day.kyiv.ua

Екоподаток в Україні: покарання чи стимул?

    Україні не вистачає якісних фінансових інструментів екологічного стимулювання

    З січня 2019 року платежі за викиди CO2 в Україні підвищено в 25 разів. Деякі пропонують і далі радикально підвищувати ставку екологічного податку, щоб змусити заводи скоротити викиди. Іншими словами, екоподатки використовуються і сприймаються, скоріше, як покарання, пише у своїй колонці аналітик "ГМК-Центру", к.е.н. Андрій Глущенко.

    Європейський досвід дещо інший: в ЄС існує ряд інструментів на базі екологічних податків, які дозволяють фінансувати природоохоронні заходи. Надходження від екологічного податку спрямовують на видачу природоохоронних грантів і пільгових кредитів; створюються податкові знижки та вуглецеві фонди. В рамках Європейської системи торгівлі квотами існує фонд, який фінансує проекти в сфері відновлюваної енергетики, уловлювання та зберігання вуглецю. До 2021 він припинить своє існування, але буде створено два нових – Фонд модернізації та Фонд інновацій. Перший буде інвестувати в проекти енергоефективності та розвитку електроенергетики, а другий – підтримувати проекти в енергоємних галузях, альтернативній енергетиці, уловлювання та зберігання СО2.

    На мій погляд, Україні не вистачає якісних фінансових інструментів екологічного стимулювання. Бізнес реалізує природоохоронні проекти виключно за рахунок власних коштів - дуже обмежених. Часом доводиться робити це на шкоду проектам розвитку.

    Чи скористається Україна досвідом європейських сусідів? Можливо, адже у Верховній Раді вже зареєстровані законопроекти (основні – №10146 та №10147, а також альтернативні – №10146-1 і №1017-1), які покликані створити додаткові стимули для екологічної модернізації. Їх ідея в тому, щоб направляти частину надходжень від екологічного податку на фінансування природоохоронних заходів підприємств.

    Основний пакет законопроектів закладає ідею автоматичного повернення коштів: якщо підприємство реалізує екологічні заходи, воно може отримати знижку на сплату екологічного податку (в залежності від обсягу природоохоронних інвестицій). Альтернативний пакет пропонує створити окремий фонд, з якого підприємства будуть отримувати компенсацію на реалізацію екологічних заходів.

    Втім, під час круглого столу "Бізнес-Держава-Довкілля", який пройшов 16 травня в Орхуському центрі при Міністерстві екології та природних ресурсів, представник Державної фіскальної служби розкритикував подібний підхід. З точки зору УКРІНФОРМ, екоподаток є платою за здійснення діяльності на території місцевої громади, і ідея відшкодування цього податку підприємствам непридатна. Екоподаток – НЕ ПДВ, який відшкодовується при купівлі товарів і послуг, підкреслив представник фіскальної служби, і місцева громада має право самостійно вирішувати, як використовувати ці кошти.

    Думка ДФС зрозуміла – вона звертає увагу, перш за все, на фіскальну складову податків, тобто на функцію наповнення бюджету. Але у податків є й інша функція – регулююча. Вона реалізується не тільки за допомогою зміни ставок податків, а й через формування цільових фондів, що дозволяють фінансувати конкретні заходи. Схожу ідею цільового фонду вже не перший рік просуває Державне агентство енергоефективності, намагаючись направити частину відрахувань податку на викиди СО2 на фінансування проектів підприємств по енергоефективності.

    Більш того, в чинному законодавстві вже закріплено цільове призначення надходжень від екоподатку – ці кошти повинні використовуватися на природоохоронні потреби (правда, тільки на місцевому рівні; на держрівні ця норма скасована в 2014 році). Надавши підприємствам можливість використовувати частину відрахувань екологічного податку, ми посилимо його регулюючий вплив і зможемо швидше досягти поліпшення екологічної ситуації.

    Втім, дехто вважає, що ідея автоматичного взаємозаліку екологічного податку та екологічних інвестицій неприйнятна – компенсувати, мовляв, можна тільки частину витрат і тільки в тому випадку, якщо вже доведена ефективність проведених заходів.

    Але такий підхід, по-перше, не вирішує проблему залучення коштів – фінансові ресурси потрібні до початку реалізації природоохоронних заходів, а не тоді, коли вже все виконано.

    По-друге, виникає питання: як будуть використовуватися надходження від екологічного податку, якщо не направляти їх підприємствам? Як зараз? Коли відрахування екоподатку використовуються для будівництва каналізації або для поповнення місцевою радою свого банківського депозиту? Практика показує, що місцеві органи влади не в змозі ефективно і цілеспрямовано використовувати кошти.

    По-третє, механізм контролю ефективності природоохоронних заходів з наступним рішенням про те, компенсувати кошти чи ні, – це додаткова корупційна "годівниця" для чиновників.

    Контроль за використанням коштів, безумовно, необхідний. Але ускладнення механізму контролю само по собі не призведе до поліпшення екологічної ситуації. Підприємства краще за всіх розуміють, як знизити навантаження на навколишнє середовище. І потрібно простимулювати їх до конкретних дій.

    Попередній матеріал
    Довічне ув'язнення загрожує поліцейським, винним у загибелі 5-річного хлопчика
    Наступний матеріал
    Amazon, Apple і Facebook стануть об’єктами антимонопольних слухань у США – подробиці
    Теги: