Тотальне стеження за українцями, цифровий концтабір та пошук ухилянтів: таких тез побільшало в соцмережах у відповідь на можливе запровадження в Україні єдиної системи відеонагляду. Відповідний законопроєкт зареєстрували у Верховній Раді ще в лютому, а нещодавно за нього взявся профільний комітет. У МВС – за ухвалення цього документа, адже переконані, що масштабна система відеомоніторингу допоможе розкривати злочини по гарячих слідах. Правозахисники натомість називають це стеженням за людьми в режимі реального часу. Що насправді передбачає законопроєкт про відеонагляд і чи варто хвилюватися, дивіться в сюжеті журналістки "5 каналу" Лідії Середюк.
Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.
Ви можете їх не помічати, але вони вас бачать: як ви переходите вулицю, заходите в торговельний центр, медзаклад чи вечеряєте в ресторані. Щодня ви потрапляєте під приціл численних камер спостережень. Невдовзі їх можуть об’єднати в єдину систему відеомоніторингу. Для чого?
Пошук злочинців – головна мета законопроєкту про відеонагляд. Нині в Україні працює більш як 60 тисяч камер спостереження. Вони різної якості, з різним програмним забезпеченням і належать до різних державних та правоохоронних органів, а також приватних структур.
Документом намагаються внормувати правила використання камер спостереження, об'єднавши їх в одну платформу, до якої матиме доступ Міністерство внутрішніх справ. Законопроєкт зареєстрували ще в лютому цього року, а днями внесли до порядку денного, адже головний, правоохоронний комітет рекомендував цей документ до розгляду в парламенті.
"В країні є певний хаос із цим питанням. При тому, що не дай бог щось із кимось стається: крадіжка, бійка, завдання тілесних ушкоджень, зґвалтування, будь-який злочин, ви знаєте, що першим ділом зараз робить слідчий? Він іде і шукає камери, аналізує відео. У всьому світі система відеоспостереження є основою безпеки", – сказав член комітету ВР з правоохоронної діяльності від партії "Голос" Андрій Осадчук.
У соцмережах водночас стало більше заголовків про тотальне стеження за українцями та нібито пошук ухилянтів за допомогою таких камер. Це – неправда, заспокоїли у МВС.
"Станом на сьогодні такого завдання немає. Є завдання, в першу чергу, розшукувати тих, хто оголошений в розшук. Це офіційний процес. Але я хотів би, щоб усі зрозуміли, що камери спостереження, – у людей складається враження, – встановлюються для того, щоб за всіма людьми слідкувати. Я хочу вкотре сказати, що камери спостереження покликані, щоб фіксувати вчинення злочинів, адміністративних правопорушень, фіксувати, можливо, підготовку до вчинення таких злочинів і потім ідентифікувати не тільки тих осіб, які причетні до скоєння, а також свідків, які перебували в тих чи інших місцях, де був або готувався злочин", – наголосив заступник міністра внутрішніх справ України Леонід Тимченко.
Зворохобив українців пункт, де прописано, що камери зможуть розпізнавати обличчя та отримувати персональні дані людини, яку зафіксують, і це ніби порушує приватність. Утім, у МВС розповіли, що в Україні давно використовують такі камери, на тепер їх близько півтори тисячі. Встановлені переважно в громадських місцях, де завжди людно, як от у метро та на вокзалах. Саме вони найефективніші під час пошуку злочинця.
"Це камери з інтелектуальним наповненням і мають можливість зберігати мета-дані з обличчя. Створюється певна математична формула, алгоритм, за яким потім, відповідно до цих мета-даних, йде порівняння з мета-даними з базами даних у Нацполіції по особах, які оголошені в розшук. Якщо є збіг цих алгоритмів, лише тоді поліцейський або співробітник, який був ініціатором оголошення в розшук, отримує інформацію, що громадянин, наприклад, з'явився в метрополітені", – пояснив Тимченко.
Той, хто не вчиняє злочинів, – не цікавий камерам спостереження, а відповідно й правоохоронцям, які їх дивитимуться. Доступ матиме обмежена кількість уповноважених людей, вони відповідатимуть за використання відео. Попри такі аргументи МВС, українці порівняли пропозиції в цьому законопроєкті із досвідом Китаю, де встановлені сотні мільйонів камер спостереження.
Читайте також: Під наглядом москви: в Україні використовують камери спостереження з російськими серверами – у МВС відреагували.
"Насправді, некоректно порівнювати Україну з Китаєм, але давайте порівняємо для прикладу. В Україні, ми знаємо, що використовується близько 60 тисяч камер, в Німеччині близько 5 мільйонів, якщо ми говоримо про США, там близько 50 млн. Хотілося б згадати, що в Китаї встановлено 500 мільйонів відеокамер, зрозуміло, що і кількість населення, і територія набагато більші, але у відсотковому співвідношенні ви розумієте, що в Україні некоректно говорити про створення цифрового концтабору", – зауважив заступник міністра.
Також переймаються українці правомірністю та безпекою відеомоніторингу в умовах війни. Журналісти проєкту "Схеми" оприлюднювали розслідування, де йдеться, що чимало камер відеоспостереження, встановлених по Україні, могли мати російське програмне забезпечення та передавати дані до москви. Ті камери, які належать до структури правоохоронних органів, від кібератак захищені надійно, стверджують у МВС. Утім, є чимало приватних камер.
"З одного боку, коли система одна і все підключено, то ви з однієї системи будете все захищати. Тобто сфокусуватися на одній системі, будувати одну систему захисту більш уніфіковано, не треба мати окремо 60 тисяч камер, а у вас кожна камера підключена до якоїсь системи і ця система захищена, то відповідно, це набагато легше робити, ніж коли у вас все розрізнено. З одного боку – це плюс, з іншого боку, якщо система погано захищена, то, отримавши доступ до цієї системи, комерційний хакер або держхакер якоїсь країни отримає доступ до однієї системи, де є все", – зауважив директор компанії з кібербезпеки Віталій Якушев.
"Зараз війна, і це небезпека від ворога. Ну, а крім росіян є ще не дуже добрі люди, які дуже б хотіли скористатись доступом до таких камер", – сказав керівник безпекових програм Центру глобалістики "Стратегія XXI" Павло Лакійчук.
Єдина система відеомоніторингу має убезпечити і від зливів відео з камер спостереження. Натомість, правозахисники побоюються службових зловживань та переслідувань людей за допомогою відеокамер. Євроінтеграційний комітет парламенту, який не рекомендував документ до розгляду в Раді, вказує на інші загрози.
"На жаль, цей законопроєкт порушує акти права Європейського Союзу, які чітко визначають певні обмеження штучного інтелекту для обробки персональних даних, і ми це вказуємо у своєму висновку. Йдеться, що якщо збираються персональні дані, то вони не можуть збиратися в режимі реального часу, або можуть збиратися в режимі реального часу, коли йдеться про якусь ціль, чітко визначену і короткострокову", – сказала голова комітету ВР з питань інтеграції України до ЄС Іванна Климпуш-Цинцадзе.
Законопроєкт про відеомоніторинг ще може зазнати істотних змін, позаяк попереду – голосування парламентом у першому читанні. І якщо воно буде успішним, підготовка до другого.
Лідія Середюк, "5 канал"
Дивіться також:
