Багато хто порівнює нинішню російсько-українську війну з радянсько-фінською. І справді – у них є багато схожого. Але так само трохи відмінного.
Фінляндія так само як Україна колись була окупована російською імперією, але 1918-го зуміла здобути незалежність. Наприкінці 1930-х Сталін як відбудовник російської імперії вирішив захопити нейтральну Суомі. Домовився про це з Гітлером – за пактом Молотова – Ріббентропа.
Фінам запропонували добровільно впустити радянські війська – буцімто для захисту від німців – вони відмовилися. Тоді Сталін вирішив придумати привід для війни. 26 листопада у Кремлі вусатий вождь сказав одну фразу: "Давайте почнемо сьогодні". І за кілька годин СРСР обстріляло власну прикордонну заставу біля Майніли.
Увечері того ж насиченого подіями дня нарком закордонних справ СРСР Молотов викликав посланця Фінляндії Іріо-Коскінена, щоб вручити йому ультиматум – демілітаризація. Десь ми це вже чули.
Ні абсурдність звинувачень, ні готовність фінів до переговорів, ні реакція міжнародної спільноти уже не могли зупинити Сталіна. 29 листопада СРСР розриває дипломатичні відносини з Фінляндією, а 30-го одразу п'ять радянських армій переходять кордон – з усіх боків.
Перевага російської радянської армії здавалася колосальною. Солдатів – майже 1 млн проти 250 тисяч. Танки: 2300 проти 26. Літаки: 2500 проти 270.
Почали росіяни з бомбардувань мирних міст. Ось як про це згадував фінський маршал Карл Маннергейм:
"День 30 листопада 1939 року був ясний та сонячний. Вранці вулиці були заповнені дітьми, що прямували до школи, та дорослими, які поспішали на роботу. Раптом на центр міста посипалися бомби, несучи смерть та руйнування".
Перед світом Сталін починає гру у "Фінляндську народну", перепрошую, "демократичну республіку". 1 грудня 1939-го СРСР на своїй території створило маріонетковий уряд ФДР з-поміж радянсько-фінських комуністів і одразу визнало його легітимним, всупереч визнаній світом Гельсінській хунті.
"Ми йдемо в Фінляндію не як завойовники, а як друзі і визволителі фінського народу від гніту поміщиків і капіталістів. Ми йдемо не проти фінського народу, а проти уряду Каяндера-Еркко, який гнобить фінський народ і спровокував війну з СРСР", – газета "Ленінградська правда", грудень 1939-го.
Ще на стадії переговорів із Фінляндією Сталін уже почав формувати в СРСР т. зв. "Фінську народну армію", яка мала складатися переважно з фінів і карелів. Однак виявилося, що після хвилі репресій людського ресурсу просто не вистачає. Тож до "апалчєнія" почали записувати усіх світловолосих. Ними переважно виявлялися білоруси. У штабі т. зв. "радянської фінської армії" ходив жарт: "Ми не знаємо, чи є фінські міни, але точно знаємо, що є мінські фіни". Штаб корпусу очолив комбриг Романов, який відтоді став Райкасом, а політвідділ – Терешкін, який із жовтня 1939 до квітня 1940 року звався Тервоненом. Лише командувачем так званої "Фінської народної армії" був справжній фін Аксель Анттіла – кадровий офіцер Червоної армії, якого 1937 р. репресували, а 1939 р. – терміново повернули з ГУЛАГу. Утім армія та виявилася придатною хіба для пропаганди й у боях проти фінів діяли регулярні підрозділи Червоної армії.
Сталін, як і путін, розраховував на бліцкриг. Знову зацитуємо Маннергейма:
"Загарбники розраховували протягом кількох тижнів захопити всю територію Фінляндії. Бої першого тижня, безсумнівно, показали російському керівництву, що вони помилилися. Не могло бути й мови про "блискавичну війну", подібну до маршу німецьких військ Польщею".
Виявилося – російську армію усі переоцінили. Ще одна метафора від маршала Маннергейма:
"Атаки противника у грудні можна було порівняти з оркестром під керівництвом поганого диригента, де інструменти грають не в такт. На наші позиції кидали дивізію за дивізією, але взаємодія різних видів військ була недостатньою".
Оскільки росіяни не шкодували ні піхоти, ні танків, їх втрати були незліченні, згадував потім Маннергейм. Або ось ще одна цитата маршала:
"Траплялося, що росіяни в боях початку грудня йшли з піснями щільними рядами – і навіть тримаючись за руки – на мінні поля фінів, попри вибухи та точний вогонь тих, хто оборонявся. Піхоті властива разюча фатальна покірність".
