те, що українська система голосування не є ідеальною і це всі визнають, починаючи від того, що дійсно там можна її от так використовувати, і закінчуючи тим, що, наприклад, в багатьох країнах світу в парламенті, або більшість присутніх там голосує, або є визначені часи для голосування. І ми ж всі бували в Європарламенті, в інших країнах, там воно все працює. І от у нас зараз запропонували зміни до регламенту. Після наших європейських тижнів у європейському парламенті напрацювали такі зміни до регламенту Верховної Ради, щоби впорядкувати до європейських стандартів роботу парламенту. Хто це підтримає? Внесення навіть у порядок денний цих регламентних змін.

Знову таки, дуже часто ті фракції, які говорять: ми демократичні, ми за виборців, ми проти кнопкодавства – так давайте щось змінимо в собі. Я проти кнопкодавства і хочу сказати сама що опозиції, що владі – ходжу щодня на роботу сумлінно і голосую сама за себе. Але я не бачу підстави виправдовувати тих людей, які або не ходять на роботу, або приходять, щоб тільки запустити або з кимось побитися. Або приходять і ручки потирають: "а давайте-давайте, а ми подивимось, як ви тут без нас".

– Але сенсорна система власне і була б чіткою демонстрацією того, хто, як, а головне, особисто голосує. Чому, на вашу думку, її не вдається запустити?

– Ви знаєте, її не вдається запустити через те, що ми маємо мінімальну відповідальність депутатів щодо їх відвідин робочого місця. Це стосується як провладних, так і опозиційних. Тільки опозиційні депутати, які представляють так званий "Опоблок", і ті , які представляють демократичну коаліцію, вірніше демократичну опозицію, потирають ручки, що "ми подивимося, як ви відвідуєте роботу, але ми це будемо дивитися з дивана". Вибачте, будь ласка, депутат, яку фракцію він би не представляв – чи владу, чи опозицію – він має ходити на роботу. І це дійсно ненормально, коли у нас у сесійній залі ключові питання, а треба виловлювати депутатів, ганяти по всім коридорам, буфетам, дзвонити по телефонам і благати їх прийти. З іншого боку, всі посольства навіть і наші партнери європейські говорять, що "у вас ненормальна система голосування". Тому що дійсно робота депутатів передбачає інші теж аспекти. Тому давайте цей регламент спокійно розглянемо, продискутуємо і зробимо парламент працюючим.

ЯКЩО ДБАТИ ПРО КРАЇНУ, ТО В НАС Є ШАНСИ НА ВСЕ. ЯКЩО ДБАТИ ТІЛЬКИ ПРО ДОЧАСНІ ВИБОРИ, ТО В НАС НЕМАЄ ШАНСІВ НІ НА ЩО

– Є шанси досягти цього восени, наприклад, на наступній сесії? Чи там знову закрутяться шестерні задля дочасних виборів…

– Знаєте, так. Якщо дбати про країну, то в нас є шанси на все. Якщо в нас дбати тільки про дочасні вибори, то в нас немає шансів ні на що. Ну власне отаке питання. Мені здається, що це вибір між тим, щоб там мати фракцію, яка буде у своєму складі мати на три депутати більше, ніж є зараз, чи я все-таки хочу трошечки допомогти країні. І тут власне хочеться подякувати дуже часто за ті моменти, коли депутати від різних фракцій – до якої б фракції вони не належали, влада, опозиція – підтримують ті закони, які ж усі обіцяли виборцям. От зокрема підбиваючи підсумки цієї сесії, що для мене здається є ключовим? По-перше, це судова реформа. Ми ж бачимо, що до парламенту недовіра зашкалює, але ще більша недовіра до судової системи. Як її змінити? Її змінити тільки через реформу судової системи. Як же можна обіцяти виборцям, а потім сидіти потирати ручки і говорити: "а ну давайте, давайте, подивимося, чи є у вас 300 голосів".

– Зрештою таки було 300 голосів і це було рідкість.

– Так, але тим більше дивно, коли не голосували за те ті люди, які обіцяли це зробити у своїх виборчих програмах. Також мені здається, це дуже важливо, я б хотіла на цьому акцентувати вашу увагу, це, мабуть, вперше, що парламент – мають же бути якісь позитивні речі – настільки серйозно поставився до екологічної проблематики. У нас є абсолютний рекорд, коли ми ратифікували, наприклад, міжнародну угоду – це Паризька кліматична угода – за два місяці після її підписання. Вона не роками тут валялась в парламенті, і це дає Україні сьогодні серйозні можливості, технічні. І прийняли ще низку важливих законів екологічних, в тому числі й чорнобильських – це важливо. Це ті позитивні практики, коли всі депутати різних фракцій це підтримали. Але коли, наприклад, закликають залу "давайте проголосуємо постанову Верховної Ради, згідно підтримки рішень Радбезу ООН по іранським санкціям". І всі сидять і говорять: "це ж не російські санкції, чому будемо за них голосувати". Цьому немає пояснення, ну люди добрі, ви ж всі б’єтеся за підтримку українського виробника. Іран скільки років був під санкціями, от зараз вони там знімають санкції з товарів подвійного оподаткування, це означає, що наші аграрії можуть поборотися за цей ринок, наша промисловість може поборотися за цей ринок. Що ви робите? Як ми можемо, непостійний член Ради безпеки ООН, зараз не підтримати рішення Ради безпеки ООН? Немає пояснення, а зате всі сидять і дивляться: ах, скільки ж буде голосів. От такого я не розумію. Це не політика, це робота за принципом "а баба-яга проти". І змагаються, хто ж ця "баба-яга".

