"Досі розмовляю зі світлиною мами": історії людей, які перемогли смерть у концтаборі "Аушвіц"

waralbum.ru
1900 року в Освенцимі з'явилася залізниця. Людям, які масово поїхали сюди на заробітки, потрібне було житло – для них тоді і звели будинки. Хто ж міг передбачити, що через якихось 40 років це місце стане базою концтабору, у якому буде знищено понад мільйон людей...

Польське містечко Освенцим має давню історію – і габсбурзький період, і час, коли Освенцимське князівство належало до Королівства Богемія, і пруський період.

1900 р. в Освенцимі з'явилася залізнична станція. Численним заробітчанам, які прибували на роботу у промислові райони Верхньої Сілезії, потрібне було житло – їх розміщували в нових кам'яних будинках і в дерев'яних бараках. Саме ці будівлі згодом і стануть базою нацистського концтабору.

До війни приблизно половина з 14 тис. жителів Освенцима були євреями. Через міграцію перед Другою світовою частка єврейського населення значно зросла, а відсоток етнічних німців був незначний. Після окупації Польщі німецькими нацистами восени 1939 року картина різко змінилася. Євреїв ізолювали у гетто в історичному центрі міста. А в 1940 р. багатьох із них СС відправила на будівництво і розширення майбутнього концтабору.

Аушвіц
АушвіцShutterstock

Чому саме Освенцим?

Місто для нацистів було стратегічно важливим, адже тут був ключовий залізничний вузол на східних окупованих територіях. Берлінські штаби СС та Головного управління безпеки бачили всі передумови для масового вивезення євреїв у табори смерті зі "Старого Рейху", тобто земель Німеччини в кордонах 1937 р.

Відповідальним за депортацію був оберштурмбаннфюрер СС Адольф Айхман, уповноважений готувати аналітичні довідки для "ванзейської конференції" 20 січня 1942 р. На цій конференції протягом якихось 1,5 години було затверджено план масового вбивства – "остаточного вирішення єврейського питання".

Концтабір "Аушвіц"
Концтабір "Аушвіц"Shutterstock

"Пробне" вбивство 1000 людей

Слідом за "Дахау", "Заксенгаузеном", "Бухенвальдом", "Флоссенбюргом", "Маутгаузеном" і жіночим табором "Равенсбрюк" – із величезним відривом "Аушвіц" був найбільшим із них. Після "ванзейської конференції", починаючи з весни 1942 р., "Аушвіц" був розбудований як місце систематичного вбивства шокуючих масштабів.

Це був цілий комплекс, який складали Аушвіц І (нім. Auschwitz I) – адміністративний центр; Аушвіц II (Біркенау) (нім. Auschwitz II [Birkenau]) – "табір смерті"; Аушвіц III (нім. Auschwitz III [Monowitz]) – табір праці.

Аушвіц-Біркенауhttp://fb.ru/

Навесні 1943 р. в експлуатацію на території розширеного "Аушвіц-Біркенау" ввели додаткові печі в крематоріях. Функціональність устаткування перевірили на "пробній" партії жертв: 1100 чоловіків, жінок і дітей були спалені після того, як задихнулися газових камерах від речовини "Циклон Б". Саме так у наступні роки масово вбивали євреїв. Місткість газових камер "Біркенау" дозволяла спалювати понад 20 тисяч жертв кожного дня.

На цьому фото – використані банки з-під речовини "Циклон В", якою нацисти труїли в'язнів у газових камерах:

Концтабір "Аушвіц"
Концтабір "Аушвіц"Shutterstock

Керівник будівельних робіт в "Аушвіці" Карл Бішоф рапортував до Берліна: "Відтепер протягом 24 год можна спалювати у крематоріях до 4756 трупів". Аби прискорити селекцію в'язнів, було збудовано перон на три колії, який досі зберігся в музеї "Аушвіц-Біркенау". Понад дві третини новоприбулих – насамперед старих, хворих, жінок і маленьких дітей – вбивали відразу, скеровуючи до газових камер.

Понад п'ять мільйонів – це як населення сучасної Данії

Більшість науковців оцінюють кількість жертв Голокосту у майже 6 млн людей. Приблизно п'ята частина – загинули в "Аушвіц-Біркенау".

90% жертв у цьому таборі були євреями, насамперед з Угорщини, Польщі, Італії, Бельгії, Франції, Нідерландів, Греції, Хорватії, СРСР, Австрії і Німеччини. Серед жертв були також сінті і рома, а ще люди з нетрадиційною сексуальною орієнтацією, інваліди, а також свідки Єгови, члени католицького опору та інші дисиденти.

27 січня 1945 р. на територію концтабору зайшли армійські частини Першого українського фронту. До того часу вижило лише близько 7 тис. виснажених і тяжкохворих в'язнів. Близько 500 з них – діти. Мало хто з визволених міг самостійно стояти на ногах. Вони були заслабкими для пішого маршу на захід в умовах зими, до якого наглядачі СС змусили десятки тисяч інших в'язнів, тому нацисти покинули їх тут помирати.

Аушвіц
АушвіцShutterstock

Підрозділи СС перед відступом намагалися поспіхом замести сліди масових злочинів: папки з документами, картотеки – все це спалювалося. Збереглися лише поодинокі документи і фото. Більшість бараків, газових камер крематоріїв були підірвані.

"Ми вижили самі і дали життя новим поколінням..."

Анастасія Гулей, колишня бранка "Аушвіцу" з України:

"Тяжкі мої відчуття, я так боюсь "Аушвіцу" усе життя… Страшні відчуття викликає. Ці бараки, канави, які я рила в "Біркенау". Нас послали копати, дерном обкладати канаву у дощ, а ті дерев'яшки з ніг падали. В'їлось у душу, як люди йшли і йшли в крематорій і так їм хотілось крикнути: "Люди розбіжіться, хоч один врятуйся", а вони йдуть тихі, сумирні, під музику.

Виглядаємо – боже! З цих краматоріїв полум'я метрів на п'ять виривається. Дим чорний і такий зловонний, бо це горить тіло людське...

Аушвіц
АушвіцShutterstock

Я в сільському господарстві працювала, подумала, що то вже моє, знайома праця. Але, Боже! Привозять міндобрива розсівати по полю. Ми придивились, щось воно колюче, не те щось. А це – прах людський у мішках, кісточки, які не перегоріли, кололи руки. І знав, що сьогодні ти розсієш – завтра тебе розсіють. Не було аж надії ніякої. Оце часто сиджу і відчуваю, як руки мені коле. Воно ніколи з голови не виходить, день і ніч. Так хочеться забути, любуватись сонечком, а воно застелає і накриває… Краще не пам'ятати.

Аушвіц
АушвіцShutterstock

Їде танк по центральній вулиці табору і в гучномовець на всіх мовах: "Ви звільнені! Ви вернетесь додому!" Я рукою махнула: "Куди додому? Ми – трупи". Вже ніякої віри, ніякої радості, нічого...

Мене не признавали за рівну (після повернення з полону – ред.). Такий був настрій у людей: хто в Німеччині був – це другий сорт, зрадники. І не хотіли мене приймати в 10 клас.

Я ним пишаюся (клеймом із табору – ред.). Я Гітлера пережила. Він мене "занумерував" – але я його пережила. Я ще й переживу того кремлівського "гітлера" малого!"

Анна Данилова, донька білоруських партизанів, потрапила в "Аушвіц" у 3-річному віці:

Владислав Бартошевський, колишній в'язень "Аушвіцу", ексголова МЗС Польщі:

"Всі в'язні знаходилися в одному і тому ж "Аушвіці", але у кожного "Аушвіц" був свій. В концтаборі були різні кола пекла, різний досвід. Історія "Аушвіцу" – це сума особистих історій, страждань і пам'яті. Ми не можемо забувати, що це недоказана історія. Ми вже ніколи не почуємо сотень тисяч голосів тих, кого тут вбили.

