Видання розповідає історію третього із затриманих ізраїльтян, який приїхав до Білорусі з родиною у відпустку, проте провів три доби у в'язниці.

40-річний уродженець Мінська Олександр Фруман відмовився від білоруського громадянства ще в 2002 році. З Білорусі до Ізраїлю він емігрував в 1998 році, відслужив строкову службу в ЦАХАЛ, працював в ізраїльській національній страховій компанії та в Банку Ізраїлю. Живе в Модіїні, де керує командою дата-аналітиків фінансової платформи Investing.com.

Напередодні виборів президента сім'я Фрумана прилетіла до Мінська. Там вони орендували квартиру в центрі білоруської столиці. Чоловік хотів показати дружині та синові місто, де минули його дитинство та юність. Фрумана затримали 10 серпня, коли він з родиною гуляв у центрі.

"Ми гуляли весь день парками: чисте спокійне місто, жодних заворушень. Зайшли у великий книжковий магазин на проспекті Незалежності. Після цього ми побачили, що на проспекті Незалежності стоїть жовтий автобус, а біля нього лежить купа щитів з написом "Міліція". Мені здалося, що вийде цікавий знімок, і я зробив фото", – розповів чоловік.

Потім, за його словами, з автобуса вибігли семеро "омонівців", скрутили його і почали бити прямо на очах у дружини, потому закинули в автобус. Силовики заявили, що він "фотографував автобус з метою спланувати напад".

Затриманий пробув у білоруських СІЗО та в'язницях 78 годин – кілька годин в автобусі разом з іншими затриманими, потім ніч і ранок у Совєтському РУВС Мінська, а решту часу – у в'язниці в місті Жодіно Мінської області, куди відвезли частину затриманих. Весь цей час Олександра Фрумана, як і інших, били та піддавали знущанням.

Заяви чоловіка про те, що він є громадянином Ізраїлю, лише погіршували його обставини.

"Я сказав їм, що я – громадянин Ізраїлю, і щоб вони подзвонили в посольство. У відповідь почув на свою адресу дикий мат і грубі антисемітські жарти. Вони сказали, що я не до кінця пройшов обрізання, і треба мені його "повторити". Погрожували вбивством. "Якщо будеш продовжувати качати права і вимагати дзвонити в посольство – ти з цього автобуса не вийдеш", – розповідає Фруман про момент затримання.

Аналогічна ситуація сталася також у внутрішньому дворі РУВС, де затриманих змусили стояти з руками за спиною, низько схилившись над колючим дротом.

"Ти стоїш біля паркану в незручній позі, а перед тобою на землі – колючий дріт. Якщо почнеш падати, впадеш в нього обличчям. Ми боялися поворушитися. За спробу поворухнути затерплою ногою ти отримував удари палицею", – описує ситуацію чоловік.

"Один із працівників величезного зросту був у шоломі та в масці, тому його неможливо було ідентифікувати. Він кричав людям, щоб вони опускали голови ще нижче, і бив кожного. Я бачив, як він проходить, і намагався опустити голову так низько, як міг. Думав, хоч би не зачепив, але ні, він все одно мене вдарив. На це я йому сказав, що я – громадянин Ізраїлю і вимагаю, щоб про мене повідомили в посольство. Він закричав: "Ах, ти громадянин Ізраїлю!" і вдарив мене палицею в живіт. Якби я промовчав, то не отримав би цей удар. А потім він повернувся до товаришів по службі та сказав: "Дивіться, у нас тут громадянин Ізраїлю! Приїхали тут нам країну руйнувати!" – розповів Олександр Фруман.

У Совєтському РУВС катуваннями керував особисто начальник цього управління.

"Він сам з особливою пристрастю бив людей. Поруч зі мною стояв молодий чоловік зі зламаною і розпухлою рукою. Він більше не міг її утримувати. Начальник РУВС підійшов до нього і з матом через кожне слово сказав: "Тобі що, незрозуміло, що треба руки підняти?" Хлопець відповів, що не може, бо рука зламана. Тоді начальник схопив його за руку, різко смикнув догори та вдарив об паркан", – згадує Олександр.

