Енергетична криза у світі: повернення до ідеї використання водню та які перспективи в України

"Час за Гринвічем" 5 канал
Мільярдер Ендрю Форрест уже готовий вкладати свої гроші в те, щоби перетворити Австралію на лідера нового світу

Поки грім не гримне, людство про альтернативні джерела енергії не згадує. От і тепер почали думати, а чим же компенсувати нестачу під час енергетичної кризи у світі. Одне з таких джерел – водень. Однак до нього завжди були перестороги. Адже і дорого, і небезпечно. А ще 100 років тому на водень покладали великі сподівання. Одна з катастроф, яка перекреслила майбутні розробки – вибух "короля неба" – мегадирижабля "Гінденбург" у 1937 році. І лише тепер до ідеї використання водню почали активно повертатися. Науковці переконані, завдяки йому можна плавити метал, опалювати будинки, їздити та літати. У ЄС торік навіть презентували водневу стратегію, яка б дозволила за 30 років повністю змінити енергетичну систему світу. Австралійський мільярдер Ендрю Форрест оголосив про амбітні плани – інвестувати у виробництво зеленого водню та завдяки цьому перетворити Австралію на енергетичну наддержаву. І вже зараз готовий інвестувати 3 мільярди доларів у водневе виробництво. А що ж Україна? Можливо, й нам варто долучитися до цього перспективного напрямку? Тему досліджувала журналістка "5 каналу" Мирослава Танська для програми "Час за Гринвічем". 

Це Ендрю Форрест, австралійський філантроп. Майже усе своє життя він поклав на те, щоби врятувати планету від змін клімату та забруднень. Це можна зробити, але не дуже легко. Варіант Форреста – повністю відмовитися від природного газу та перейти на зелений водень. Це – один з видів палива, яке отримують просто з води методом електролізу. А електроенергію беруть із суто відновлюваних джерел, тобто вітру, сонця і біомаси.

"Я прошу регуляторів у всьому світі дати зеленому водню шанс. Країни виділяють мільярди доларів на паливо, на дизель. Але у нас багато інших методів. Ми повинні взяти на себе відповідальність за нашу енергетичну безпеку", – розповів керівник компанії Fortescue Ендрю Форрест. 

Ендрю Форрест
Ендрю Форрест5 канал

На зеленому водні можуть працювати промисловість і транспорт. Ось це, наприклад, перша вантажівка, яка їздить саме на водні. Її створила компанія Ендрю Форреста – Fortescue. Поки що вона працює лише у тестовому режимі. А запустити у реальну її роботу планують уже з наступного року.

"Ця вантажівка працює набагато тихіше завдяки тому, що їздить на водні. Ми постали перед великою проблемою із забрудненням клімату, але завдяки розвитку нових технологій ми можемо це виправити", – сказав керівник компанії Fortescue Ендрю Форрест.

А це перший автомобіль Форреста, теж на водні. Він, які і інші водневі машини, можуть працювати учетверо довше, аніж електромобіль. До прикладу, заряду Tesla за ідеальних умов вистачає лише на 500 км. Отже, автомобіля на водні – на 2 тис. км.

Автомобіль
Автомобіль5 канал

Мрія Форреста – до 2050 року зайняти воднем чверть світового ринку енергетики. Аби досягти цього, компанія торік витратила понад $120 млн доларів і планує витратити ще півмільярда до червня 2022 року. Ці гроші підуть на розробку екологічно чистих поїздів і вантажівок. А також технологій судноплавства і декарбонізації.

Витрати компанії Форреста
Витрати компанії Форреста5 канал

"Коли люди сперечаються зі мною, чи потрібен нам перехід, я кажу – звичайно, нехай вся нафта, вугілля та газ йдуть своїм шляхом. Але це не означає, що нам потрібно відмовитися від водню. Це набагато екологічніше і краще", – зазначив керівник компанії Fortescue Ендрю Форрест. 

Переваги водню на цьому не завершуються. Його також можна використовувати як засіб накопичення зайвої електроенергії з відновлювальних джерел. Коли виробництво світла перевищує попит, знадобляться водневі акумулятори. І їх можна буде зберігати роками. А головне, це не зашкодить довкіллю. Головним лобістом зеленого водню в Європі вважають Німеччину, яка вже відмовилася від атомної енергетики, а до 2045 року планує відмовитися і від викопного палива.

"Щоби досягти усіх кліматичних цілей, потрібно використовувати відновлювальні джерела енергії. І от якраз воднева енергетика – ключ до вирішення всіх проблем. У різноманітних індустріях, в авіації, транспорті – у всьому. Для нашої країни це стало одним із найважливіших завдань", – наголосив уповноважений уряду Німеччини з питань водневої енергетики Штефан Кауфман.

Але ж чому попри такі переваги водню, його досі масово не використовують? Це небезпечно і дорого. Водень набагато більш вибухонебезпечний, ніж природний газ. І саме це спричинило фіаско 100 років тому. Тоді сталася одна з найжахливіших катастроф у світу. 6 травня 1937 року вибухнув "король неба" – дирижабль "Гінденбург".