Зло, яке одного разу лишилося непокараним, може мати нищівну силу. Можливо, саме тому свідки зла повинні про нього говорити, не забувати, що Бог бачить всі наші вчинки".

Аушвіц
АушвіцShutterstock

Феля Розенберґ, колишня ув'язнена концтабору "Аушвіц":

"Я народилася 10 січня 1931 року в Пултуську, потім ми переїхали у Варшаву, а під час окупації опинилися в гетто, куди нацисти зігнали євреїв.

Під час повстання в гетто ми ховалися у підвалах, але німці нас знайшли. Перші два місяці ми були в концтаборі в Майданеку (там помер мій батько), потім нас привезли в "Аушвіц-Біркенау". Щоденно о 5:00 там відбувалася перекличка. Нас ставили рядами. Я була дуже маленька і худа, але мама змушувала мене ставати у перший ряд із найсильнішими і здоровими. Вона хотіла мене врятувати. Хворих та слабких тут відразу вбивали".

Ольга Гофман, колишня ув'язнена концтабору "Аушвіц":

"Щодня беру фото мами та сестри, розмовляю з ними, цілую. У чому вони були винні? Шість мільйонів вбитих під час війни євреїв – це лише цифра. Уявіть собі Данію. Там живе стільки ж людей. Уявіть, що раптом зникає ціла країна. Це неможливо собі уявити".

Голокост
ГолокостВікіпедія

Зоф'я Посмиш, письменниця, колишня ув'язнена концтабору:

"Одного разу вночі я почула спів. Чоловічий голос співав мовою, якої я не розуміла. Я підійшла до огорожі бараку і побачила людей, які лежали між канавою та залізничною колією. Вони були мертві чи спали? Я не знала. Та серед них стояв чоловік і співав, здіймаючи руки до неба.

Я відчула чиюсь руку на плечах, це була моя знайома. Вона запитала, чи я знаю, що він співає. Я сказала: "Мабуть, це молитва". "Так, – відповіла вона, – це кадиш. Єврейська молитва за померлих". Тепер, коли приходжу до Біркенау й опиняюсь у місці, де був мій блок, відразу згадую цей спів".

2010 року загальну увагу привернув 90-річний єврей Адолек Корман, який вижив у нацистському таборі смерті "Аушвіц". Він повернувся туди разом з онуками і у футболці з написом survivor (англ. "той, що вижив") станцював під пісню Глорії Гейнор I Will Survive.

Цей танець зафільмувала донька колишнього в'язня табору, австралійська художниця Джейн Корман. Кліп знімали на території таборів "Аушвіц" і "Дахау".

Відео одразу ж викликало в мережі неоднозначну реакцію. Одних людей обурила поведінка дідуся. Але й багато хто захопився силою його духу.

"Якщо би хтось сказав мені, що я прийду сюди через шістдесят, здається, три роки з власними онуками, я би відповів: "Про що ви говорите? Про що ви говорите?". Отож ви тут. Це справді історичний момент", – чути голос пана Кормана поза кадром.

"Ми танцюємо і ми повинні танцювати, адже ми вижили самі і дали життя новим поколінням", – говорить Адолек Корман.

Концтабір "Аушвіц" – місце пам'яті

Наприкінці 1946 року радянська окупаційна влада передала територію колишнього табору у відання польської влади. 1947 року – з ініціативи колишніх в'язнів – там було створено "Державний музей Аушвіц-Біркенау". Уже в перший рік музей відвідали 170 тисяч людей. У наш час річна кількість відвідувачів сягає 2 млн.

З 1979 року меморіал входить до списку світової культурної спадщини ЮНЕСКО.

Читайте також: Заради єпископа з України Папа Римський порушив протокол, а Кеннеді сперечався з Хрущовим – життя Йосипа Сліпого

Попередній матеріал
Інавгурація Байдена; яку записку залишив Трамп у Білому домі
Наступний матеріал
Пеньки Януковича, "велюровий" Буковель і кінець епохи Трампа: ТОП-5 відео "5 каналу" за січень
Loading...