Унікальні цинкові дахи Парижа можуть внести до переліку Всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО. Так само як і ремесло з їхньої реставрації. Адже цинкові дахи – це один із символів французької столиці. Як майстрам вдається століттями зберігати унікальний зовнішній вигляд міста – журналістка "5-го" Вероніка Орєхова розповість.
Їх видно з будь-якого куточка Парижа: від Ейфелевої вежі й до базиліки Сакре-Кер на вершині Монмартра, наче килим зі срібла – унікальні дахи, окраса французької столиці. Вони особливі, бо вироблені з цинку. Його на дахах Парижа – майже 200 тисяч тонн. Такого не побачиш у жодному іншому європейському місті. Однак щороку підтримувати стан покрівлі дедалі важче.
"У мене під рукою завжди інструменти, запасні цинкові деталі, рукавички, щоби не порізатися, й намет на випадок, якщо піде дощ", – розповів покрівельник Матьє Ґінаман.
34-річний Матьє Ґінаман – покрівельник зі стажем. Уже півтора десятиліття він щодня піднімається на дахи паризьких будинків, щоби перевірити їхній стан, адже покрівлі подекуди майже два століття. Без періодичної реставрації не обійтися.
"Потрібно постійно бути у чудовій фізичній формі, оскільки ми впродовж дня пересуваємося містом і піднімаємося вгору", – пояснює покрівельник.
Дахи у Парижі почали вкривати цинком 1850 року. Саме тоді Наполеон ІІІ звернувся до французьких архітекторів із проханням зробити сучаснішим зовнішній вигляд столиці. Один із майстрів – Жорж Ежен Осман – придумав замінити звичайну черепицю на цинк, який був до того ж дешевшим і легшим.
"Не так багато людей у світі знають про цю унікальну професію. Титул ЮНЕСКО виправить несправедливість. Це ремесло сприйматимуть серйозно, визнають мистецтвом", – зауважив член комісії ЮНЕСКО Олів'є Буало Дескам.
Нині близько 80% будівель Парижа вкриті цинком. Утім у майбутньому їхня кількість може зменшитися. У місті активно зводять новобудови із сучасною покрівлею. Дедалі менше і майстрів, здатних полагодити дахи. Нині у французькій столиці їх близько пів тисячі. На думку покрівельників, внесення їхнього ремесла до переліку ЮНЕСКО поверне престижність професії, яка останнім часом геть не приваблює молодь.
"Це більше ніж ремесло, це мистецтво. І його потрібно визнати офіційно, оскільки професія зникає. А майстерності можна навчитися лише в Парижі", – каже Матьє Ґінаман.
Чи визнати ремесло й унікальні дахи об'єктом культурної спадщини – у березні вирішить французьке Міністерство культури. А наступного року остаточне рішення ухвалить спеціальна комісія ЮНЕСКО. Два інших претенденти від країни – це французький багет і фестиваль вина, який щороку влаштовують у місті Арбуа на сході країни.
Вероніка Орєхова, "5 канал"