За його словами, так затримані простояли до 4-ї години ранку, приблизно лише раз на дві години їм давали одну пляшку води на всіх – понад 60 осіб. Потім дозволили сісти на асфальт у внутрішньому дворі РУВС, піднявши руки за голову: "Але коли ти сідаєш на холодний асфальт при температурі +10, тобі стає ще холодніше, – зазначає він. – Я – чоловік, пройшов різне в житті, можу справлятися з такими ситуаціями. Але з нами стояла ця 51-річна жінка, Наталія, і виконувала все те ж саме, що й ми… Я не знаю, як вона це витримала".

За словами Фрумана, жінка, затримана з ним в один день – 51-річна юристка, колишня викладачка БДУ, яка на виборах голосувала за Лукашенка. Вони з чоловіком йшли у магазин у торговому центрі неподалік від просп. Незалежності. Побачивши ланцюг ОМОНу, який перекрив вулицю, чоловік жартома запитав у них: "Чому туди не можна, там коронавірус?" Після цих слів пару побили та затримали. 

З Мінська Олександра Фрумана та інших затриманих вранці 11 серпня перевезли до в'язниці в місті Жодіно Мінської області.

"Люди в автозаку лежали один на одному. Піді мною хлопець втратив свідомість. Відбувалося це так: людина стає на коліна, руки за спиною, спина зігнута, головою уткнулася в підлогу. Я стаю за ним, теж на колінах, навалююся на нього. Міцнішим чоловікам зав'язували руки пластиковими стяжками – так сильно, що кисті рук синіли. Деяким вдавалося їх розтягнути, але якщо "омонівці" це помічали, людина отримувала неймовірну кількість ударів по спині", – розповів Олександр.

На в'їзді до Жодінського СІЗО розтягнувся півторагодинний затор з автозаків. Конвоїри нарешті дозволили людям сісти на підлогу та заговорили із затриманими.

"Омонівці" почали нам розповідати, які ми погані і який Лукашенко хороший. Розповідали, що нам платять по 150 доларів кожному. Причому я дивлюся йому в очі і розумію: він у це вірить! Потім вони почали нам пояснювати, чому так лютують. Вони розповідали нам байки про те, що вже понад 100 "омонівців" з проломленими головами лежать в лікарнях, і за них вони мстяться. Я думаю, це їм навмисне розповіли, щоб визвірити сильніше", – припускає Фруман.

За його словами, в СІЗО Жодіно заарештованим вдалося видихнути, а працівники "зони" для кримінальних злочинців поводилися набагато коректніше, ніж ОМОН.

В Жодіно Фруман познайомився і з польським журналістом на ім'я Каспер.

"Він поліглот, прекрасно знає російську і ще кілька мов... Його у Фрунзенському РУВС Мінська побили з пристрастю тільки за те, що він поляк. "Ви, поляки, приїхали нам тут країну руйнувати. Ви там всі в Європі геї, під*раcи. Чого ви сюди прете?"– говорили йому", – розповідає ізраїльтянин.

За його словами, білоруські спецслужби незадовго до звільнення вмовляли поляка не розповідати про побачене в СІЗО, однак той відмовився. Зрештою ізраїльтянина та поляка випустили одночасно.

Фруману сказали, що його документи загублені і відпустили через 78 годин після затримання.

"Зараз я без паспорта. Завтра або післязавтра посольство Ізраїлю має видати мені новий паспорт. Цікаво, що я бачив свій паспорт на столі в Совєтському РУВС, серед купи протоколів – він один там був такий, я здалеку пізнав його по обкладинці. Виходить, спочатку білоруська влада викрала ізраїльтянина, а потім вкрала його документ", – зазначив чоловік.

"Мабуть, вони думали, що у мене подвійне громадянство – Ізраїлю та Білорусі. В такому випадку білоруська влада може сказати "Нічого не знаємо, це – громадянин Білорусі" – і робити зі мною, що хоче ... Колись я шкодував про це (відмову від громадянства – ред.), але тепер мені це врятувало життя", – переконаний Фруман.

Як повідомляв 5 UA, у Білорусі страйкують найбільші заводи – Лукашенко прилетів до робітників.