Аварія повітряного судна поховала не лише третину з майже сотні людей, які були на облавку. Похованими виявилися й перспективи нового джерела енергії. Розслідування США і Німеччини встановило, що трагедію спричинило витікання водню. Тож після катастрофи з "Гінденбургом" польоти на таких апаратах заборонили. Так завершився водневий гайп початку минулого століття, коли Н2 намагалися використовувати як доступне та екологічне пальне.

"Водень він набагато більше вибухонебезпечний, ніж природний газ. Це не нова технологія, вона з'явилась ще в 70-х роках. Але тоді, за законами фізики, для того щоби її виготовити, треба було витратити багато енергії, і тому вона не використовувалась", – розповів директор енергетичних та інфраструктурних програм центру Разумкова Володимир Омельченко. 

Інша проблема – ціна. Найдешевший водень, вироблений завдяки електролізу – найдешевшій технології, все одно дорожчий, аніж теперішні пропозиції на ринку. Навіть зважаючи на пікові ціни на газ у $2 тис доларів за тисячу кубів. Водночас експерти переконують: такі захмарні цифри – явище тимчасове. На сьогодні ціна зеленого водню – $3-6 за кілограм. Це значно більше, ніж вартість палива. Проте, за дослідженнями, до 2030-го року ціна впаде до півтора долара, а до 2050-го – до вісімдесяти центів за кілограм.

"Ціна на сьогодні визначає, що він не конкурентоспроможний. Але при цьому всьому будуть запроваджуватися механізми, різного роду оподаткування вуглецю, обкладення податками продукції, яка має вуглецевий слід. І відповідно, це буде підвищувати привабливість відновлюваних енергоресурсів, енергоресурсів водню, отриманого з них і продукції, яка виготовлена з використанням цих ресурсів", – зазначив експерт із питань енергетики Українського інституту майбутнього Андріан Прокіп. 

Торік у ЄС представили нову водневу стратегію. Там сподіваються, що водень може замінити вуглецеві носії енергії. І до 2050 перетворити Європу на перший кліматично нейтральний континент, де викиди парникових газів в атмосферу не перевищуватимуть того обсягу, який поглинає екосистема. На це у наступні 30 років країни ЄС готові викласти майже 500 млрд. євро. Україну ж розглядають як потенційного експортера водню. Адже ми маємо газові сховища. Доставляти водень до Європи з України у рази дешевше, аніж з Австралії чи Чилі. А отже є невелика можливість використання для водню газових труб, у разі відмови Росії у транзиті після 2024 року. Хоча для цього і потрібна низка умов.

"Це залежить від того, чи достатньо буде вкладено грошей в модернізацію структури і створення нової. Тобто зрозуміло, що в українських компаній такий грошей немає, в держави теж цих грошей немає. Те, що держава не створює жодних умов, щоби компанії могли акумулювати кошти – немає. Державної політики – немає. Залишається невелика надія на іноземних інвесторів, але чи будуть вони готові? Але треба зауважити, що робота на цю тему ведеться, є проєкти. Але якщо політика держави залишиться незмінною, то це все так і залишиться на папері", – сказав експерт із питань енергетики Українського інституту майбутнього Андріан Прокіп. 

Зарано і говорити про сам перехід Києва на водневу енергію. Експерти прогнозують, це може статися лише за кілька десятків років.

"Вже деякі компанії вивчають цю тему, роблять експерименти. Але це, безумовно, не відбудеться найближчі 10 років. Це треба дивитися за горизонт 2030 року. Вивчати, досліджувати, шукати економічні моделі. Тобто це ще серйозний, науковий процес вивчень, досліджень. Не треба мати ілюзій, що ми от зараз почнемо виробляти водень і це нам вирішить усі проблеми", – розповів директор енергетичних та інфраструктурних програм центру Разумкова Володимир Омельченко.

"Україна не готова абсолютно, у нас є кілька незадіяних потужностей атомної енергетики, є кілька потужностей відновлюваної енергетики, які можуть бути використані для пілотних виробництв водню. Самих електролізерів водню для його отримання, саме у межах циркулярної економіки, їх немає. Розподільчі мережі теж не готові, щоби приймати водень", – сказав експерт із питань енергетики Українського інституту майбутнього Андріан Прокіп.

Воднева енергетика – далеко не нова ініціатива. І попри те, що минулого століття цю технологію викреслили з енергетичного порядку денного, зараз у світі намагаються зробити якомога більше для її відродження. Адже саме водень може врятувати нас від забруднення атмосфери і неминучих змін клімату.

Читайте також: Єврокомісія презентувала стратегію, за якою в енергетиці водень має замінити вуглецеві джерела.

Мирослава Танська, "Час за Гринвічем"

Попередній матеріал
Polexit: чи вдасться Польщі втриматися в європейській сім'ї і повернутися до демократії
Наступний матеріал
Буріння газової свердловини: як це відбувається та які перспективи України з видобутку власного блакитного палива
Loading...