Щастя – це пісок у руці?
Чим більше ми прагнемо бути щасливими – тим менше щастя відчуваємо. Саме в цьому й полягає так званий парадокс щастя, який привертає увагу дослідників уже понад десятиліття. І хоча це явище добре відоме психологам, лише нещодавно вчені з Університету Торонто змогли запропонувати нове, більш глибоке пояснення механізму його виникнення, повідомляє "Дивогляд".
У своїй роботі дослідники стверджують: прагнення до щастя здатне не тільки не наближати нас до бажаного емоційного стану, але й виснажувати розум. Постійні спроби "бути щасливим" потребують значного ментального ресурсу – енергії, яку ми могли б витратити на реальні джерела задоволення. Через це знижується самоконтроль, погіршується здатність приймати зважені рішення, а шкідливі звички й імпульсивні дії стають більш привабливими.
Автор дослідження, професор Сем Магліо, проводить цікаву аналогію: прагнення до щастя подібне до снігової кулі – чим більше ми її штовхаємо, тим більше вона набирає обертів і, зрештою, накочує на нас із новою силою. Людина хоче стати щасливою, докладає для цього зусиль, але кожен новий крок лише виснажує її емоційно. В результаті – ще більше незадоволення і розчарування.
Саме тому Магліо закликає змінити саму установку:
"Оцініть те, що вже є у вашому житті, і сприйміть це як основу для щастя"
На думку дослідника, саме такий підхід може допомогти вирватися з порочного кола постійного самопошуку й емоційного вигорання.
Ще одне важливе спостереження стосується того, як ми поводимося після емоційного або фізичного виснаження. Наприклад, після напруженого робочого дня люди часто відкладають справи, що дійсно приносять користь або задоволення, і натомість занурюються в бездумний перегляд соцмереж. Це – типова реакція на втрату ресурсу, яка виникає, зокрема, й у процесі гонитви за щастям.
Вчені звертають увагу і на вплив культури саморозвитку. Індустрія, яка обіцяє "доступ до щастя в три кроки", насправді підсилює почуття провини за кожен день, коли ми не досягли стану ейфорії. Радість перетворюється на товар, що його потрібно здобути, утримати або захистити. У цьому випадку щастя стає джерелом напруги, а не відчуття свободи.
У висновку дослідники порівнюють щастя з піском: якщо намагатися втиснути його в кулак – він висипається крізь пальці, а від тиску з'являється біль. Замість того, щоб гнатися за щастям, вони пропонують дати йому змогу приходити природно – через прийняття, помірність і внутрішній спокій.
Раніше "Дивогляд" розповідав про те, на якому місці Україна в рейтингу щастя.
Поки на нашій землі війна, навіть "Дивогляд" – це не про котиків і пандочок, а про перемоги нашого війська! Наш Telegram – Дивогляд 5.UA.
