Ми вже не дивуємося, що наші "світлі голови" виїжджають за кордон, влаштовуються там на престижну роботу, бо на Батьківщині їхні знання не потрібні. І це не лише про науковців.
Під час своєї передвиборної кампанії чинний президент обіцяв створити умови, щоб українці поверталися додому із заробітків. Але нинішній стан у країні такий, що не сприяє поверненню. Торік з України лише медиків виїхало понад 66 тисяч. Частина з них знайшли роботу в Польщі. І їм там непогано платять, особливо за лікування коронавірусних пацієнтів. Та й загалом зарплати за кордоном в українців майже вдвічі більші за ті, які пропонує їм наша держава.
Наприклад, далекобійник в Україні може отримувати 30 тис. грн, тоді як за кордоном йому заплатять до 75. Гарний оклад будівельників в Україні доходить до 25 тис. грн, у той час як в Європі – 45. Пакувальник в Україні отримує близько 12 тисяч, а в Європейському Союзі – майже втричі більше. Вантажник – до 15 тисяч у нас. І усі 30 – у них.
І до речі, за кордоном українці не лише влаштовуються на тимчасові підробітки. Вони там відкривають власний бізнес. Навіть в умовах пандемії. Саме таких українців ми й знайшли. Чому вони люблять Батьківщину на відстані – Ірина Саєвич розкаже.
Сьома ранку. Вихідний. До платформ одні за одними приїжджають автобуси. На зупинках уже черги.
Ажіотаж і розкуплені квитки. Поки в Україні то посилюють, то послаблюють карантинні обмеження, українці намагаються знайти кращої долі в інших країнах. Із цієї автостанції одні за одними вирушають автобуси за кордон.
Їдуть, бо робота на чужині є, на Батьківщині – немає. Їдуть навіть масовіше, ніж до карантину. Обирають здебільшого Польщу.
Василь Воскобойник, президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування, каже: "За 2020 рік можна казати, що за даними польської прикордонної служби до Польщі поїхало, перетнуло кордон майже 3,8 мільйона українських громадян. А за цифрами від польських держслужбовців, загальна кількість виданих запрошень для українців сягнула одного мільйона 800 тисяч".
Єдине, що тепер змінилося, заробітчани по приїзду мають або відбути 10-денний карантин, або отримати негативний результат тесту на коронавірус. І такі правила стосуються не лише Польщі, а й більшості країн. Окрім того, потрібна робоча віза чи посвідка на проживання. В деяких державах просять ще й страхування від COVID-19. Для українців, які до пандемії їздили працювати, за біометрією, кордони більшості країн досі закриті.
Та є місця, де заробітчанам пішли на поступки. Польща продовжила іноземцям візи і дозволила залишатися на час карантину й навіть місяць після того, як він закінчиться.
Марія Кузенко, керівниця відділу легалізації агентства праці, говорить: "Єдине, що не продовжується автоматично, – безвізовий режим для громадян, які перетнули кордон після 15 березня. Для тих, хто виїхав до 15 березня, перебування в рамках безвізу продовжується автоматично".
Те, що не змінилося – рівень зарплати і вподобання. 93% українців надають перевагу фізичній праці. В лідерах – промисловість і логістика. Далі – сільське господарство і будівництво.
З березня по жовтень в країні також плодово-овочевий сезон. З червня – найактивніша його фаза – збір полуниці, порічки й черешні. Польські експерти прогнозують цього року врожайне літо, тож знадобляться робочі руки.
Марія Кузенко говорить: "Ми бачимо вже замовлення серед клієнтів, навіть наших, на працівників з України в аграрному секторі".
Та не все так райдужно. Є сфери, де коронавірус приніс занепад. Наприклад, авто промисловий сектор, бо були затримки із запчастинами і, звісно, постраждав туризм. Як і в усьому світі, в Польщі то дозволяли, то забороняли роботу кафе і ресторанів.
Дмитро Венгерак – кондитер. Майже два роки працює у містечку Тарнов, неподалік Кракова. Випікає торти і тістечка в ресторані при готелі. Каже: після початку карантину, пів року жив в Україні, бо роботи не було. Та вихід знайшли: тепер крім тортів, у його ресторані роблять ще й обіди для дитячих садочків і шкіл і готують на виніс.
Чоловік розповідає: "Можна сказати, що я везунчик, бо це і ресторан, і готель, тому є багато роботи. А якщо брати такі поодинокі просто ресторани, то там українців або звільнили повністю, або залишили відданих. Навіть у вакансіях немає такого. Тут більше потребують робочих на заводи, на якісь такі виробництва. Навіть якщо брати, що колись українська жінка могла поїхати в магазин у супермаркет продавати на касу, було дуже багато вакансій, то зараз такого немає, бо багато працівників польських позвільнялися і пішли працювати на каси".