Фіни знайшли дуже простий і дієвий спосіб боротьби з радянськими танками – спецпідрозділи закидали їх гранатами із засідок. Коли не вистачало набоїв – у хід ішли знамениті "коктейлі Молотова" – названі на честь того самого брехливого Молотова, і відомі сьогодні у нас як "узвар Бандери" або "коктейль Свободи".
Як і у нинішній війні, усі боялися російської авіації. Але виявилося, що не такий страшний чорт, як його малюють: "До війни вважали, що радянська авіація на високому рівні. І ми тому очікували, що росіяни матимуть перевагу в повітрі і будуть завдавати нищівних ударів по військах, містам, заводам і транспортним комунікаціям. Випробувати все це нам довелося, але, як часто буває, очікуєш на гірше, а насправді виявляється, що більше вигадуєш".
За перші тижні війни радянська армія зазнала колосальних втрат, при цьому просунулася лише на кількадесят кілометрів углиб. Для росіян придумали виправдання-міф – неприступна лінія Маннергейма. У самого маршала це викликало лише сміх:
"Все це нісенітниця; насправді стан речей виглядає зовсім інакше. Як я вже казав, оборонна лінія, звичайно, була, але її утворювали лише рідкісні довготривалі кулеметні гнізда та два десятки збудованих на мою пропозицію нових дотів, між якими були прокладені траншеї".
Протягом грудня – січня та лютого СРСР лише зазнавав втрат. Фіни стали світовими героями. Там з'явилася ейфорія: мовляв, можемо легко перемогти. Сталін не міг відступити. І зібравши нові сили – у тому числі з України – рушив у повторний наступ.
А що ж світова спільнота? Звісно, усі глибоко стурбувалися. І навіть виключили СРСР з Ліги нації – тодішньої ООН. У Радянському Союзі втішилися – ну зовсім як сьогодні Дмитро Медведєв.
Утім, навіть сусіди Суомі – Швеція, Норвегія та Данія – не спромоглися накласти на СРСР санкції. Британці та французи давали зброю і навіть обіцяли розбомбити нафтові заводи СРСР на Кавказі, але ці обіцянки так і залишилися невиконаними. Шведи, норвежці та данці масово записувалися у іноземний легіон. Проте насправді маленька Фінляндія опинилася фактично сам на сам із агресором.
Тож коли виснажений цією війною Сталін запропонував мир, фіни вступили у переговори. Попри те, що йшлося про суттєві територіальні поступки – насамперед захоплену совками Карелію – було підписано мирну угоду.
СРСР зазнав колосальних втрат – 100 тисяч вбитими, пораненими, полоненими та обмороженими. Кількість спаленої техніки навіть порахувати неможливо. Чимало командирів були розстріляні за провал. Але і фіни не вийшли з тієї війни переможцями – змушені були піти на територіальні поступки.
Судіть самі – що спільного і відмінного у тій та нашій війнах. Хіба диктатори. Пуйло так любить свого кумира Сталіна, що, мабуть, і закінчить як він – у калюжі власної сечі.
Друзі! Ми сьогодні боремося за нашу свободу, незалежність, за право бути вільною людиною на своїй землі.
Нас захищають справжні Супергерої: ЗСУ, Нацгвардія, Тероборона, МВС, усі небайдужі Громадяни, які об'єдналися заради захисту Батьківщини.
Ми маємо безпрецедентну підтримку міжнародних партнерів. Увесь світ підтримує Україну.
Зберігаємо спокій, підтримуємо одне одного, читаємо тільки перевірені новини та допомагаємо армії.
ЄДИНІ ОФІЦІЙНІ РЕКВІЗИТИ НБУ ДЛЯ ЗБОРУ КОШТІВ НА ПОТРЕБИ АРМІЇ: https://bank.gov.ua/ua/news/all/natsionalniy-bank-vidkriv-spetsrahunok-dlya-zboru-koshtiv-na-potrebi-armiyi
ПЕРЕРАХУЙТЕ "КОВІДНІ" ГРОШІ З Є-ПІДТРИМКИ НА АРМІЮ: https://www.portmone.com.ua/r3/uk/terminal/index/index/id/118103/
ВІДПРАВТЕ ДРУЗЯМ ЗА КОРДОН ПОСИЛАННЯ АНГЛІЙСЬКОЮ МОВОЮ: https://bank.gov.ua/en/news/all/natsionalniy-bank-vidkriv-spetsrahunok-dlya-zboru-koshtiv-na-potrebi-armiyi
Разом до перемоги над російськими окупантами!
Слава Україні! Героям слава!