27 січня – день пам'яті жертв Голокосту. Саме цього дня 1945 року визволили "Тож Аушвіц-Біркенау" – найбільший концентраційний табір гітлерівської Німеччини. В його стінах обірвалося життя понад мільйона людей. Нацисти не жаліли нікого: ні чоловіків, ні жінок, ні дітей. Історії очевидців та як світ вшановує жертв трагедії – у матеріалі нашої Ярослави Годзиневської.
Це Агнес Дарвас – одна з небагатьох, кому вдалося уникнути трагічної смерті. Уродженицю Угорщини депортували з Батьківщини до "Аушвіца" у 1944-му році. Майже дивом дівчина не потрапила до газової камери:
"Ми були в "Аушвіці" кілька днів. Ми не мали навіть ліжка. Нас зігнали в кімнату, де ми спали на землі, але нас було так багато, що не було де лягти. Можна було спати тільки, притулившись один до одного. Потім робили відбір. Якщо знаходили когось слабкого, нездатного працювати, то витягували і відразу ж вели до газових камер. Але тоді ми цього ще не знали".
Пальто, позичене у матері, та імпровізована зачіска допомогли Агнес стати старшою на вигляд. Хоча дівчинці тоді було лише 12. Завдяки такому маскуванню вона уникнула ока Йозефа Менгеле – так званого "янгола смерті" "Аушвіца". Цей Лікар СС та його прислужники обирали, хто буде працювати в таборі, а кого чекатиме гірша доля. Зокрема участь у нелюдських експериментах хворого медика.
"Аушвіц" був найбільшим концтабором гітлерової Німеччини та місцем масового знищення людей часів Другої світової війни. Здебільшого у газових камерах. Він розташований поблизу польського міста Освенцім. Поплічники німецького диктатора організували тут фабрики смерті. За різними оцінками, в стінах "Аушвіца" назавжди залишилися понад мільйон людей.
"Нам довелося простояти у вбиральні всю ніч. Як ми потім дізналися, чекаючи наказу, чи потрібна ця група для роботи, чи можна відправити до газової камери. Одяг у нас забрали, в руках залишилося тільки взуття. У мене підошви були наполовину розірвані. І ми так простояли всю ніч", – пригадала вціліла з "Аушвіца".
Спочатку Агнес із матір'ю відправили до табору "Плашов", що у передмісті Кракова, працювати в кар'єрі. Потім родину перевезли до іншого концтабору – "Маутгаузен". Коли вони дісталися табору "Берген-Бельзен", вона вже не могла ходити, а тільки повзти. Дівчина захворіла на тиф і холеру, яку підхопила з брудної води. За кілька днів до визволення табору у 1945 році, там взагалі не було води. Вона описала це як "пекло з усіх пекл":
"З "Маутгаузену" ми приїхали до "Грос-Розен", і там у нас з'явилися воші. Воші були великою проблемою. В "Аушвіці" був напис: "ein laus macht dein tod", тобто одна воша – це твоя смерть. І це була правда. У нас були воші у волоссі та одязі, а також тиф. Їх було так багато, що моє волосся стало білим, неначе сиве".
З "Аушвіца" людей визволили 27 січня 1945-го року. Коли радянські війська увійшли до табору, вони побачили близько семи тисяч виснажених в'язнів, яких залишили напризволяще. Серед них були діти, жінки та літні люди. У таборі також залишалися тонни особистих речей жертв і документів. Пізніше вони стали свідченням нелюдських злочинів.
До того часу Агнес уже перебувала в іншому таборі. Однак досі з жахом згадує визволення табору "Берген-Бельзен" – яке сталося через три місяці. Це був транзитний табір поблизу села Берген, що в німецькій Саксонії.
"З "Маутхаузена" я потрапила до "Берген-Бельзена". Це справжнє пекло. Там не було води, там не було нічого. Німці бігали розгублені, вони не знали, що робити, бо фронт зовсім близько. Кажуть, що весь "Берген-Бельзен" був замінований, тому що вони не хотіли, щоб хтось бачив ту величезну кількість тіл. Там загинув кожен другий. Води не було взагалі. Там був басейн для гасіння пожежі, але він був схожий на болото. Нам доводилося пити звідти воду", – розповіла вціліла з "Аушвіца".
Угорщина була однією з головних союзниць Німеччини під час другої світової. Втім, близько пів мільйона угорських євреїв загинули в "Аушвіці" та в інших таборах смерті у 1944 році. Там фашисти знищили й усю велику родину Дарвас.
"Ми все чекали і чекали, але сім'я не поверталася. Тоді ми дізналися, що сталося в "Аушвіці". Нам розповіли кілька німецьких військових. Вони замітали сліди режиму Гітлера: виносили тіла з газових камер і відправляли їх до крематорію", – зауважила Агнес Дарвас.
І хоча минуло майже століття, за її словами, світ досі не засвоїв уроки жахів, які пережили так багато людей:
"Люди думають, якщо вони про це пам'ятають, то такого більше не повториться. Але це трапляється день у день. Можливо, це відбувається не з євреями, а з якимось іншими національностями. Світ не бачив стільки жорстокості, як у 20-му столітті".
Щорічно День визволення "Аушвіца" нагадує людям про жертв режиму Гітлера. Трагедії присвячують фільми та відкривають виставки. Цьогоріч на 80-ті роковини пам'ять постраждалих в "Аушвіці" вшановують десятки світових лідерів та кілька королівських родин.
Ярослава Годзиневська, "5 канал"
Читайте також: "Досі розмовляю зі світлиною мами": історії людей, які перемогли смерть у концтаборі "Аушвіц".
Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій. Також слідкуйте за нами у мережі WhatsApp. Для англомовної аудиторії маємо WhatsApp англійською.
