"Добре робити історію важливіше, ніж гарно писати її"
Радянські спецслужби протягом багатьох років пильно стежили за Михайлом Грушевським – видатним українським істориком, головою Центральної Ради та академіком. "Дивогляд" із посиланням на "Фокус" згадує про цей аспект його життя, нагадуючи, що Грушевський залишив по собі знаменитий вислів:
"Добре робити історію важливіше, ніж гарно писати її"
Історик Володимир Бирчак у своєму блозі Archive artifacts зазначає, що в архівах збереглася справа-формуляр Грушевського, яка налічує 11 томів оперативних матеріалів. Ці документи свідчать про масштабну кампанію нагляду та недовіри з боку радянської влади.
Що містить архівне досьє
Документи є прикладом оперативної розробки – типу досьє, які спецслужби створювали для контролю над особами, що вважалися політично неблагонадійними. У випадку Грушевського це сотні агентурних звітів, що охоплюють усе: від записів про його пересування до копій листів, телеграм і особистих щоденникових нотаток. Архів також містить матеріали часів Української Народної Республіки, його наукові праці, особисту кореспонденцію та аналітичні доповіді, підготовлені чекістами.
Особливу увагу спецслужби приділяли навіть таким подіям, як участь Грушевського у студентських заходах на вшанування Тараса Шевченка, які розглядалися як потенційні прояви націоналізму, що викликали занепокоєння влади.
Конфлікти в академічному середовищі
Спецслужби ретельно відстежували внутрішні суперечки в Академії наук. У звітах детально описано протистояння між двома групами: одна підтримувала Грушевського, інша орієнтувалася на мовознавця та сходознавця Агатангела Кримського. Зазначалося, що до групи Кримського приєднався публіцист Сергій Єфремов, який мав власну, особливу політичну позицію, що також фіксувалася в донесеннях.
Серед осіб, за якими велося спостереження, був і секретар Грушевського Федір Савченко, якого підозрювали в ролі посередника в контактах ученого з науковими чи політичними колами.
Тотальний контроль над Грушевським
Попри офіційне визнання Грушевського як ученого – йому дозволили повернутися до радянської України та працювати в Академії наук – влада не припиняла пильного нагляду. Кожен його виступ, поїздка чи спілкування з представниками інтелігенції викликав підозри. Справа-формуляр є не лише свідченням репресивних методів спецслужб, а й доказом страху радянської системи перед інтелектуалами, які уособлювали ідею незалежності України.
Михайло Грушевський залишався для влади "неблагонадійним" попри офіційне визнання його наукових досягнень.
Раніше "Дивогляд" розповідав, що в Одесі суд зобов'язав чоловіка читати Грушевського за антиукраїнські дописи.
Чудернацькі історії з України, котики, скандали світових зірок, гумор і трохи дикого трешу з московських боліт – читайте першими в Telegram Дивогляд 5.UA.