Виїжджають навіть ті, кого зараз вдома потребують чи не найбільше – медики.
Анатолію Лякішеву 25, і він працює медиком на швидкій та в лікарні у Варшаві.
Хлопець каже: "Робота особливо нічим не відрізняється від української. Рятуємо людей, надаємо невідкладну допомогу".
У Польщу чоловік із своєю дружиною й маленьким сином переїхав на початку минулого літа.
Анатолій каже: "В Україні не дають медикам не те, що нормально жити, а хоча би виживати. У мене народилася дитина, я одружився і рішення прийшло саме собою, бо для того, щоб забезпечити родину, мені доводилося працювати на двох-трьох роботах і свою зовсім маленьку дитину я не бачив, як і дружину".
Перші пів року працював на робітничих спеціальностях, потім підтвердив у Польщі свій медичний диплом і перейшов на роботу за фахом.
Анатолій розповідає: "Поляки відкрили можливість доступу до медицини, до роботи без повного підтвердження нострифікації, а всього лиш пройшовши спрощений доступ. Цей закон передбачає 5 років тимчасового працевлаштування".
Спрощують умови не лише для роботи, а й для ведення бізнесу. Минулого року в Польщі відкрили свою справу майже 6 тисяч українців. Здебільшого у сфері послуг, розваг, будівництва. За минулий рік наших бізнесменів на чужині побільшало на 20%.
Успішний бізнесмен в Україні, власник барбершопу в одному з районів столиці, у розпал пандемії сам вирішив спробувати свої сили у Польщі. Барбершоп відкрив тут.
Дмитро Волков, тепер власник барбершопу і у Варшаві, каже: "Якщо порівнювати, то, напевно, в Польщі трішки більше стабільності і більше впевненості в завтрашньому дні. В цьому плані тут простіше. Не дивлячись на те, що тут молодий барбершоп, якби нас не закривали на ці всі локдауни і не було всієї цієї пандемії, то, я думаю, перспектива тут трішки цікавіша".
Тепер Дмитро планує розширювати бізнес і придивляється до Німеччини. Обрав її і Богдан. Та каже: зараз українцям тут важче знайти роботу. Підтверджують це і експерти.
Василь Воскобойник, експерт із працевлаштування українців за кордоном, каже: "Великі країни, такі, наприклад, як Німеччина, взагалі обмежують трудову міграцію до себе, бо в першу чергу вони дбають про своє власне населення".
Але Богдан уклав контракт з компанією, яка шукає йому роботу, тому без діла не сидить.
Богдан, який працює в Німеччині, розповідає: "Праця завжди для мене є. Хоча інші на соціалі. Якщо напряму з підприємством і це підприємство стає, то тяжко. Тяжко тим людям, вони на соціалі сидять".
Тобто отримують допомогу від держави і неважливо, якої ти національності, головне, щоб до зупинки роботи компанії працював легально.
За такою ж схемою допомогу від держави виплачують у Чехії. Вона друга за популярністю серед українців.
Компанія, яка не працює через локдаун, – отримає допомогу. Так сталося у випадку Олени – вона фітнестренерка. Перенесла заняття в онлайн, але поки зал зачинений через обмеження, їй платить і держава.
Дівчина розповідає: "Це 500 крон на день, по курсу це, напевно, 600 гривень. Раніше це було так, що цю допомогу отримували абсолютно всі. Всі, хто попросить, усі отримують. Зараз чеська влада трішечки ускладнила ці моменти і перевіряє, наприклад, те, які в мене були доходи рік тому. Вони хочуть знати, що вони мені не будуть платити більше, ніж я сама заробляла".
Загалом ринок праці тут просів. Поменшало роботи і в популярній у докарантинні часи Італії.
Олег Майстришин, який працює в Італії, гоорить: "Щодо роботи набагато в гіршу сторону змінилося. Я працюю у сфері садівництва. Люди бояться впускати людей, а якщо є робота, то просять робити тест".
За прогнозами Нацбанку, цьогоріч заробітчани перерахують в Україну на 8% більше, ніж торік – близько 13 мільярдів доларів.
Самі ж українці, які повиїжджали, кажуть: працювали б удома, але в період пандемії це радше нагадує бої на виживання. Тож продовжують любити Батьківщину на відстані.
"Ми патріотами будемо в будь-якій країні, де б ми не були", – каже медик Анатолій Лякішев.
Ірина Саєвич, Олексій Іванченков, "Підсумки тижня"