– Про поповнення депутатського корпусу далі поговоримо. Цього місяця українці в семи одномандатних округах обирали народних депутатів. У принципі, вже деякі результати вже є, а де-не-де ще продовжується підрахунок. Якщо говорити про аналіз цієї виборчої кампанії, довиборів до Ради, як би ви оцінили саму кампанію, методи її ведення, результати, тенденції? Я так розумію, що на цих виборах фокус був саме на ОВК, тому що там було надто багато різних таких процесів, починаючи з мінування і закінчуючи якимись дивними ротаціями, блокуваннями і так далі. Якщо дати оцінку цим виборам, як би ви охарактеризували?

– По-перше, мені здається, така низька явка виборців – це не тільки вирок кліматичним умовам, тому що ми мали майже температурний рекорд у цей день по Україні тепловий. А все-таки в першу чергу це вирок тому, що українці починають не вірити в те, що політики можуть щось змінити. І тому дуже важливо, щоб це зрозуміли не тільки ті новачки, яких ми чекаємо у Верховній Раді і яких будемо підтримувати в їх перших кроках, я сподіваюся, таких конструктивних і позитивних. Це сигнал усім політикам. По-друге, ці вибори вчергове показали, що нам все-таки потрібно думати про прийняття виборчого кодексу за пропорційними відкритими списками. Третє – на що я для себе особисто звернула увагу. Позитивний результат – де немає дискусії відносно того, хто переможець, немає якогось фактажу про порушення – дали два округи. Це Дніпро і Волинь, де перемогли жінки – Тетяна Ричкова у Дніпрі, і пані Ірина, я не знайома з нею особисто, на Волині вона перемогла. Мені здається, важливо, що жінки апріорі в політиці більше все ж таки чистоплотні, і ставляться до порушень і до якихось принципових речей. Тому ми будемо дуже раді вітати наших нових колежанок. Я сподіваюся, що так само вони посилять і конструктивні тенденції в парламенті. Я щиро рада в даному випадку вітати Тетяну Ричкову, ми всі її дуже добре знаємо. Я сподіваюся, що вона насправді додасть українському парламенту в питаннях захисту національних інтересів, української армії, там де вона є професіоналом. Ну власне, що стосується інших складових, то звичайно…

– Найпроблемніший округ, дозвольте уточню, був 114 – це Луганщина. І власне дехто це пов’язує саме з тим, що не можна проводити вибори, якщо навіть на прифронтовій території неможливо навести лад. Тому що саме там найдивніші маніпуляції відбувалися і з членами комісії, і в процесі волевиявлення. Наскільки аргумент цей має право на життя?

– Думаю, що це навпаки свідчить про те, ваш приклад, що будь-який округ може бути або вибори – бездоганні, або вони можуть бути з порушеннями. І якщо порушення, то мають відповідні структури розібратися з цим. Тут, до речі, дуже важливо не тільки позиція всіх штабів, які відразу змагалися, хто переміг на якому окрузі. Ми знаємо про кожну майже політичну силу, яка брала участь у цих виборах, і кричала, що вона демократична, про дуже серйозні порушення. Але дуже важлива позиція тих авторитетних неурядових організацій, які спеціалізуються на моніторингу виборчих процесів, і тих оцінок, які є, відповідних структур. Я би все-таки розділила вибори на Луганщині і вибори можливі на окупованих територіях, тому що це різні речі.

Але, очевидно, якщо ми говоримо про вибори на окупованих територіях, то в першу чергу вони можуть відбутися тільки після врегулювання безпекових питань, тільки після того, коли там будуть виведені ті війська, тільки після того, коли буде прийняте те законодавство, воно буде написано, до речі, не десь там в Кремлі, як того би хотілося, а воно буде написано в Україні і прийнято українським парламентом. Воно буде відповідати і законодавству України і європейським стандартам, і стандартам ОБСЄ.

І от у цьому контексті теж би не хотілося спекуляцій. Тому що ми пам’ятаємо, скільки було спекуляцій, що 14 липня закон про вибори, а 15 вони вже відбудуться. І говорили: ні, це ж неправда. От навіщо накручувати, навіщо взагалі збурювати людей, навіщо говорити неправду в такій важкій ситуації? Давайте говорити одне одному правду. Власне правда полягає в тому, що ми хочемо врегулювати ситуацію на Донбасі в політико-дипломатичний спосіб. Але це можливо в першу чергу в умовах безпекової стабільності ситуації.

І наостанок, ми створили за ініціативою спікера Парубія такий майданчик в парламенті, куди увійшли представники різних політичних партій. Одна тільки партія, яка дуже любить кричати про те, що вона все знає про те, що в Мінську відбувається, але туди не прийшла, не з’явилися її представники. Але інші всі делегували туди представників. І ми там обговорюємо якраз і ці законопроекти, що так чи інакше стосуються Донбасу, і Мінський процес, і хід переговорів. Мені здається, це хороший майданчик, який нам зараз дасть можливість менше може спекулювати на цих темах і більше довіряти одне одному.

ПАРЛАМЕНТ БАГАТО В ЧОМУ НЕ ВІДПОВІВ СПОДІВАННЯМ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА НЕ ПРОСТО НА ОНОВЛЕННЯ, А НА ЗДОРОВИЙ ГЛУЗД

– Хто не делегував, уточніть. Може задумаються, поміняють тактику.

– Знаєте, потім скажуть, що я переходжу на особистості, але ви ж спілкуєтеся з усіма представниками політичних фракцій, от запитайте у них: "А ви делегували ваших представників?" Легко вичислити, хто у нас там все знає…

– Детективом стати. О’кей, і наостанок, все ж таки, виходячи з тих реалій, які мали на цих вихідних – довибори. І постійно курсуюча в медіапросторі і під куполом Верховної Ради ідея дочасних виборів від деяких політичних сил. Якщо екстраполювати ці довибори, вони у будь-якому разі є певною мірою тенденційними, на потенційні, можливі, парламентські вибори, до яких, напевно, ще не раз будуть звертатися політичні сили, тому що політична криза – це у нас перманентна історія.

– На жаль, це постійна історія.

– В чому найбільші ризики бачите? Яке зло менше, дозвольте, уже так поставити питання – нинішній парламент, з усіма його вадами і хворобами зростання, чи потенційний майбутній, який невідомо як буде обиратися?

– Я не належу до тих політиків, які там про теорію змови люблять говорити, або про якісь гіпотетичні сценарії. Зараз є той парламент, який є. Він непростий, це очевидно. На жаль, як на мене, він багато в чому не відповів тим сподіванням українського суспільства не просто на оновлення, а на здоровий глузд. Тому що люди хочуть відповідальності, здорового глузду. І мені здається, що це зараз для кожного депутата дуже серйозний такий час, коли звітувати, згідно закону. Знову таки, представте народного депутата, що ти зробив за ці півроку, задуматися, що робити далі. Якщо здоровий глузд у нас залишається, відповідальність, є ще шанс добре попрацювати. Якщо їх немає, то є шанс не працювати, але теж довго. Перший сценарій – попрацювати, мені подобається більше, ніж просто приходити на роботу, чи битися, чи сваритися, якось ображати одне одного, і втрачати все в цій пекельній, але абсолютно безперспективній боротьбі. Тому я насправді налаштована на пошук компромісу навіть із тими колегами, які, може, і не налаштовані. Але, мені здається, що мудрість має перемогти.

– До осені позачергове парламентське засідання може відбутися, і за яких обставин?

– У нашій країні можливо все, але мені здається, що для того мають бути дійсно якісь надзвичайні обставини. Не хотілося б, щоб вони виникли. Тим не менш, це ж місяць, це ж не означає, що це відпустка така нескінченна. Наприклад, цей тиждень – це тиждень роботи в комітетах. Я як перший заступник голови Верховної Ради в п’ятницю хочу зібрати інформацію: які ж комітети зібралися? До речі, чи були на цих комітетах борці з кнопкодавством, тому що вони ж мають боротися за відвідуваність, роботу своїх комітетів. Чи вже забули про них, так? Чи всі ті, хто будуть гуляти, оформлять відпустки?

– Будемо уважно відстежувати вашу зокрема сторінку у соцмережах, адже найоперативніша інформація з’являється саме там.

Яна Конотоп, "5 канал"

ЕФІРНУ ВЕРСІЮ ІНТЕРВ’Ю ДИВІТЬСЯ ЗА ЦИМ ПОСИЛАННЯМ ⟩⟩⟩

Попередній матеріал
"Від намірів ми перейшли до дій": Полторак зустрівся із представником Пентагону
Наступний матеріал
У Нацраді розповіли, який телеканал прийде на зміну забороненій російській "Ностальгії"

Геращенко: Окупанти погрожують українським заручникам 30 роками тюрми

Геращенко: Окупанти вимагають звільнити 600 бойовиків за 20 українців

Геращенко пояснила, навіщо ФСБ видає перекладача ОБСЄ за агента СБУ - інтерв'ю

Геращенко: Через зрив засідання у четвер Рада не проголосувала за законопроект щодо виплат сім'ям заручників